Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судді Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат і Ольга Ступак виступили під час вебінару, організованого Комітетом з цивільного, сімейного та спадкового права Асоціації правників України.
Василь Крат у своїй доповіді розповів про:
Суддя зазначив, що на розгляді Об’єднаної палати КЦС ВС перебуває справа щодо можливості поділу коштів подружжя, витрачених під час шлюбу на погашення особистих зобов’язань одного з них, набутих до шлюбу. В цій справі один із подружжя оформив кредит до шлюбу, а заборгованість за кредитним договором погашалася під час шлюбу (ухвала ОП КЦС ВС від 5 жовтня 2022 року у справі № 712/8602/19).
Доповідач звернув увагу на Принципи європейського сімейного права (Principles of European Family Law Regarding Parental Responsibilities). Зокрема, вони передбачають, що борги одного з подружжя є його особистими боргами; сплата особистих боргів відбувається за рахунок особистого майна, яке належить кожному з подружжя; майно вважається власністю подружжя, якщо не доведено, що воно є особистою власністю одного з подружжя (презумпція спільності майна подружжя) тощо.
Судова практика розвивалася таким чином, що коли кредитний договір було укладено до шлюбу одним із подружжя і борги за договором погашалися під час шлюбу за рахунок спільного майна подружжя, то інший із подружжя мав право на компенсацію. ОП КЦС, зокрема, має вирішити: інший із подружжя матиме право на частку у придбаному за кредитні кошти майні чи лише на грошову компенсацію.
Василь Крат навів також постанову КЦС ВС від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012, у якій зроблено висновок, що для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки той із подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних правовідносин.
При цьому, на розгляді Великої Палати ВС перебувають питання: чи поширюються на грошові зобов’язання (передача в борг одним із подружжя без згоди іншого) приписи частин 2 та 3 ст. 65 СК України; чи може бути визнаний недійсним договір позики на суму, яка виходить за межі дрібного побутового правочину, укладений одним із подружжя без згоди іншого з подружжя на його укладення; чи виникає за таким договором позики грошових коштів у іншого з подружжя (того, хто не був його стороною) право на отримання коштів з чоловіка (дружини) сторони договору (ухвала ВП ВС від 30 червня 2021 року у справі № 756/8056/19).
Стосовно солідарної або часткової відповідальності доповідач зауважив, що існує презумпція часткового зобов’язання, а солідарність з’являється лише в разі неподільності предмета зобов’язання (якщо йдеться про грошові кошти, то вони завжди подільні) чи у прямо передбачених законом випадках.
Водночас суддя звернув увагу на висновок, викладений у постанові ВП ВС від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов’язаннями, що виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім’ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.
Крім того, Василь Крат розповів про судову практику щодо зловживання правом при поділі майна подружжя або одним із подружжя, або обома спільно. Зокрема, в кількох постановах як КЦС, так і ОП КЦС ВС у справах щодо фраудаторного поділу майна зроблено висновок, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Суддя навів конкретні кейси вирішення таких спорів.
Ольга Ступак звернула увагу на постанову КЦС ВС від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, яка стосується визнання права на ½ квартири, придбаної під час шлюбу за кредитні кошти. Відповідач зазначав, що вже після припинення шлюбних відносин протягом кількох років він самостійно погашав кредит. КЦС ВС погодився з рішеннями попередніх інстанцій про задоволення позову. Вказав, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Відповідач не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника.
В іншій справі під час шлюбу чоловік оформив кредити, за які придбано дві квартири. Після розірвання шлюбу троє дітей проживало з позивачкою, суди визнали право на одну з кватир повністю за позивачкою, на другу – на половину. Відповідач вказував у касаційній скарзі, що він є позичальником, здійснює повернення кредитних коштів вже після розірвання шлюбу і що суди фактично позбавили його права власності на квартири, за які він має розраховуватися до 2031 року. КЦС ВС направив справу на новий розгляд, вказавши, що зобов’язання в шлюбі також стають спільними, і для правильного вирішення суду належало встановити, яка частина кредиту погашена за час шлюбу, яка – повернута самостійно відповідачем, а яка частина залишається непогашеною, визначити розмір спільного боргу та здійснити розподіл майна з його врахуванням (постанова КЦС ВС від 8 липня 2020 року у справі № 754/11103/16-ц).
Ольга Ступак зауважила, що в подібній ситуації, якби було визнано право на першу квартиру повністю за позивачкою, відповідач міг перестати погашати кредит і банк звернув би стягнення на іпотечне майно. Адже перехід права власності на іпотечне майно не припиняє іпотеку. «Тому, якщо хочете допомогти клієнту, треба думати наперед, якими можуть бути наслідки рішення, ухваленого ніби й на його користь», – сказала суддя адвокатам.
В іншій справі спірна квартира була придбана на кредитні кошти до шлюбу. Позивачка зазначала, що вони значну частину кредиту погасили за час перебування в шлюбі. КЦС ВС вказав, що сплата позивачкою частини коштів за кредитним договором, укладеним для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладено між банком та відповідачем до шлюбу. Сплата боргів одного з подружжя, що виникли до укладення шлюбу, за рахунок коштів подружжя може за певних обставин враховуватися під час вирішення спору про поділ спільного майна подружжя чи боргових зобов’язань (постанова КЦС ВС від 3 липня 2019 року у справі № 554/14662/15-ц).
Ольга Ступак розповіла й про судову практику щодо стягнення з іншого з подружжя в порядку регресу частини коштів, сплачених як спільні зобов’язання; стягнення боргу за договором позики солідарно з подружжя; про те, що розписка не підтверджує використання позичених коштів на цілі, зазначені в цій розписці, та ін.
Презентація Василя Крата – https://bit.ly/3V40J4A.
Презентація Ольги Ступак – https://bit.ly/41UPv4C.
_03_03.png)