Проблемні питання банкрутства фізичних та юридичних осіб: у Верховному Суді обговорили застосування судами норм КУзПБ

У 2022 році на розгляді місцевих господарських судів перебувало 15 669 справ про банкрутство чи неплатоспроможність. З них надійшло на розгляд 12 370 справ, а розглянуто – 12 842 справи. При цьому загальна сума грошових вимог, заявлених кредиторами і визнана судами, становить майже 1,5 млрд доларів. Це грандіозний ресурс активів, яких потребує економіка України для відновлення та розвитку. А судова влада має створити такі умови, за яких ці ресурси використовуватимуться максимально ефективно.

Про це зауважила голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач під час круглого столу на тему «Застосування господарськими судами норм Кодексу України з процедур банкрутства» за участю суддів КГС ВС, апеляційних та місцевих господарських судів, які спеціалізуються на розгляді справ про банкрутство.

«Водночас бізнес, який втратив свої активи через війну і збанкрутував, справедливо повинен розраховувати на реалізацію об’єктивного права на відшкодування збитків за рахунок країни-агресора. За таких обставин важливо, щоб держава на законодавчому рівні закріпила реалізацію механізмів, які б максимально сприяли належній фіксації втрати активів», – наголосила Лариса Рогач.

КУзПБ, акцентувала голова КГС ВС, вказав на те, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує і низку інших спорів, які стосуються боржника. Із практики Великої Палати ВС випливає, що в межах справи про банкрутство розглядаються і трудові спори, і спори про відшкодування шкоди. Наразі залишається відкритим питання про те, чи належать до цієї категорії спори, стороною яких є суб’єкт владних повноважень, коли йдеться про визначення податкових зобов’язань. За підходом, запровадженим ВП ВС, держава не може ризикувати втратою великих коштів, очікуючи завершення процедури узгодження податкового зобов’язання, яка може тривати роками. Чи збережеться такий підхід – покаже практика. Та на думку Лариси Рогач, сутність цих правовідносин зумовлює необхідність передання розв’язання цих питань у межі справи про банкрутство.

Секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський окреслив коло проблемних питань, які треба вирішити для покращення ефективності роботи господарських судів, ураховуючи динамічний розвиток законодавства про банкрутство та суспільних правовідносин. Він додав, що порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник (ст. 7 КУзПБ), є одним із засадничих у конструкції правовідносин щодо банкрутства.

Також спікер акцентував на постанові КМУ від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації». Цією постановою встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або, зокрема, юридичні особи, створені й зареєстровані відповідно до законодавства рф. Цей документ є вкрай важливим при розгляді справ про банкрутство, у яких фігурують кредитори держави-агресора.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Лілія Катеринчук сказала про те, що потреба в обміні досвідом щодо справ про банкрутство назріла вже давно. На її переконання, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи має вирішувати майнові спори, що стосуються податкових зобов’язань боржника.

Перша панельна дискусія заходу була присвячена проблемним питанням, які виникають під час розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб. Модератором обговорення був суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Володимир Погребняк. За його словами, інститут банкрутства фізичних осіб уперше відобразився в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але повноцінно був уведений у дію та запрацював із прийняттям КУзПБ. За суспільними очікуваннями, відповідальність за ефективну реалізацію цього інструментарію покладена на суди. «Попри те, що заяв про неплатоспроможність фізичних осіб було подано не багато, суди ретельно підходять до застосування відповідних норм, уже напрацьована певна конструкція зазначеного механізму – із цього можна робити певні системні висновки щодо якості законодавства та очікувань стосовно подальшого вдосконалення інституту», – сказав модератор.

Суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС В’ячеслав Пєсков під час виступу розкрив принципи врегулювання неплатоспроможності фізичної особи. Втім, як він зауважив, принципи врегулювання неплатоспроможності мають бути спільними як для фізичних, так і для юридичних осіб. «Запроваджуючи інститут банкрутства фізичних осіб, законодавець керувався потребою соціального захисту людей, і Верховний Суд у своїй практиці намагається послідовно розвивати цю ідею», – зазначив спікер.

До об’єктивних принципів В’ячеслав Пєсков зарахував цільовий характер врегулювання неплатоспроможності фізичної особи. У судовій практиці КГС ВС закріпив мету інституту неплатоспроможності фізичної особи, яка полягає, зокрема, у знятті з боржника – фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір (постанова судової палати КГС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 910/6639/20), та в соціальній реабілітації боржника (постанова КГС ВС від 20 вересня 2022 року у справі № 920/27/21).

До суб’єктивних принципів суддя ВС відніс добросовісність боржника. В постанові КГС ВС від 1 листопада 2022 року у справі № 904/6042/20 йдеться про добросовісність, чесність, сумлінність боржника як передумову права на реабілітацію. Крім того, добросовісність боржника проявляється в так званій фраудаторності. В’ячеслав Пєсков зауважив, що в рейтингу «Doing Business» за показником врегулювання неплатоспроможності Україна посідає 148 місце, а перші три місця очолили Фінляндія, США та Японія. Ці три країни об’єднує те, що поняття фроду вони розглядають як будь-яку недобросовісну поведінку (матеріально-правову чи процесуальну). За словами судді, Україна зараз перебуває на початкових стадіях розуміння цього феномену.

Іншим наскрізним принципом є бажання компромісу. У низці постанов КГС ВС (справи № 920/27/21, № 904/6042/20, № 921/542/20) йдеться про компромісний характер врегулювання неплатоспроможності як основний функціональний метод. «У такий спосіб ми намагаємося підштовхнути кредиторів проявляти проактивну позицію в питанні пошуку компромісу з боржником», – пояснив спікер.

Презентація В’ячеслава Пєскова доступна за посиланням – https://bit.ly/414olb4.

Судову практику неплатоспроможності фізичних осіб проаналізував суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олександр Банасько. Розповідаючи про судову практику у справах про визнання неплатоспроможності фізичних осіб, у яких кредиторські вимоги формуються на підставі боргових розписок, спікер порадив звернутися до постанови судової палати КГС ВС від 1 березня 2023 року у справі № 902/221/22. Судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника на кредитора – фізичну особу, як на заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування в разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Аналізуючи проблематику зазначення членами сім’ї інформації в деклараціях про майновий стан, Олександр Банасько звернув увагу на постанову судової палати КГС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 910/6639/20. У ній ідеться про те, що до членів сім’ї належать усі, навіть ті, хто не проживає з боржником, крім того, надання такої інформації є процесуальним обов’язком боржника. У постанові КГС ВС від 8 грудня 2022 року у справі № 916/1941/21 суд касаційної інстанції відхилив посилання боржника на подання ним уточнених декларацій з позначкою «член сім’ї не надав інформації», позаяк самі собою такі обставини не звільняють боржника від встановленого законом обов’язку надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та майновий стан членів його сім’ї.

Окреслюючи питання стосовно кредитора з правом дорадчого голосу, як приклад спікер навів постанову КГС ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 911/1862/21. У ній ідеться про те, що наявність у справі про неплатоспроможність конкурсного кредитора лише з правом дорадчого голосу не свідчить про неможливість розгляду плану реструктуризації боргів боржника та здійснення подальшого провадження у справі. За відсутності у справі про неплатоспроможність конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу питання щодо розгляду та затвердження плану реструктуризації боргів боржника підлягає вирішенню конкурсним кредитором з правом дорадчого голосу.

Презентація Олександра Банаська доступна за посиланням – https://bit.ly/3nJX6E4.

Продовжуючи цю тему, суддя Північно-західного апеляційного господарського суду Михайло Юрчук зосередився на праві вирішального й дорадчого голосу учасників провадження у справах про банкрутство та справах про неплатоспроможність. Якщо заяви конкурсних кредиторів, подані в межах 30-денного строку, розглянуто господарським судом і за результатом їх розгляду суд постановив відповідну ухвалу про повне або часткове визнання його вимог, то такий кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність. У цьому випадку такий кредитор користується правом вирішального голосу на загальних зборах і комітеті кредиторів.

За словами спікера, Верховний Суд неодноразово розглядав скарги щодо поновлення пропущеного заявником 30-денного строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника. У постанові КГС ВС від 19 січня 2023 року у справі № 902/207/22 йдеться про те, що пропущений конкурсним кредитором визначений ч. 1 ст. 45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску, наведених заявником. Подібний висновок викладений у постанові КГС ВС від 17 березня 2021 року у справі № 904/678/20. У цій справі суд урахував те, що кредитор, який звернувся до суду з відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Тему попереднього засідання суду в процедурі банкрутства (неплатоспроможності) висвітлив суддя Північного апеляційного господарського суду Борис Поляков. Він акцентував на правовій природі попереднього засідання та на його основних відмінностях від позовного провадження. Суддя зазначив, що на попередньому засіданні відбувається перевірка вимог кредиторів з даними бухгалтерського звіту та балансу боржника. Також він окреслив коло проблемних процесуальних аспектів попереднього засідання, які потребують врегулювання на законодавчому рівні. На думку спікера, суд має отримати можливість робити на попередньому засіданні перехід до загальної форми позовного провадження в разі, якщо, наприклад, виникає потреба застосувати механізм визнання недійсними правочинів.

Про доступ до правосуддя і погашення (прощення) боргів у світлі проблем практики щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб розповів суддя Господарського суду Закарпатської області Павло Пригуза. Він пояснив певні категорії і поняття КУзПБ, на основі яких можна сформулювати важливі презумпції, необхідні для розгляду справ про банкрутство фізичних осіб. Серед них – презумпція неправдивості відомостей про майно, презумпція вини боржника (фізична особа – боржник є недоброчесною, доки не буде встановлено інше), презумпція сумнівності правочинів тощо. Також доповідач наголосив, що об’єкт дослідження (перевірки) у заяві боржника – це майнові активи сім’ї, а не лише одного боржника. Як зазначив Павло Пригуза, при умисному банкрутстві кредитор є потерпілою особою, слабкою стороною у справі про банкрутство фізичної особи, тому роль суду – захистити основи ринкової економіки, а саме кредит і довіру. «У разі встановлення умисного банкрутства фізичної особи суд має використовувати всі інструменти КУзПБ, які застосовуються до юридичної особи (визнання недійсними угод, наповнення ліквідаційної маси за рахунок виведеного майна)», – додав суддя.

У межах другої панельної дискусії, яку модерував Олег Васьковський, учасники заходу зосередилися на проблемних питаннях, що виникають під час розгляду справ про банкрутство юридичних осіб.

Нині вже є ґрунтовна практика Верховного Суду щодо застосування інституту солідарної відповідальності. Наявність такої відповідальності – це захист кредиторів від накопичування боргів. На цьому акцентував суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Сергій Жуков. Він зауважив, що суб’єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, зокрема колишній керівник. А для того щоб покласти на керівника боржника солідарну відповідальність, треба встановити й довести такі умови: порушення місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство й наявність у боржника протягом цього строку або більше ознак загрози неплатоспроможності. Водночас спікер указав, що наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення юридичного факту загрози неплатоспроможності боржника (постанова ВС від 2 листопада 2022 року у справі № 902/1068/20). У контексті доказування важливим і складним, за словами судді ВС, є, зокрема, встановлення моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Керівник боржника може уникнути застосування до нього солідарної відповідальності. Для цього він має активними діями довести, що повідомляв засновників боржника і намагався звернутися до господарського суду в місячний строк. На прикладі постанови ВС від 9 червня 2022 року у справі № 904/76/21 Сергій Жуков зазначив, що керівнику боржника обов’язково потрібно доводити, що відбулося об’єктивне банкрутство. Загалом у кожному конкретному випадку необхідно досліджувати, коли виникла загроза неплатоспроможності, а також пов’язані з нею обставини. Як пояснив доповідач, особливість солідарної відповідальності полягає в тому, що розгляд господарським судом питання наявності підстав для покладення солідарної відповідальності відбувається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Розмір солідарної відповідальності становить сума вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів.

«Солідарна відповідальність – дієвий механізм звернення кредиторів до боржника для отримання своїх коштів. Це певний вплив на керівника боржника, для того щоб він діяв розумно й добросовісно. Така відповідальність важлива як для керівників боржника, так і для всіх учасників провадження у справі про банкрутство», – резюмував суддя ВС.

Презентація Сергія Жукова доступна за посиланням – https://bit.ly/436mZy2.

Суддя Західного апеляційного господарського суду Олег Матущак зупинився на особливостях схвалення плану санації класами кредиторів та затвердженні його судом. Він зазначив, що відповідно до нормативного регулювання в контексті затвердження плану санації треба встановити наявність двох обставин: 1) схвалення цього плану всіма класами кредиторів, зокрема класом кредиторів шостої черги, вимоги яких складаються із штрафу й пені; 2) зміна умов задоволення вимог кредиторів планом санації. Стосовно участі класу кредиторів шостої черги в голосуванні щодо схвалення плану санації боржника доповідач поділився міркуваннями, що ч. 2 ст. 47 і частини 4 та 7 ст. 52 КУзПБ не конкурують між собою, а доповнюють одна одну як у хронологічній послідовності, так і в нумерації статей у вказаному Кодексі. Відсутність необхідності голосування кредиторами шостої черги, вимоги яких складаються із штрафу і пені та за планом санації підлягають прощенню (списанню), на думку Олега Матущака, можна також обґрунтувати абз. 3 ч. 3 ст. 52 КУзПБ. Загалом остаточне врегулювання цього правового питання необхідне саме для учасників провадження у справі, діяльність яких тісно пов’язана зі станом економіки країни, особливо в умовах війни.

Під час розгляду справ про банкрутство юридичних осіб, майно яких зареєстроване на тимчасово окупованих територіях, виникає безліч як матеріальних (відсутність доступу до майна, неможливість реалізації майна на аукціоні й оформлення права власності на майно банкрута), так і процесуальних проблем (відсутність арбітражного керуючого, кредиторів, дуже довгі строки процедури банкрутства, неможливість її завершення тощо). Про це розповіла суддя Господарського суду Луганської області Олена Фонова та додала, що суд у цих умовах лишається сам на сам із такими справами. Тому необхідно визначити, які ж є перспективи врегулювання цієї ситуації. Один із часто пропонованих варіантів – закриття провадження у справі. Але, як зазначила спікерка, такий шлях викликає багато запитань, наприклад щодо того, за ким буде обліковуватися майно та хто здійснюватиме його реалізацію, адже ліквідатора вже не буде. На переконання Олени Фонової, ефективним процесуальним механізмом стане зупинення провадження у справі (за умови, що немає жодного майна на підконтрольній Україні території). Серед переваг зупинення провадження – можливість поновлення провадження за першої потреби, захист інтересів усіх учасників справи (і боржника, і власників майна, і кредиторів, і арбітражних керуючих) та дотримання розумних строків здійснення ліквідаційної процедури.

Суддя Східного апеляційного господарського суду Денис Попков зупинився на питанні наявності / відсутності й меж судової дискреції щодо встановлення суми основної винагороди арбітражного керуючого. За його словами, суть проблеми полягає в тому, що попри закріплення права арбітражного керуючого на отримання основної грошової винагороди в КУзПБ у правозастосовній практиці поширеним є додаткове застосування ст. 43 Конституції України та, зокрема, норм Конвенції про рабство 1926 року. Через це, як зазначив доповідач, таке суб’єктивне право поступово набуває ознак імперативного принципу оплатності діяльності арбітражного керуючого й надає мінімальним розмірам основної винагороди арбітражного керуючого, визначеним ч. 2 ст. 30 КУзПБ, статусу гарантованого платежу. На думку Дениса Попкова, для відновлення балансу між розміром винагороди і належністю виконуваних повноважень арбітражного керуючого, серед іншого, потрібно керуватися саме приписами ст. 30 КУзПБ, уникати зайвого застосування ст. 43 Конституції України та Конвенції 1926 року, а також дотримуватися всіх процедурних аспектів, як-от обов’язковість винесення цього питання арбітражним керуючим на розгляд комітету кредиторів.

Наприкінці круглого столу Олег Васьковський подякував колегам, які приїхали з різних областей України, і заохотив суддівську спільноту активно ставити запитання та ділитися ідеями з представниками Верховного Суду для налагодження комунікації між усіма господарськими судами.

Захід організовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.