Юлія Черняк розповіла про міжнародні сімейні та спадкові справи у практиці ВС на українсько-польській конференції

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Юлія Черняк взяла участь у Міжнародній конференції «Ukraine – Poland. The choice of Law Aspects of War and Forced Displacement» («Україна – Польща. Колізійно-правові аспекти війни та примусового переміщення осіб»), яка відбулася 8 грудня у Сілезькому університеті в м. Катовіце.

Вона виступила з доповіддю на тему «Cross-Border Family and Inheritance Matters in the Case-Law of the Supreme Court of Ukraine» («Міжнародні сімейні та спадкові справи у практиці Верховного Суду»).

Юлія Черняк зазначила, що в судовій практиці України одним із найбільш застосовних міжнародних договорів є двосторонній договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 24 травня 1994 року. Найбільш затребуваними є його колізійні норми та норми про міжнародну підсудність, визнання іноземних судових рішень, надсилання й виконання судових доручень (зокрема, про вручення судових повісток).

Суддя наголосила, що ст. 24 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом покладає на Україну зобов’язання розвивати судове співробітництво в цивільних справах із державами ЄС «на основі відповідних багатосторонніх правових документів, зокрема конвенцій Гаазької конференції з міжнародного приватного права у сферах міжнародного приватного права, судового процесу, а також захисту дітей». У зв’язку з цим вкрай важливою є участь України (як і Республіки Польща) у всіх основних конвенціях, які в юридичних колах охоплюються терміном «Гаазькі дитячі конвенції».

Доповідачка проаналізувала статистику та практику розгляду КЦС ВС (2017–2022 роки) справ відповідно до положень ратифікованих Україною Гаазьких конвенцій: Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року.

Зокрема, вона звернула увагу на постанову КЦС ВС від 17 жовтня 2018 року у справі № 604/614/17 за позовом громадянки України до громадянина Республіки Польща про розірвання шлюбу. Ця постанова ілюструє, що базовим принципом вирішення проблеми «конкуренції міжнародних юрисдикцій» («паралельних судових процесів») є принцип «Qui prior est tempore, potior est jure», що дослівно перекладається «Хто раніше за часом, той є першим у праві» і означає, що законну перевагу в продовженні судового процесу має суд тієї держави, який відкрив провадження в тотожній справі першим.

Також Юлія Черняк навела ухвалу КЦС ВС від 22 листопада 2019 року у справі № 461/926/17 як приклад одного з перших в історії судової практики України застосування нових для української правової системи концепції forum non convenience («незручного суду») та інституту передачі міжнародної юрисдикції суду іншої держави, передбаченого статтями 8 і 9 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.

На прикладі запитів, що надходили до КЦС в рамках Гаазької Мережі суддівської взаємодопомоги (IHNJ), розглянула особливості та труднощі реалізації Україною зобов’язань за Гаазькими дитячими конвенціями на окупованих і тимчасово непідконтрольних територіях України.

Навівши як приклад постанову КЦС ВС від 15 червня 2022 року у справі № 454/3550/18, суддя проаналізувала особливості застосування ст. 1268 ЦК України до спадкових відносин за участю громадян України, які мають зареєстроване місце проживання в Україні, проте зараз постійно проживають у Республіці Польща.