З усім навантаженням, зокрема щодо трудових спорів, в умовах воєнного стану судова система впорається – Ольга Ступак

Про це говорили суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак і заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи ВС – начальник правового управління КЦС ВС Михайло Шумило на І Форумі з трудового права Асоціації правників України. Представники Верховного Суду виступили на сесії «Судова практика щодо розгляду трудових спорів».

Ольга Ступак відзначила важливість такого тематичного заходу, враховуючи, зокрема, те, що спікерами на ньому були судді першої,  апеляційної та касаційної інстанцій.

Суддя зазначила, що КЦС ВС поки що не розглядав трудових спорів, які виникли після 24 лютого 2022 року. Однак орієнтиром у їх вирішенні може бути практика Верховного Суду, що стосується спорів у Донецькій, Луганській областях і АР Крим, сформована після 2014 року (https://cutt.ly/zMrQOIz).     

Ольга Ступак закликала адвокатів у сьогоднішніх складних умовах максимально використовувати можливості електронного суду: звертатися до суду, вести листування тощо через електронний кабінет. Це дасть змогу економити час і кошти.

Також вона зауважила, що законодавець визначив трудові спори такими, що можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Часто сторони, особливо позивачі, хочуть, щоб справа розглядалася з викликом сторін, проте це не завжди виправдано. «У разі якісної підготовки позовної заяви й необхідних додатків до неї справу, наприклад найбільш поширеної категорії – щодо поновлення працівника на роботі, можна розглянути без виклику учасників»,– сказала Ольга Ступак. Вона зазначила, що такі справи розглядаються передусім на підставі письмових доказів, у допиті свідків, як правило, необхідності немає.

Водночас доповідачка зауважила, що позивачі інколи не додають до позовної заяви документів, які підтверджують розмір заробітної плати, а лише формулюють вимогу: поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд змушений розглядати нескладну справу з викликом сторін, витребувати відповідні документи в роботодавця. Це затягує розгляд справи. І, за великим рахунком, не реалізується закладена законодавцем у рамках судової реформи ідея, що спори незначної складності повинні вирішуватися швидко.

«Для трудових спорів дуже важливий швидкий розгляд. Якісна підготовка позову з доданими необхідними документами дозволить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження в короткі строки», – наголосила Ольга Ступак. Також вона акцентувала на важливості правильного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.   

Суддя розповіла, що в одній зі справ КЦС ВС скасував рішення попередніх судів, поновив позивача на роботі. Однак не міг задовольнити позов у частині стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки документи щодо розрахунку відповідних сум позивач подав лише в касаційний суд, який не може приймати нові докази.  

Крім того, Ольга Ступак розповіла про деякі помилки роботодавців при звільненні працівників. Наприклад, працівника звільняють за систематичне невиконання обов’язків (п. 3 ст. 40 КЗпП України). Відповідно до усталеної судової практики звільнення з такої підстави – це вид дисциплінарного стягнення. Тому звільнення за систематичне невиконання трудових обов’язків можливе лише у разі вчинення нового дисциплінарного проступку, а не якщо до працівника вже застосовували догану.  

Часто роботодавці спрощено розуміють п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул). Суддя наголосила, що прогул – це відсутність на роботі без поважних причин. Наявність поважних причин доводить працівник, однак роботодавець повинен аргументувати, що перевірив ці причини і вони, на його думку, не є поважними.  

«Роботодавець обов’язково повинен запитати пояснення, чому працівник був відсутнім на робочому місці. В більшості випадків рішення суду про поновлення на роботі працівника, звільненого за прогул, мотивовані поважними причинами такої відсутності», – сказала Ольга Ступак. В одній зі справ КЦС ВС поновив на роботі лікаря-хірурга, який пропустив чергування в лікарні за основним місцем роботи, тому що затримався в іншій лікарні, де проводив складну багатогодинну операцію.

Також роботодавці припускаються помилки, коли звільняють працівника за прогул, фіксуючи його відсутність у конкретному приміщенні, хоча посадовою інструкцією місцем роботи працівника визначено територію підприємства. В одній зі справ звільнили за прогул працівницю університету, а в суді встановили, що її робочим місцем є кабінет в іншому корпусі, а не в тому, де фіксували її відсутність.

Ольга Ступак розповіла про спори щодо звільнення працівників із підприємств, які перебували на окупованій території, а тепер перемістилися на підконтрольну Україні територію. Водночас вона звернула увагу на ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в якій передбачено призупинення, а не припинення трудового договору. Суддя порадила роботодавцям застосовувати цю норму, яка дозволяє все ж таки зберегти працівника на підприємстві. «Ми повинні думати "на завтра", коли скінчиться війна і потрібно буде працювати, відбудовувати країну. І ваші ж працівники стануть вам у пригоді», – звернулася доповідачка до роботодавців.

Наприкінці виступу вона висловила переконання, що з усім навантаженням, зокрема щодо трудових спорів, в умовах війни судова система впорається.

На сесії порушувалося питання стосовно обмеження судового імунітету РФ у спорах за позовами про відшкодування шкоди до країни-агресора (https://cutt.ly/FMt6Q5Y). Михайло Шумило розповів, що Верховний Суд співпрацює з усіма органами влади, які долучаються до нормотворення, і надав свої пропозиції щодо змін до ст. 79 «Судовий імунітет» Закону України «Про міжнародне приватне право». «Це питання буде врегульоване на нормативному рівні, і ми матимемо не тільки практику Верховного Суду, яка долає судовий імунітет країни-агресора, а це питання буде врегульовано на законодавчому рівні», – зазначив він.    

Обговорювали статус у суді електронних документів: фотографій, відсканованих копій роздрукованих і підписаних документів, електронних листів (заяв про звільнення, про надання відпустки тощо) та ін. «Війна – це екстраординарна ситуація, маємо на неї відповідно реагувати. Вважаю, що суд повинен брати до уваги такі електронні докази. Це можуть бути скріншоти з вайбера тощо», – сказав спікер і додав, що у справі № 753/10840/19 про застосування обмежувального припису КЦС ВС взяв до уваги скріншоти переписки, в якій колишній чоловік погрожував заявниці.  

Крім того, Михайло Шумило сказав про загрозу декодифікації трудового законодавства. Він зауважив, що в Україні існує понад 20 кодексів, зокрема: Повітряний, Лісовий, Водний, Земельний і навіть Кримінально-виконавчий, «які людина за все життя може не взяти до рук». «Натомість маємо трудове законодавство, з яким стикається кожен, і хочемо його декодифікувати», – наголосив доповідач. За його словами, сьогоднішній стан трудового законодавства (існування, окрім КЗпП України, безлічі спеціальних законів) зумовлений, зокрема, тим, що замість ухвалення нового трудового кодексу законодавець приймав окремі закони, як про відпустку, колективні договори та угоди, про оплату праці тощо. Така кількість нормативних актів призвела до інфляції законодавства у сфері праці. На жаль, декодифікація трудового законодавства відбувається на фоні сторічної історії кодифікації останнього, тим самим підважується один із засадничих принципів правового регулювання – його доступність та зрозумілість для громадян.

Також спікер розповів про динаміку розгляду трудових спорів КЦС ВС. Чотири роки поспіль вони перебувають на третьому місці за кількістю серед усіх категорій розглянутих судом справ. На першому місці – договірні спори (половина з них – кредитні), на другому – спори про відшкодування шкоди.

У 2019 році КЦС ВС розглянув 2853 трудових спори, у 2020 році – 2459,  у 2021 – 2135. Від початку 2022 року до 1 листопада КЦС ВС розглянув 1178 трудових спорів. Із них: у 594 справах відмовлено у відкритті касаційного провадження; у 388 – відмовлено в задоволенні касаційної скарги (залишено без змін рішення апеляційного суду); у 196 – задоволено або частково задоволено касаційну скаргу; не розглянутими залишаються 623 спори.

«Тобто незважаючи на побоювання на початку впровадження нового ЦПК України, що всі трудові спори автоматично потраплять до категорії малозначних, дуже часто їх розглядає Верховний Суд», – сказав Михайло Шумило. 

Підсумовуючи, він зауважив, що не всі прогалини в трудовому законодавстві під силу вирішити судовій владі. «Верховний Суд, оскільки він ухвалює квазіпрецедентні рішення, може подолати прогалину, колізію в законодавстві. Але не може створити нове правове регулювання. Потрібно розуміти, що якість законодавства напряму корелюється з кількістю справ у судах та унеможливлює зловживання правами сторонами трудових відносин», – сказав Михайло Шумило.