Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач пошкодив сільгосптехніку під час її перевезення. З метою мирного врегулювання спору щодо відшкодування збитків він підписав із відповідачем угоду про наміри добровільно відшкодувати шкоду, після чого зрозумів, що це договір позики. Крім того, другою стороною в договорі зазначений не відповідач, а інша особа. Позивач на підставі статей 203, 215, 1051 ЦК України просив суд визнати договір позики недійсним.
Суд першої інстанції задовольнив позов, вказавши, що має місце новація боргу за шкоду, спричинену пошкодженням майна, у позикове зобов’язання (ст. 1053 ЦК України). Водночас позивач перебував у трудових відносинах із власником вантажного автомобіля та трала, на яких перевозився пошкоджений вантаж, а тому не є стороною правовідносин з відшкодування шкоди (ст. 1172 ЦК України).
Апеляційний суд скасував рішення районного суду й відмовив у задоволенні позову, вказавши, що сторони умисно оформили договір позики, однак між ними насправді існують деліктні правовідносини щодо відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням техніки. Договір позики вчинений з метою приховати інші правовідносини і є удаваним (ст. 235 ЦК України), тому підстав для задоволення позову про визнання його недійсним немає. При цьому суд застосував принцип «jura novit curia» («суд знає закони»). Також між власником вантажівки (як роботодавцем) та позивачем (як працівником) не було оформлено трудових правовідносин, тому суд повинен враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував попередні рішення, передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.
Позовна заява обов’язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Підстави позову — це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову — це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пред’являючи позов про визнання договору позики недійсним, позивач посилався на положення статей 203, 215, 1051 ЦК України. При цьому заявив, що в нього не було вільного волевиявлення на укладення договору позики і що коштів за договором позики він не отримував.
У зв’язку з цим позивач зазначив, що договір позики є неукладеним.
Принцип «jura novit curia» застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.
При цьому позивач у позові не послався: ні на новацію боргу в позикове зобов’язання, ні на удаваність правочину, ні на трудові відносини із власником вантажівки. Таких доказів і пояснень позивач також не надав.
Обставини, на які послався позивач, судами взагалі не досліджені, не уточнено в позивача суперечливість вимог: про недійсність правочину (тобто він укладений) чи те, що договір позики є неукладеним.
Отже, принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов’язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).
Постанова Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107140664.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
_03_03.png)