Ми не можемо говорити, що форсмажорні обставини через воєнний стан існують на всій території України – Ольга Ступак

Про це суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак сказала на Х Щорічному форумі юрисконсультів, організованому газетою «Юридична практика». Суддя виступила на сесії «Трудові відносини воєнного часу».

Ольга Ступак зазначила, що такі форуми – це майданчик для спілкування суддів, юрисконсультів, представників інших юридичних професій. Вони допомагають знаходити точки дотику, спільні рецепти врегулювання проблем, які постали сьогодні перед нашою державою. 

Питання захисту трудових прав і врегулювання трудових відносин в умовах воєнного часу не є новим для судів України, воно існує з 2014 року. «Сьогодні лише географія таких спорів розширилася з Донецької, Луганської областей та АР Крим на всю Україну», – сказала доповідачка. Тож позиція Верховного Суду в таких справах буде послідовною в ситуаціях, де не змінилося законодавче регулювання. Щодо застосування норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» судова практика буде напрацьовуватися в майбутньому.

Одне з основних питань у відповідних спорах – звільнення роботодавця від відповідальності через форсмажорні обставини. «Позиція Верховного Суду в цій категорії справ послідовна: форсмажорні обставини підтверджують відсутність вини роботодавця у невиплаті заробітної плати, порушенні строків її виплати, затримці розрахунку із працівником при його звільненні», – сказала Ольга Ступак.

Ольга Ступак навела як приклад постанову КЦС ВС від 27 лютого 2019 року у справі № 264/923/17, в якій зроблено висновок, що невиплата працівнику заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов'язаних із проведенням АТО на території Донецької області. Оскільки вина роботодавця є обов'язковою умовою для застосування ст. 117 КЗпП України, немає підстав для покладення на відповідача обов'язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Суддя акцентувала, що в кожній конкретній справі залежно від фактичних обставин суд повинен встановлювати існування тих чи інших обставин, на які сторони посилаються як на форсмажорні, й оцінювати реальність виконання тих чи інших зобов’язань у зв’язку з існуванням цих обставин. «Суд повинен встановити, чи дійсно обставини були непереборними і нездоланними, як у наведеній справі. У ній зобов’язання роботодавця з виплати заробітної плати залишилось, підприємство лише було звільнено від відповідальності за ст. 117 КЗпП України», – сказала Ольга Ступак.

Вона також розповіла про постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18, в якій оцінювалася наявність форсмажорних обставин. Суд вказав, що роботодавець із березня 2017 року фактично втратив контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, внаслідок захоплення підприємство з незалежних від нього причин не може виконати зобов’язання щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні. Крім того, факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, натомість позивач уже не працював на підприємстві після його захоплення.

Ольга Ступак нагадала про справи щодо повернення вкладів громадян у кримських відділеннях банків. Банки посилалися на те, що не можуть повернути вклади, оскільки АР Крим захоплена країною-агресором. Однак позиція Верховного Суду полягає в тому, що банки мають мережу відділень по всій Україні,  інформація про вкладників міститься не тільки у відділеннях на окупованій території, а й у загальному реєстрі банків. «Тобто не можна просто посилатися на те, що частина приміщень підприємства захоплена, й робити висновок, що воно не може нести відповідальність перед працівниками, якщо центральний офіс розташований на підконтрольній Україні території», – навела паралель доповідачка. 

Крім того, вона рекомендувала юристам ознайомитися з правовим висновком, сформульованим у постанові КЦС  ВС від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц. У цій справі йдеться про те, що підприємство перемістилося з окупованої на контрольовану Україною територію й оприлюднило оголошення, що охочі продовжити працювати повинні з’явитися за новою адресою роботодавця до певної дати. Позивач не виконав цю вимогу та був звільнений за згодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України). КЦС  ВС зробив висновок, що підприємство обрало єдину в умовах, що склалися, можливу законну підставу для звільнення працівника − за угодою сторін, перед тим запропонувавши йому виконати певні дії для підтвердження наміру продовжити трудові відносини з підприємством.

Суди розглядають багато справ щодо припинення трудового договору у зв'язку зі вступом на військову службу. У постанові КЦС  ВС від 5 вересня 2018 року у справі № 414/737/17 зроблено висновок, що позивач був прийнятий на військову службу за строковим контрактом під час особливого періоду, закон гарантує йому збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу. У цій постанові, зокрема, зазначено, що означає поняття «особливий період», коли він почався чи припинився тощо. Ольга Ступак звернула увагу, що 19 липня 2022 року змінилося законодавство, й сьогодні за такими працівниками зберігається робоче місце, але не зберігається середня заробітна плата.

У постанові КЦС ВС від 10 лютого 2021 року у справі № 229/2246/18 за позовом про стягнення середнього заробітку за час перебування в полоні Суд зазначив, що гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України, зокрема щодо збереження середньої заробітної плати, не поширюються на випадки перебування працівника, який не був призваний на військову службу в особливий період та перебував у місцях незаконного позбавлення волі на тимчасово окупованих територіях України.

Ольга Ступак звернула увагу, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що збитки, які зазнають працівники та роботодавці внаслідок збройної агресії РФ, відшкодовуються в порядку, визначеному КМУ. Однак поки такий порядок ще не розроблений. 

Суддя також розповіла про постанову ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, в якій зроблено висновок, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов’язків (зокрема щодо трудових відносин) ДП «Донецька залізниця».

Крім того, доповідачка зауважила, що на сьогодні воєнний стан оголошено на всій території України, однак це не означає, що пов’язані із цим обставини можна вважати форсмажорними як у Херсонській області, так і, наприклад, у Закарпатській. Останнім часом позивачі часто заявляють клопотання про звільнення від судового збору, посилаючись виключно на воєнний стан. «Звертаю вашу увагу, що суд буде об’єктивно оцінювати такі підстави відповідних клопотань. Ми не можемо говорити, що форсмажорні обставини через воєнний стан існують на всій території України», – сказала юрисконсультам суддя.

Презентація Ольги Ступак – https://cutt.ly/sN4Csue.