Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Такі питання розглянули судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Бурлаков, Сергій Мартєв, Сергій Погрібний і Ольга Ступак на Всеукраїнському семінарі для суддів і помічників суддів місцевих загальних та апеляційних судів «Судові спори у сфері кредитних правовідносин: дискусійні аспекти».
Кредитні спори – найбільша категорія справ, які розглядають суди цивільної юрисдикції. Саме тому для чергового такого семінару було обрано зазначену тему.
Сергій Бурлаков зупинився на застосуванні принципу добросовісності при вирішенні цивільних спорів у кредитних правовідносинах. На прикладах судової практики він розповів про аспекти застосування зазначеного принципу.
Доповідач зауважив, що справедливість, добросовісність та розумність визначені серед основних засад цивільного законодавства у ст. 3 ЦК України, однак критерії добросовісної поведінки у законі не визначені. «Суддям, адвокатам, нотаріусам хотілось би, щоб у законі було прописано, за якими ознаками можна кваліфікувати поведінку учасника правовідносин як недобросовісну. Однак таких критеріїв закон не містить. І саме на судову практику покладається обов’язок встановлювати ту чи іншу поведінку в тих чи інших обставинах недобросовісною», – сказав Сергій Бурлаков. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 552/5033/16-ц КЦС ВС орієнтує суддів на те, що у конкретних обставинах необхідно встановлювати добросовісність або недобросовісність поведінки.
Наприклад, позичальник, передаючи в заставу квартиру, декларує, що в ній ніхто, крім нього, не проживає (діти не зареєстровані і з ним не проживають, він однією сім’єю без реєстрації шлюбу ні з ким не проживає тощо). Тобто об’єкт не обтяжений правами третіх осіб. Якщо виникають труднощі в поверненні кредитних коштів, боржник всупереч попередній заяві за допомогою третіх осіб намагається оскаржити договір застави. «Це є класичним проявом недобросовісності», – сказав суддя.
Також прикладом недобросовісної поведінки є дії, коли подружжя намагається штучно поділити спільне майно, щоб уникнути стягнення на нього. У постанові КЦС ВС від 6 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц зроблено висновок, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Сергій Бурлаков звернув увагу на висновок, зроблений у постанові КЦС ВС від 5 лютого 2020 року у справі № 643/1674/17, про те, що законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій, висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.
Відповідаючи на запитання, Сергій Бурлаков акцентував, що, застосовуючи принцип добросовісності при ухваленні рішення, недостатньо в мотивувальній частині лише послатися на статті 3 і 13 ЦК України та зазначити, що особа діяла недобросовісно. «Суди повинні обґрунтувати та продемонструвати, які дії і чому свідчать саме про недобросовісність поведінки особи», – сказав доповідач.
Сергій Мартєв розповів про застосування змін, внесених до законодавства щодо кредитних правовідносин, пов’язаних із воєнним станом. Метою свого виступу суддя визначив формування однакового розуміння та однакових підходів до застосування нововведень.
У презентації він детально визначив і пояснив, як треба розуміти й застосовувати нові законодавчі норми при вирішенні кредитних спорів, розповів про особливість предмета судового розгляду та предмета доказування у таких справах, зупинився на колі спеціальних суб’єктів справи, визначених новим законодавством, розповів про складності перевірки розрахунків заборгованості у таких справах.
Доповідач зазначив, що судді звикли працювати, коли в кредитних спорах є звичні сторони: кредитор, позичальник, поручитель та іпотекодавець. У таких спорах напрацьована усталена судова практика.
Проте зміни до законодавства визначають нових учасників кредитних правовідносин – особливих суб’єктів позичальника та іпотекодавця.
Такими суб’єктами можуть виступати як військовослужбовці та члени їхніх сімей, так і переміщені особи тощо, що безпосередньо впливає на їхні права, обов’язки, обсяг відповідальності та, насамкінець, обсяг заборгованості перед кредитором.
У кожному випадку, за участю у справі таких суб’єктів, передбачений окремий режим правового регулювання.
Кожен новий закон, нова редакція чинної статті закону змінюють (зменшують або збільшують) надані особам пільги чи умови кредитування, і все це відображається на розрахунках боргу. «Для того, щоб розібратися в усіх цих нюансах, ми і підготували презентацію», – сказав Сергій Мартєв.
Наприклад, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (який набув чинності 17 березня 2022 року) внесено зміни до трьох нормативних актів, що стосуються регулювання кредитних правовідносини: ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, суддя розповів, як застосовувати на практиці внесені до Прикінцевих і перехідних положень ЦК України пункти 18 і 19.
Щодо п. 18, то треба звернути увагу, по-перше, що штраф, пеня, неустойка та інші платежі як захід відповідальності не нараховуються в період дії воєнного стану. «Зовсім не нараховуються, на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення», – зауважив Сергій Мартєв.
По-друге, дія цього пункту поширюється на всі види кредитних позик і боргових зобов’язань, тобто як перед юридичними, так і перед фізичними особами. Однак не розповсюджується на інші види зобов’язань, наприклад за комунальними платежами тощо.
По-третє, дія пункту поширюється як на відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені в кредитному договорі.
Також доповідач звернув увагу на строк дії таких обмежень тощо.
Складні питання виникають щодо тлумачення й застосування на практиці п. 19.
Наприклад, щодо тлумачення слова «продовжується», вжитого, зокрема, щодо строку позовної давності. Сергій Мартєв зауважив, що якби в нормі було зазначено, що період дії воєнного стану «не зараховується» до строку позовної давності, це слід було б тлумачити таким чином, що в разі спливу одного року позовної давності до початку дії воєнного, надзвичайного стану після його закінчення залишалось би ще два.
Однак, якщо законодавець застосував слово «продовжується», то він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.
Сергій Погрібний виступив із лекцією «Визнання припиненим зобов'язання як спосіб захисту у кредитних правовідносинах».
Він проаналізував нещодавно ухвалену постанову Великої Палати ВС від 22 вересня 2022 року у справі № 452/5368/16-ц. У цьому спорі сторони кредитного договору погодили збільшення кредитної ставки без згоди поручителя, надалі кредитор ініціював спір про стягнення боргу. Поручитель окремо оспорив договір поруки, просив суд визнати договір поруки припиненим. ВП ВС мала вирішити питання, чи є в цій ситуації зазначена вимога ефективним способом захисту.
Було зроблено висновок, що боржник із поручителем може звернутися з позовом не про визнання договору поруки припиненим, а про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки, визнання його права припиненим. «У цій постанові Велика Палата ВС зробила глибокий аналіз способів захисту цивільних прав», – сказав Сергій Погрібний. Він уточнив, що за відповідним висновком не суд припиняє договір поруки та пов’язані з нею правовідносини, а порука припиняється в силу настання певного юридичного факту.
Також у цій справі ВП ВС розвинула раніше сформульовану позицію про те, що саме в справі про стягнення заборгованості поручитель має пред’явити зустрічний позов або заперечення щодо того, чи є чинною порука. Якщо спір вирішений, то подальше звернення з позовом про визнання поруки припиненою не допускається.
Сергій Погрібний порушив питання про можливість визнання кредитного зобов'язання припиненим за позовом спадкоємця позичальника, щодо якого зроблено правові висновки у постанові КЦС ВС від 27 липня 2022 року у справі № 274/7378/20.
Доповідач звернув увагу на постанову ВП ВС від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 щодо застосування ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в якій зроблено висновок про неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов'язання в розмірі, який перевищує вартість предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
У цій постанові ВП ВС також зазначила, що, діючи добросовісно та обачливо, відповідач у цій справі (іпотекодержатель) повинен був застосувати заходи досудового врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки так, щоб вартість предмета іпотеки повністю або в більшій частині погасила заборгованість за кредитним договором, розуміючи, що подальші вимоги в цих правовідносинах будуть неможливі.
Також доповідач навів практику Верховного Суду щодо визнання кредитного зобов'язання припиненим за позовом спадкоємця позичальника; можливості припинення зобов’язання за рішенням суду про присудження до стягнення за договором банківського вкладу; вирішення спорів з приводу припинення поруки за правилом ч. 3 ст. 559 ЦК України та ін. (див. презентацію).
Ольга Ступак відзначила користь подібних семінарів. «Підтримую такий формат спілкування, саме тематичні семінари, де ми можемо концентровано проговорити про одну категорію справ, розглянути її з усіх можливих боків», – сказала вона.
Доповідачка розповіла про визначення розміру заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет іпотеки у практиці Верховного Суду.
Передусім вона акцентувала, що не можна застосовувати висновки Верховного Суду поза контекстом відповідної постанови, оскільки вони сформульовані виходячи з конкретних обставин справи. «В одній ситуації висновок Верховного Суду може бути релевантним і прийнятним, а за інших фактичних обставин справи він може бути неприйнятним. Тому раджу завжди ознайомлюватись із повним текстом постанови», – сказала Ольга Ступак.
Також вона звернула увагу, що скасування судових рішень Верховним Судом і направлення справ на новий розгляд не означає, що під час нового розгляду має бути ухвалене протилежне по суті рішення. Доповідачка зауважила, що коли рішення скасовано через неправильне тлумачення і, відповідно, застосування судом норми матеріального права під час нового розгляду, потрібно виходити з її тлумачення Верховним Судом. Однак у більшості випадків неправильне застосування норм матеріального права пов’язане з тим, що не встановлені всі обставини, необхідні для правильного застосування норми. «Або, тим більше, коли порушено норми процесуального права, Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, щоб ці порушення процесу були усунуті», – сказала Ольга Ступак.
Вона навела перелік постанов ВП ВС та КЦС ВС у справах із кредитних відносин та іпотеки, в яких розглянуто питання щодо застосування норм права, а також звернула увагу на помилки, яких припускаються суди у справах цих категорій (див. презентацію). При цьому доповідачка зазначила, що в наведених прикладах – постанови, ухвалені не тільки в цивільних справах, але і в господарських та адміністративних. «Процесуальний закон зобов’язує суди враховувати висновки Верховного Суду, тому для нас немає значення, це висновки в господарській, адміністративній чи цивільній справі. Важливо, щоб вони були релевантними до конкретних правовідносин», – сказала Ольга Ступак.
Директор Харківського регіонального відділення Національної школи суддів України Лілія Гуцал попросила доповідачку запропонувати актуальні теми для наступних таких семінарів. Ольга Ступак відповіла, що семінар насамперед орієнтований на суддів апеляційної та першої інстанцій, тож запросила їх висловитися з цього питання. «Ми з вами разом повинні забезпечувати єдність судової практики. Верховний Суд завжди відкритий до спілкування із суддями і відгукнеться на будь-які пропозиції», – звернулася вона до колег.
Презентація Сергія Бурлакова – https://bit.ly/3SPwPhs.
Презентація Сергія Мартєва – https://bit.ly/3sIlyVL.
Презентація Сергія Погрібного – https://bit.ly/3Wo4jqq.
Презентація Ольги Ступак – https://bit.ly/3sLGqvm.
_03_03.png)