Судді КАС ВС розповіли про окремі аспекти застосування норм процесуального права в умовах війни

Вітаючи учасників Всеукраїнського семінару для суддів і помічників суддів окружних та апеляційних адміністративних судів «Судова практика в питаннях – відповідях: адміністративне судочинство», організованого Національною школою суддів України, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович нагадав, що Конституція України зобов’язала суддів належно і безперервно здійснювати правосуддя, навіть в умовах війни.

Він поінформував, що від початку повномасштабної збройної російської агресії на території України 89 приміщень (10 %) знищено частково або повністю, де фактично розкрадено все майно тощо. Щоб забезпечити безперервність правосуддя, зокрема, змінено підсудність (на сьогодні – 94 судів), а також переведено суддів в інші суди (нині – 312 суддів). Національні суди, які не потрапили в зону бойових дій або на тимчасово окуповані території, продовжують працювати.

Увесь цей час здійснює правосуддя Верховний Суд. Наприклад, до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за період із січня по серпень 2022 року надійшло майже 24 тис. справ і матеріалів, а розглянуто майже 26 тис. з урахуванням залишків, повідомив Михайло Смокович.

Він зауважив, що війна де-факто вплинула на здійснення адміністративного судочинства і в питаннях щодо застосування норм процесуального права. Також пом’якшені вимоги до України через можливість її відступу від окремих міжнародних зобов’язань як Держави-учасниці міжнародного конвенційного законодавства з огляду на режим «воєнного стану» тощо.

Суддя КАС ВС Сергій Уханенко відповів на запитання суддів про вплив воєнного стану на вирішення спорів з публічної служби.

Нині набув особливої ваги Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і доволі велика кількість наших співгромадян залучається до Збройних сил України та інших військових формувань, відповідно, це стосується й осіб на публічній службі. Тож стало більше спорів щодо порядку проходження публічної служби, призову на військову службу, припинення публічної служби. Такі справи розглядають суди першої та апеляційної інстанцій у порядку спрощеного провадження, тобто є законодавчі обмеження щодо касаційного оскарження рішень у цих справах. Але суддя вважає, що наявна можливість перегляду в касаційному порядку хоча б деякої частини справ цієї категорії для формування правової позиції.

З огляду на судову практику найбільш застосовною є ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якою особи доводять право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Суди першої і апеляційної інстанцій правильно розуміють, що ці правовідносини належать до справ адміністративної юрисдикції.

Сергій Уханенко рекомендував слухачам ознайомитися з рішенням у справі № 300/1263/22 (від 8 вересня 2022 року) щодо відкриття провадження у справі (юрисдикція спору). Позивач оскаржував наказ про зобов’язання прибути до пункту збору шляхом вручення повістки. Верховний Суд роз’яснив, що повістка не є індивідуальним нормативно-правовим актом, який може бути оскаржений у суді. Вона лише вказує на необхідність особі виконати обов’язок закону. Відповідно, такий документ не може бути оскаржений у будь-якому суді.

Також доповідач звернув увагу на зміни до КЗпП України, внесені згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». А саме на те, що не застосовуються положення ч. 3 ст. 32 КЗпП України, якими передбачено повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, а також положення ст. 43 цього Кодексу, де зазначено про отримання попередньої згоди перед розірванням трудового договору.

Суддя КАС ВС Ян Берназюк зауважив, що низка міжнародних договорів, ратифікованих Україною, передбачає відступ держави від зобов'язань під час надзвичайної ситуації (війни або іншої суспільної небезпеки). Зокрема, такі положення містяться в ст. 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. У цих же документах закріплені ті права, від яких відступати не можна за жодних умов.

Крім цього, доповідач розповів про Сіракузькі принципи, які деталізують винятки з правил щодо відступу від зобов’язань, які держава бере на себе щодо захисту всіх громадян своєї держави і громадян, котрі перебувають на її території. А також звернув увагу на Угоду про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Термін «безпека» 30 разів у різних аспектах вжито в Конституції України. Відповідно до ст. 17 Основного Закону захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

В Конституції, як і в міжнародних документах, національна безпека є критерієм обмеження щонайменше таких прав: на приватність (ст. 32); свободу слова (ст. 34); об’єднання у політичні партії та громадські організації (статті 36, 37); мирні зібрання (ст. 39); страйк (ст. 44).

В сучасних умовах у судах розглядаються справи про заборону діяльності політичних партій. Суди визнають, що загроза національній безпеці є безпосередньою підставою для обмеження цього права.

Також у справах щодо обмеження свободи слова суди вирішують, де межа між забезпеченням цього права і тією шкодою, якої може завдати ця «свобода слова», загрожуючи національній безпеці.

Закон дає суду дискрецію – дозволяє діяти за суддівським розсудом. Незалежний суд може надати безсторонню оцінку, коли захищається суто індивідуальний інтерес, а коли за індивідуальним інтересом приховуються великі ризики для держави, які потребують реагування, і коли універсальні підходи мирного часу є незастосовними. (Із презентацією Яна Берназюка можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3RVBqhO).

Суддя КАС ВС Володимир Кравчук зауважив, що судова система тестується на можливість здійснювати судочинство в умовах війни. І можна констатувати, що робота триває, справи розглядаються.

З’явилися нові аспекти читання відомих норм. КАС України передбачає обов’язок суду зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, у складі Збройних сил України чи в разі переведення на воєнний стан до припинення перебування сторони у лавах ЗСУ. Перед судом постає питання, чи можна зупинити провадження без клопотання сторони. Чи потрібно зупиняти, якщо сторони заперечують? Або, наприклад, чи потрібно зупиняти, якщо клопотання подає представник військової частини, який є відповідачем у той час, коли військовослужбовець оскаржує нарахування грошового забезпечення і його сім’я потерпає?

Суддя переконаний, що наявність такої підстави для зупинення провадження не означає, що суд повинен застосовувати її без урахування обставин кожної конкретної справи.

Величезне значення для реалізації принципу правової визначеності, доступу до правосуддя мають строки. Загальний підхід до оцінки поважності причин пропуску строків повинен передбачати не просто покликання на воєнний стан, а доведення перешкоди для своєчасного здійснення процесуальних прав. Суд має підходити індивідуально і пропонувати особам, які звертаються до суду, наводити конкретні обставини, які доводять, як саме воєнний стан вплинув на спроможність звернутися до суду в межах строків.

Володимир Кравчук також зупинився на проблемах комунікацій суду та неможливості виконання окремих вимог КАС України через тотальне недофінансування судової влади, привернув увагу до необхідності розвитку електронних форм комунікацій.

Суддя КАС ВС Валентина Юрченко розповіла, що у справах щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу є стала практика Великої Палати Верховного Суду. Тому нині до касаційної інстанції доходить невелика кількість справ такої категорії, а сторона має зазначити такі процесуальні порушення чи норми матеріального права, які могли б стати підставою для відкриття касаційного провадження.

Між клієнтом і адвокатом є договірні відносини. Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на професійну правничу допомогу, досліджує допустимі докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг критеріям складності справи, витраченого адвокатом часу, ціні позову та значенням справи для сторони. Відповідно, це впливає на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вимогу про відшкодування витрат на професійну правову допомогу стороні необхідно подати до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України за відсутності відповідної заяви неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.