Переважне право на придбання частки в разі звернення стягнення на частку учасника товариства

У справі № 904/4790/20 учасники ТОВ звернулися з позовом про:

– переведення пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства прав і обов’язків покупців (стягувачів) за договором про передачу майна (майнових прав), а саме частки у статутному капіталі ТОВ, від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження;

– визнання недійсним цього договору та акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ;

– скасування реєстраційної дії щодо виключення зі складу учасників ТОВ боржника та включення стягувача;

– скасування реєстраційної дії щодо виключення зі складу учасників ТОВ стягувача та включення третьої особи.

Позивачі посилаються на те, що передача частки в статутному капіталі ТОВ третій особі в рахунок часткового погашення боргу в межах виконавчого провадження відбулася з порушенням переважного права інших учасників щодо частки.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду змінив судові рішення в мотивувальній частині з огляду на таке.

Закон прямо та буквально передбачає переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, тобто переважне право купівлі, що виникає лише в разі продажу такої частки за договором купівлі-продажу.

Договір про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, укладений відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за своє природою не є безоплатним, оскільки стягувач за згодою сторін набуває майно за ціною, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням із боржника. Оплатність такого договору не є підставою для висновку, що він за своєю природою є договором купівлі-продажу, до якого застосовуються правила ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Укладання такого договору передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Особливістю вказаного договору є те, що він укладається під час виконавчого провадження з метою виконання судового рішення і захисту прав стягувача, без застосування процедури примусової реалізації частки.

КГС ВС зауважив, що такий договір не є договором купівлі-продажу, але до нього й до порядку його укладання застосовуються аналогічні правила з огляду на законодавство, оскільки відповідно до відсильної норми ч. 5 ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку згідно зі ст. 20 цього Закону.

Отже, учасники товариства мають переважне право на придбання частки не лише при укладенні договору купівлі-продажу, а й при зверненні стягнення на частку учасника товариства.

За загальним правилом належний спосіб захисту в разі порушення переважного права купівлі майна – це переведення прав і обов’язків покупця на привілейовану особу. Водночас, на думку КГС ВС, таке переведення можна здійснити лише якщо майно залишилось у володінні первісного покупця. Якщо ж останній уже передав належну йому частку іншій особі, то переведення прав не можливе, оскільки такий спосіб не захистить (не відновить) порушеного переважного права учасника на придбання частки, не забезпечить йому можливості придбати у власність частку, відчужену з порушенням його переважного права на її придбання. Таке рішення не буде підставою для припинення права власності на частку в статутному капіталі ТОВ останнього покупця (власників частки). Захист переважного права на придбання частки ТОВ у такому разі може бути реалізовано шляхом переведення прав за останнім договором купівлі-продажу, оскільки позивачі залишаються учасниками товариства й мають переважне право при укладанні кожного договору купівлі-продажу.

Оскільки стягувач уже відчужив спірну частку на користь третьої особи, що унеможливлює здійснення переведення прав за договором, КГС ВС дійшов висновку, що в цьому разі в задоволенні позову необхідно було відмовити саме з підстав обрання позивачами способу захисту порушеного права, який хоч і передбачений законом, але, враховуючи конкретні обставини та права нових власників учасників, є неправильним.

З текстом постанови КГС ВС від 14 червня 2022 року у справі № 904/4790/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104747629; окрема думка судді КГС ВС – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104747629.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.