flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Судді Верховного Суду розповіли про відшкодування шкоди, завданої країною-агресором

01 вересня 2022, 19:49

Про це говорили судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак і Сергій Погрібний та суддя Касаційного господарського суду у складі ВС Юрій Чумак на конференції «Відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам унаслідок війни».

Ольга Ступак зазначила, що відповідна категорія справ відома судовій системі ще з 2014 року, тож напрацьовано певну судову практику, яка актуальна й після початку широкомасштабної агресії рф 24 лютого 2022 року. Водночас при ухваленні рішень суди враховували правові режими, встановлені в країні в певні періоди. Доповідачка нагадала про набрання чинності нормативними документами, що запроваджували антитерористичну операцію (згодом – операцію об’єднаних сил), встановлювали надзвичайну ситуацію в Донецькій і Луганській областях, а також про введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року. З урахуванням відповідних правових режимів позивачі й формулювали свої вимоги.

Перші справи були за позовами до держави Україна про відшкодування шкоди, спричиненої у зв’язку з проведенням АТО. Тому позивачі посилалися на Закон України «Про боротьбу з тероризмом» та ст. 1177 ЦК України «Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення», відповідно до якої така шкода відшкодовується з Державного бюджету України.

Велика Палата ВС розглянула три подібні справи. Зокрема, в постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц ВП ВС сформулювала висновок, що держава Україна не має відшкодовувати таку шкоду, але повинна сплатити компенсацію за невиконання позитивного обов’язку впровадити ефективний механізм відшкодування такої шкоди.

Ця правова позиція застосована Верховним Судом у понад 40 розглянутих справах. За словами Ольги Ступак, середній розмір компенсації становить 100 тис. грн. Вона навела деякі постанови, якими присуджено компенсацію, і постанови, якими відмовлено в цьому через недоведеність права власності на майно або факт його руйнування чи пошкодження. Як правило, у випадках відмов ідеться про майно, розміщене на окупованих територіях. Але суддя зауважила, що навіть у такій чутливій категорії справ суд не може понижувати стандарти доказування і прийнятності доказів.

4 березня 2020 року ВС у справі № 237/557/18-ц постановив окрему ухвалу на адресу Кабінету Міністрів України й рекомендував уряду розробити спеціальний порядок відшкодування за пошкоджене внаслідок терористичного акту майно. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 року № 767 відповідний порядок запроваджено. «Сьогодні можемо констатувати, що механізм такого відшкодування є, він реально працює», – сказала доповідачка. Хоча є певні недоліки, зокрема порядок відшкодування не враховує питання відшкодування вартості земельної ділянки.  

Ольга Ступак розповіла, що, за повідомленнями адвокатів, деякі органи місцевого самоврядування для відшкодування шкоди за пошкоджене майно за цим порядком вимагали відмовитися від виконання судового рішення про присудження компенсації за невиконання державою позитивного обов’язку. Однак такі вимоги протиправні: присуджена судом компенсація не позбавляє особу права на відшкодування шкоди в порядку, передбаченому урядовою постановою.

Також спікерка навела постанову ВП ВС від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю особи. Суд указав, що в таких справах треба встановити порушення нашою державою конкретного її обов’язку за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас Україна не здійснювала ефективного контролю на території, де загинула людина внаслідок вибуху міни. При цьому суддя зазначила, що ця постанова містить дуже ґрунтовні мотиви, тому її можна брати за орієнтир при розгляді подібних справ. 

Крім того, Ольга Ступак звернула увагу на законопроєкти, які перебувають на розгляді парламенту та покликані на законодавчому рівні врегулювати відшкодування шкоди за зруйноване внаслідок збройного конфлікту майно й інші питання. Разом із тим доповідачка наголосила, що події 24 лютого 2022 року «змінили вектор вимог наших громадян на 180 градусів» – тепер вони заявляють вимоги саме до рф.

Юрій Чумак розповів про важливість фіксування шкоди, завданої збройною агресією рф, і можливі механізми, які надає українська судова система, іноземні й міжнародні юрисдикційні органи для відшкодування завданої шкоди.

«У квітні 2022 року під час фіксування і документування пошкоджень цивільних об’єктів та інфраструктури в Київській області після перебування там росіян із метою забезпечення в майбутньому стягнення за заподіяну шкоду зразу виникло питання: куди можна буде звертатися для відшкодування такої шкоди. У межах вивчення міжнародного досвіду щодо відшкодування такої шкоди, зокрема, було проведено консультації з англійськими юристами. Спочатку планувалося піти шляхом внесення змін до національного законодавства, пов’язаного з обмеженням імунітету держави-агресора. Приблизно три місяці правники напрацьовували відповідні зміни, проте зазначене питання на законодавчому рівні так і не було реалізоване», – зауважив спікер.

Щодо інших можливих механізмів суддя проаналізував, серед іншого, внутрішнє законодавство, звернення до Міжнародного кримінального суду та ЄСПЛ тощо. Він детально зупинився на реальному отриманні відшкодування, прокоментував перспективи механізмів звернення стягнення на відповідні активи за кордоном, зокрема шляхом подання позовів безпосередньо до іноземних судів. Юрій Чумак зазначив, що в рамках таких позовів можуть бути вжиті забезпечувальні заходи через арешт наявних поточних активів країни-агресора. Доповідач також висвітлив питання визнання терористичними організаціями приватних військових компаній, які фінансуються російськими олігархами та безпосередньо рф. На його думку, проблемним може бути виконання за кордоном рішень українських судів, у тому числі і ВС. Там можуть вважати, що такі рішення суб’єктивні та порушують публічний порядок, адже їх ухвалюють в умовах воєнного стану й з обмеженнями державного імунітету країни-агресора. Водночас на сьогодні ВС фактично став єдиною інстанцією, яка вже постановила судові рішення,  пов’язані з обмеженням імунітету держави-агресора. Поки, на жаль, ані парламент, ані Офіс Генерального прокурора в цьому напрямі не зробили суттєвих зрушень для досягнення практичних результатів.

«Нині всі органи державної влади мають спільно максимально акумулювати юридичні зусилля для відпрацювання механізму притягнення держави-агресора до відповідальності. І поки наші воїни боронять Україну на фронті, правники повинні постійно думати над тим, як захистити нашу країну й наших співвітчизників на юридичному фронті та отримати відшкодування завданої шкоди», – наголосив Юрій Чумак.

Сергій Погрібний розповів про рішення ВС щодо обмеження судового імунітету держави-агресора.

У 2014 році суди України розпочали розглядати справи про встановлення юридичних фактів, пов’язаних зі збройною агресією рф, яка зазначалася як заінтересована особа. У судовій практиці це знаменувало початок руху від концепції абсолютного юрисдикційного імунітету іноземної держави. Після 24 лютого 2022 року кардинально змінилися підходи ВС до вирішення цього питання – держава-агресор визнається ним як відповідач у цивільних справах. Суддя навів дві постанови КЦС ВС, у яких сформульовано правову позицію щодо обмеження судового імунітету рф.

 

Так, у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 КЦС ВС вказав, що українські суди можуть вирішувати спори за позовами громадян України до рф про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії. Була сформульована позиція про так званий деліктний виняток. ВС зазначив, що інша держава порушила Статут ООН, загальноприйняту для міжнародного права заборону на будь-яку збройну агресію та заперечила суверенітет України. ВС проаналізував Європейську конвенцію про імунітет держав і Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності. Ці міжнародні договори підписані, але не ратифіковані ні Україною, ні рф. Проте положення цих конвенцій підлягають застосуванню судом як норми міжнародного звичаєвого права.

Сергій Погрібний, відповідаючи на критику щодо застосування нерелевантної практики ЄСПЛ у згаданому судовому рішенні, вказав, що це твердженням є помилковим. Доповідач зауважив, що в практиці ЄСПЛ чи Міжнародного суду ООН немає прикладів, де б розглядалася ситуація, подібна до української – коли суд вирішував спори про відшкодування шкоди станом на момент, коли триває агресія іншої країни, яка порушує всі правила міжнародного гуманітарного права. «Верховний Суд застосував два рішення ЄСПЛ, виходячи з того, що це приклади заперечення концепції абсолютного юрисдикційного імунітету іншої держави», – сказав суддя.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц КЦС ВС повторив свою правову позицію про відсутність у росії судового імунітету, навівши додаткові аргументи. Суд знову обґрунтував у цій справі так званий деліктний виняток щодо обмеження судового імунітету рф. Однак у цій постанові постало вагоме питання про надання порушеним правам людини, про які заявив позивач, єдиного можливого та ефективного доступу до суду для захисту таких прав. ВС наголосив, що жодного іншого механізму, окрім вирішення цього спору українським судом, наразі не існує: країна-агресор вийшла з багатьох міжнародних угод, Україна розірвала з нею дипломатичні відносини, міжнародно-правові механізми захисту прав постраждалих від збройної агресії громадян України не напрацьовані. Водночас найвищою цінністю є права людини. Тож концепція захисту засадничих прав людини переважає над концепцією юрисдикційного імунітету іноземної держави.

Верховний Суд використав і застосовуваний ЄСПЛ трискладовий тест щодо можливості держави втручатися у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в контексті відповідності такого втручання легітимній меті. ЄСПЛ неодноразово визнавав, що «надання імунітету державі в ході відправлення цивільного судочинства має переслідувати законну мету дотримання міжнародного права для сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через повагу до суверенітету іншої держави». «Якщо країна-агресор не має на меті збереження з Україною добрих відносин і взаємоввічливості, чому Україна сама має зберігати за собою таку мету? Країна-агресор заперечує існування Української держави, її право на суверенітет, відповідно, у нас немає тієї легітимної мети, яка має досягатися», – акцентував Сергій Погрібний.

Конференція «Відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам унаслідок війни», організована газетою «Юридична практика», відбулася 31 серпня 2022 року в онлайн- та офлайн-режимі.

Презентація Ольги Ступак доступна за посиланням – https://bit.ly/3B8rOLz.