Ратифікація Стамбульської конвенції: вплив на ефективність кримінальних проваджень, пов’язаних з насильством

Майже п’ять років тому було ухвалено низку законодавчих змін, спрямованих на запобігання насильству, захист тих, хто від нього постраждав, та переслідування кривдників. Зокрема, з’явився новий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», були внесені зміни до КК та КПК України. У червні 2022 року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), яка допоможе ефективніше реагувати на випадки насильства та забезпечити притягнення винуватих осіб до відповідальності.

На цьому наголосила суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Надія Стефанів під час семінару.

Як зауважила спікерка, держави, які ратифікували Конвенцію, повинні вживати необхідні законодавчі та інші заходи для підтримки й захисту права кожного, особливо жінок, на те, щоб жити без насильства як у публічній, так і в приватній сферах. «Адже свобода від насильства є одним з основних прав людини», – сказала Надія Стефанів.

За її словами, у Стамбульській конвенції закладені три основні принципи. Перший – принцип належної уваги з боку держави, який передбачає реалізацію політики запобігання (превенції) насильству, захисту жертв насильства та переслідування кривдників. Так, у ст. 5 Конвенції йдеться про те, що сторони утримуються від вчинення будь-яких актів насильства стосовно жінок і забезпечують, щоб державні органи, посадові особи, представники, установи та інші учасники, які діють від імені держави, діяли відповідно до цього зобов’язання. Сторони вживають необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення належної уваги до недопущення, розслідування, покарання та забезпечення компенсації щодо актів насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції та які вчинені недержавними учасниками.

Другий принцип – встановлення підходу, який зосереджений на правах і потребах постраждалих осіб, а також на реформуванні системи кримінального правосуддя, в якій інтереси потерпілого були б на першому місці.

«Таке реформування відбувається, зокрема, шляхом професійної підготовки та навчання фахівців, які безпосередньо стикаються з потерпілими та які б могли побудувати свою роботу таким чином, щоб потерпілий уникав повторної віктимізації. Також Конвенція зобов’язує державу, яка її ратифікувала, збільшити кількість та підвищити якість послуг щодо підтримки постраждалих», – розповіла доповідачка.

Третій принцип, зауважила суддя ККС ВС, – міжвідомчої координації. Він означає, що держава повинна приймати і втілювати комплексну, скоординовану політику, яка передбачає реагування на насильство щодо жінок та домашнє насильство не тільки держустановами, а й громадянським суспільством.

Крім того, Надія Стефанів розповіла про такий напрям державної політики, як переслідування кривдників, притягнення їх до відповідальності. Насамперед ідеться про необхідність криміналізації всіх форм насильства, передбачених Стамбульською конвенцією. При цьому складовими ефективного розслідування будь-яких заяв про насильство щодо жінок та про домашнє насильство є можливість переслідування тяжких форм насильства без подання жертвою заяви та заборона обов’язкового застосування альтернативного вирішення спорів до процесів або ухвалення вироків.

Розслідування та судові провадження щодо всіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування Конвенції, мають здійснюватися без неналежних затримок і з урахуванням прав жертви на всіх стадіях кримінального провадження. Санкції за вчинення правопорушень, пов’язаних з насильством, повинні бути ефективними, пропорційними та переконливими.

Необхідно також під час ухвалення вироку та призначення покарання забезпечити можливість врахування обставин, які не є частиною складових елементів правопорушення, пов’язаного з насильством, як обтяжуючих. Відповідно до ст. 46 Стамбульської конвенції, це, зокрема, такі обставини: правопорушення було вчинено проти колишнього чи теперішнього подружжя або партнера, як це визнається національним законодавством, членом сім’ї, особою, яка проживає разом з жертвою, або особою, яка зловжила своїми повноваженнями; правопорушення було вчинено проти дитини або в присутності дитини; правопорушення було вчинено із застосуванням зброї або з погрозою застосування зброї та ін.

На думку спікерки, нині в національному законодавстві є ряд положень, які потрібно узгодити зі Стамбульською конвенцією, що позитивно вплине на ефективність кримінальних проваджень, пов’язаних із насильством.

Надія Стефанів також окреслила питання щодо кримінальних правопорушень (домашнє та гендерно зумовлене насильство), вчинених під час воєнного стану. Зокрема, вона зазначила, що ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни» дає можливість притягнути до відповідальності комбатантів за вчинення насильства, у тому числі сексуального насильства стосовно жінок.

Ця стаття не містить деталізації щодо вчинення насильства як складової поняття «порушення законів та звичаїв війни». Тому для наповнення змісту об’єктивної сторони злочину, передбаченого в ст. 438 КК України, слід звертатися до договірного та звичаєвого міжнародного гуманітарного права. За наявності контекстуального зв’язку насильства з діями, які заборонені міжнародним правом та визнаються його серйозними порушеннями, є всі підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни.

Детальніше – у презентаціях доповідачки: https://cutt.ly/lLNjH9r, https://cutt.ly/GLNhXPi. 

Семінар для суддів та помічників суддів місцевих загальних та апеляційних судів «Порушення законів та звичаїв війни: сексуальне насильство» організований Львівським регіональним відділенням Національної школи суддів України.