Сергій Погрібний розповів, яких змін до ЦК України очікують суди

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду д. ю. н., професор, член-кореспондент НАПрНУ Сергій Погрібний зазначив, що в ЦК України не можна врегулювати всі цивільні відносини, натомість Кодекс має визначати основні засади такого регулювання, а цивільне законодавство – розвивати його у спеціальних законах. Зміни до ЦК України мають усувати недоліки, які виявляються під час застосування Кодексу,  і бути досить абстрактними, щоб передбачати можливі відносини, які сьогодні ще не існують, але виникнуть у майбутньому. 

Суддя Верховного Суду зауважив, що сьогодні цивільне законодавство перебуває в стані трансформації – переходу від стану постсоціалістичного права до класичного цивільного (приватного) права. Це спричинює й існування проблем, які виникають під час застосування ЦК України.  

Сергій Погрібний звернув увагу на окремі проблеми, які виникають у судовій практиці та вимагають змін до ЦК України і законів України.

Потребує уточнення регулювання поділу спільного майна подружжя, зокрема житла. У судовій практиці виникають питання: в разі такого поділу кожен із подружжя повинен отримати окремий об’єкт нерухомості чи по 1/2 частці у спільному майні, чи поділ має відбуватися в інший спосіб. «Якщо лише буде визнано за кожним із подружжя по 1/2 частки в об’єкті нерухомості, це не вирішить спір по суті», – сказав доповідач.

Далі постає питання, чи можливий такий спосіб поділу майна, коли існує єдине житло подружжя й один із них отримає цей об’єкт, а другий – нежитловий об’єкт чи інше цінне майно. Сергій Погрібний зазначив, що суди продовжують виконувати певну соціальну функцію, й попри те, що в подружжя є багато майна, намагаються поділити його так, щоб кожен з них отримав житло.

Натомість більш доцільним може бути поділ, коли право на єдине житло подружжя отримає один із них, а другому дістанеться інше цінне майно, й надалі він може придбати або винайняти собі власне житло. «Необхідно в ЦК України або спеціальному законодавстві встановити певні норми права для того, щоб суди не виконували там, де не потрібно, соціальну функцію», – сказав доповідач.

Виникають проблеми при поділі корпоративних прав під час поділу спільного майна подружжя. Сергій Погрібний зауважив, що необхідно на законодавчому рівні визначити, на які об’єкти має право інший із подружжя, який не є учасником товариства. У судовій практиці сформовано три підходи вирішення таких спорів. Перший – компенсація іншому з подружжя вартості сплаченого внеску до статутного капіталу товариства, другий – компенсація вартості частки в статутному капіталі товариства, третій – визнання за особою, яка не є учасником товариства, права на корпоративні права на частку в статутному капіталі товариства. «Необхідно більш конкретно визначити способи захисту прав іншого з подружжя, який не є учасником товариства», – сказав Сергій Погрібний. 

Судова система ставить законодавцю й інші питання: як визначити вартість частки в статутному капіталі одного з подружжя з метою, щоб порівняти її з вартістю іншого майна подружжя; чи має право інший з подружжя на поділ майна, коли до статутного капіталу внесено лише право користування майном, та як визначити вартість такого майна; станом на який момент має визначатися вартість частки в статутному капіталі, що підлягає поділу. Стосовно останнього питання доповідач зазначив, що інший з подружжя – учасник товариства – може впливати на управління ним і вчиняти якісь дії для зменшення вартості своєї частки. Тому варто на законодавчому рівні убезпечити права іншого з подружжя – не учасника цього товариства, під час поділу спільного майна подружжя.

Виникають проблеми з поділом заробітної плати як об’єкта права спільної власності подружжя. Відповідно до законодавства подружжя набуває право спільної власності на зарплату, наприклад, зараховану на банківський рахунок одного з них. Проте Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає юридичних механізмів звернення стягнення на частку одного з подружжя у такому майні. 

Суддя Верховного Суду звернув увагу на такий об’єкт права спільної власності, як власність чоловіка та жінки, які фактично перебувають у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. На практиці цей інститут інколи використовується для зловживань, що мають негативні наслідки для третіх осіб. Наприклад, один із такого подружжя в кредитному іпотечному договорі стверджує, що не перебуває у шлюбі. Через деякий час виникає спір із кредитором і виявляється, що на іпотечне майно претендує інший з подружжя. Тому потрібно убезпечити цивільний оборот від таких ситуацій.

Сергій Погрібний запропонував два шляхи, як це зробити: визначити, що в разі відсутності реєстрації шлюбу правові наслідки створює лише зареєстроване спільне проживання; передбачити, що коли особа в договорі заперечує своє перебування в будь-яких фактичних відносинах, виключається можливість пред’явлення прав на її майно іншим із подружжя.   

Більш детального законодавчого врегулювання вимагає питання оборотоздатності права вимоги. Зокрема, йдеться про право вимоги, яка випливає з кредитних зобов’язань. Потрібно визначити, чи можуть банківські установи відчужувати право вимоги за сумою кредиту та нарахованими до відчуження права вимоги відсотками будь-якій іншій особі, чи потрібно запровадити обмеження щодо переліку таких осіб тощо. 

Доповідач відзначив, що в ЦК України 2003 року передбачено окрему гл. 31 «Право володіння чужим майном», однак до сьогодні в судовій практиці не відбулося кардинальних змін щодо надання захисту фактичному володінню. Тому, за його словами, необхідно модернізувати цю главу, щоб забезпечити насамперед саме фактичне володіння. Для цього треба обмежити можливість застосування сформульованої за останні роки концепції так званого реєстраційного підтвердження володіння. «Присвячена володінню глава ЦК України все ж таки мала на меті захистити фактичне володіння. За фактичним володінням завжди бачимо власника. Але судова практика повернула на перше місце не фактичне, а титульне володіння», – сказав суддя Верховного Суду. 

Важливим Сергій Погрібний назвав і питання про право суду застосовувати спосіб захисту, не передбачений законом або договором, але який є ефективним. На його думку, таке право суду потребує точнішого врегулювання в законодавстві. Доповідач зазначив, що в таких випадках ефективність способу захисту передусім має бути доведена позивачем, також цей спосіб повинен відповідати природі правовідносин, у яких виник спір.

Круглий стіл, що відбувся 30 червня 2022 року, «Реформування Цивільного кодексу України: об’єкти цивільних прав» організований Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва (IRZ), відділенням цивільно-правових наук НАПрНУ та Київським регіональним центром НАПрНУ.