Нині питання щодо арешту та спеціальної конфіскації майна вкрай важливі для кримінального судочинства і судової практики

Наразі актуалізувалося питання, що стосується здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях щодо арешту і конфіскації активів, які є предметом злочинної діяльності та доходів від неї. Про це зауважила суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Надія Стефанів під час апробації курсу «Арешт і конфіскація активів».

Суддя ККС ВС нагадала, що відповідно до КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Спеціальна конфіскація, яка є заходом кримінально-правового характеру, полягає в примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого  Особливою частиною КК України, за які встановлено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого відповідними нормами цього Кодексу, які перераховані в ст. 96-1 КК України.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду, ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру та ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Крім того, КК України передбачено випадки застосування спеціальної конфіскації. Так, спеціальна конфіскація, зокрема, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а в разі, коли його не встановлено, – переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Під час тренінгу наголосили на таких важливих висновках Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду:

1) при застосуванні спеціальної конфіскації суд повинен не лише послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК України, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар» (критерії, визначені Європейським судом з прав людини). Приймаючи рішення про застосування спеціальної конфіскації, судам слід перевіряти, чи не порушує цей захід кримінально-правового характеру вказані критерії, ураховуючи при цьому обставини кримінального провадження (постанова ККС ВС від 4 листопада 2020 року у справі № 236/3696/18, провадження № 51-2438км20);

2) спеціальній конфіскації підлягає саме те майно, що має матеріальну цінність та є в наявності сторони обвинувачення як предмет доказування, а не абстрактне поняття про нього (постанова ККС ВС від 11 лютого 2019 року у справі № 755/10941/18, провадження № 51-523км19);

3) ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів майна, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і на яке накладено арешт, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає відповідно до вимог ст. 309 КПК України (постанова об’єднаної палати ККС ВС у справі № 758/16546/18, провадження № 51-620кмо19);

4) тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації — гроші, цінності тощо, та чи вирішувалося питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Якщо у кримінальному провадженні сторона обвинувачення не довела належними і допустимими доказами, що вилучені в ході обшуку в квартирі грошові кошти обвинувачений отримав унаслідок вчинення інкримінованого йому злочину, а обвинувачення в цій частині останньому не пред’являлося, то підстав для застосування спеціальної конфіскації майна немає (постанова ККС ВС від 1 жовтня 2019 року у справі № 760/5853/18, провадження № 51-716км19);

5) транспортний засіб, який належить на праві спільної сумісної власності подружжю та який використовувався одним із них як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, спеціальній конфіскації не підлягає, якщо співвласники не знали і не могли знати про незаконне використання цього майна (постанова ККС ВС від 1 грудня 2020 року у справі № 520/16693/15-к, провадження № 51-4647км20);

6) у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України) спеціальна конфіскація не застосовується (постанова ККС ВС від 2 вересня 2020 року у справі № 138/2740/16-к, провадження № 51-3984км18).

Курс для суддів кримінальної спеціалізації «Арешт і конфіскація активів» розроблений Національною школою суддів України. Надія Стефанів є одним із тренерів цього курсу.

Захід провела НШСУ за підтримки проєкту РЄ/ЄС «Посилення заходів щодо протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму в Україні».