Навіть в умовах воєнного стану має забезпечуватися максимальне дотримання прав людини, гарантованих Конвенцією – керівник департаменту ВС

Реагуючи на виклики, які виникли під час воєнного стану, Верховна Рада України внесла низку змін до законодавства, зокрема й КПК України. І сьогодні постає питання про те, як ці зміни будуть імплементовані на практиці. Зважаючи на це, аспекти, які врегульовані в КПК України, повинні виважено застосовуватися органами кримінальної юстиції. Саме від їх виваженого застосування залежатиме, чи будуть у майбутньому відповідні звернення до Європейського суду з прав людини.

Про це зазначив керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли під час VIII (XXI) Львівського форуму кримінальної юстиції «Українська кримінальна юстиція в умовах війни».

«Виклики, які намагається долати кримінальна юстиція та загалом уся правова система, – безпрецедентні. Україні доводиться бути в авангарді тих питань, що постають перед правовою системою в умовах воєнного стану, оскільки жодна з європейських країн не стикалася з такими викликами», – акцентував Расім Бабанли.

Він розповів про ті проблеми, які виникли в судовій системі після повномасштабної російської агресії. Так, з’явилася нагальна потреба в зміні територіальної підсудності судових справ тих судів, які опинилися в зоні бойових дій чи окупації. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінювати підсудність має право Вища рада правосуддя, однак вона як була на той час, так і зараз є неповноважною.

За словами спікера, Верховна Рада України швидко відреагувала на цей виклик та наділила повноваженням щодо зміни територіальної підсудності судових справ Голову Верховного Суду. Пізніше були внесені зміни до прикінцевих та перехідних положень законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя», згідно з якими Голова ВС був наділений деякими повноваженнями ВРП. «Не всіма повноваженнями ВРП, оскільки деякі повноваження ВРП закріплені в Конституції України, і без внесення до неї змін неможливо в конституційний спосіб зробити трансфер цих повноважень жодній посадовій особі або жодному іншому органу», – наголосив Расім Бабанли.

На думку доповідача, закони мирного часу не закривають усіх питань, що можуть бути нагальними в часи війни, тому правова система має реагувати на виклики, які перед нею постають. Він нагадав, що Міністерство юстиції України відреагувало на законодавчі зміни і частково заявило про тимчасовий відступ Україною від зобов’язань, узятих за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до нормативно-правових актів, якими певною мірою пропорційно знижені конвенційні гарантії.

«І таке зниження гарантій виправдане. Водночас, як показує практика і досвід 2014–2015 років, у питанні пропорційності обмеження конвенційних гарантій ключовою є їх тимчасовість. Ці питання висвітлені в рішеннях ЄСПЛ  у справах від 25 липня 2017 року "Хлєбік проти України" та від 11 лютого 2021 року "Куроченко та Золотухін проти України"», – сказав керівник департаменту ВС.

Якщо в рішенні у справі «Хлєбік проти України», додав спікер, ЄСПЛ не визнав порушення ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність), то в рішенні у справі «Куроченко та Золотухін проти України» за схожих обставин порушення цієї статті було констатовано. Це питання пов’язане з відновленням втрачених матеріалів кримінального провадження.

«На сьогодні до КПК України внесені зміни і передбачена особлива процедура для відновлення матеріалів кримінального провадження на етапі досудового розслідування. А от стосовно судового провадження, на жаль, невирішеними залишаються питання, зокрема й ті, що існували з 2014–2015 років. Проблема, на мій погляд, полягає в тому, що, по-перше, кримінальне провадження може бути відновлене лише тоді, коли є судове рішення. А по-друге, КПК України передбачає точне відновлення матеріалів кримінального провадження. Але зрозуміло, що нині, в таких умовах, забезпечувати точне, повноцінне відновлення матеріалів кримінального провадження, порівняно з тими, що були втрачені, практично дуже складно», – розповів Расім Бабанли.

Тому, за його словами, нагального розв’язання потребує проблема, констатована в рішенні ЄСПЛ у справі «Куроченко та Золотухін проти України». Зважаючи на це, потрібно шукати можливості для внесення законодавчих змін, щоб вирішити питання про відновлення матеріалів кримінальних проваджень.

Що стосується питань, пов’язаних з обмеженням свободи та особистої недоторканності, а саме – тримання під вартою, то, зазначив доповідач, наразі  КПК України (ст. 615) передбачає певні екстраординарні можливості: наділення керівника відповідного органу прокуратури повноваженнями вирішувати питання щодо обрання запобіжних заходів, їх продовження, а також автоматичне продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до двох місяців у тих випадках, коли суд не може розглянути відповідне питання.

«Сьогодні всі учасники системи кримінальної юстиції декларують і сповідують той принцип, що попри воєнний стан Україна дотримується прав людини, гарантованих Конвенцією. Навіть у таких умовах має забезпечуватися максимальне дотримання цих прав. Тобто одна справа, що закон дає право щодо застосування відповідних норм, а інша – що це право реалізовується у виняткових випадках, а не тому, що така можливість формально існує», – сказав Расім Бабанли.

На завершення виступу спікер висловив переконання, що відповіді на велику кількість питань, які стосуються застосування норм як процесуального, так і матеріального права, надасть саме судова практика.

Захід, який відбувся 9–11 червня 2022 року, організували Координатор проектів ОБСЄ в Україні, Львівський форум кримінальної юстиціїї, Державне бюро розслідувань, Львівський державний університет внутрішніх справ, JustTalk Platform.