Ефективні способи захисту, засади судочинства у справах про банкрутство і нюанси розгляду справ в умовах війни

Ефективні способи захисту прав у господарських справах, принципи судочинства у справах про банкрутство, а також аспекти розгляду справ в умовах воєнного часу висвітлили судді Верховного Суду під час Всеукраїнського семінару для суддів та помічників суддів господарських судів «Судова практика в питаннях – відповідях: господарське судочинство», організованого Харківським регіональним відділенням Національної школи суддів України.

Огляд правових позицій ВП ВС щодо способу захисту прав у господарському судочинстві презентувала Секретар Великої Палати Верховного Суду Лариса Рогач. Вона закликала суддів господарських судів не обмежуватися вивченням практики лише цієї юрисдикції, адже з нею може перетинатися чимало питань цивільної юрисдикції.

Велика Палата ВС, зауважила вона, неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Ця позиція повторюється в низці судових постанов, які стосуються способу захисту порушеного права. Також у постановах ВП ВС містяться висновки про те, що застосування судом того чи іншого способу захисту порушеного права у підсумку має приводити до повного відновлення або захисту порушеного права чи інтересу позивача, не потребувати повторного звернення до суду; таке судове рішення має бути виконуваним і відповідати принципу процесуальної економії.

Лариса Рогач проаналізувала ст. 5 ГПК України щодо способів судового захисту в сукупності з нормами ГПК України про зміст позовної заяви. Ці норми свідчать про те, що право на обрання способу захисту, який не передбачений ні законом, ні договором, але водночас є ефективним у конкретних правовідносинах, належить до преференції позивача, саме позивач має просити про це суд.

За її словами, статті 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вказують на право особи звернутися до суду за захистом свого права чи інтересу та на відповідні способи захисту порушених прав чи інтересів, і цей перелік не є вичерпним. При розгляді справи суд має зважати на те, які саме правовідносини випливають із встановлених обставин справи, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та визначити, у чому саме полягають і ким саме порушені, невизнані чи оспорені права, за захистом яких звернулася особа.

«Спосіб захисту має бути ефективний як у законі, так і на практиці. У переліку способів захисту прав законодавець не зазначив, до якого саме порушеного права їх слід застосовувати. Саме тому так важливо з’ясувати зміст правовідносин, а також те, ким це право порушено і що ми отримаємо, коли ухвалимо те чи інше судове рішення», – переконана Лариса Рогач.

У практиці ВП ВС, звернула увагу суддя, неодноразово траплялися випадки, коли суд доходив висновку, що заявлена вимога не може бути предметом судового розгляду. Наприклад, в одній зі справ суд дійшов висновку, що йдеться не про вирішення юридичного спору як такого, а про встановлення юридичного факту.

Крім того, спікерка розповіла про ефективні способи захисту права власності на земельні ділянки, що належать до водного фонду, на земельні ділянки лісогосподарського призначення, що вибули з володіння власника, зосередилась на тому, як набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, поділилася нюансами належного способу захисту у випадку відмови чи ухилення орендодавця від укладення додаткової угоди.

Детальніше з цими та іншими прикладами можна ознайомитись у презентації Лариси Рогач.

Особливості застосування окремих норм господарського процесуального права в умовах воєнного часу проаналізувала секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі ВС Тетяна Дроботова. Переважно, констатувала суддя, проблемні питання пов’язані із застосуванням процесуальних строків, сплати судового збору, порядку повідомлення учасників процесу.

Відповідаючи на запитання, спікерка акцентувала на тому, що, незважаючи на досить складні умови роботи у воєнний час, суди повинні робити все можливе для забезпечення справедливого та об’єктивного судового розгляду у строки, встановлені чинним законодавством, з дотриманням вимог розумності, адже ефективний захист порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави є першочерговим для судової системи.

Суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Володимир Погребняк виступив із доповіддю на тему «Судова практика як джерело утворення принципів права у справах про банкрутство». За його словами, прийняття у 2019 році Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) стало непересічною подією для правового регулювання галузі банкрутства та новим етапом розвитку законодавства. Суддя звернув увагу на одну із рис цього Кодексу, що робить його дещо нетиповим стосовно інших кодифікованих актів: у розд. 1 «Загальні положення» Кодексу не згадано про принципи права як вихідні програмні ідеї його застосування. Фактично у зв’язку зі специфічністю предмета правового регулювання законодавець переклав це питання на плечі судової влади.

Володимир Погребняк переконаний, що правова наука разом із судовою практикою мають створювати правові інститути на основі норм і принципів, закладених у законодавстві, а за відсутності таких – створювати ці принципи самостійно. Спікер озвучив цікаву статистику. З 2018 року і до сьогодні кількість згадок про принципи права в судових рішеннях постійно збільшується: з 9 % (2018 рік) до 15 % (2021 рік).

Наука застосовує різні підходи до класифікації принципів інституту неплатоспроможності та банкрутства. «Водночас судова практика застосування КУзПБ дозволила виокремити шість таких принципів», – акцентував суддя та додав, що цей перелік не є вичерпним. Кожен із цих принципів має свого автора. Перший принцип, виділений судовою практикою, – принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів. Це закріплене у ст. 7 КУзПБ універсальне правило розгляду, яке сформульовано, зокрема, у постанові КГС ВС від 23 вересня 2021 року у справі № 904/4455/19.

Другий принцип процесуальної економії у справі про банкрутство є загальним керівним положенням, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно й ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків (вперше він був сформульований у постанові КГС ВС від 30 січня 2019 року у справі № 912/2185/16 (912/3192/17). Наступний – принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Він полягає в нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об’єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.

Четвертий – принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі. За цим принципом, обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, водночас ні в кого не повинно виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх належного здійснення. П’ятий принцип полягає в незмінності складу суду у справах про банкрутство. І шостий принцип – принцип конкурсного імунітету кредиторів, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури.

«Принципи права в судовій практиці додають закону гнучкості, пристосовують його абстрактність до життєвих обставин у спірних правовідносинах», – резюмував Володимир Погребняк.