Юридична спільнота обговорила питання відшкодування збитків, завданих росією

27 травня 2022 року відбулась онлайн-дискусія «Компенсаційний фронт: народ України vs путінська росія», на якій експерти обговорили низку питань, що стосуються способів відшкодування збитків, завданих російською федерацією.

У заході взяли участь суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доктор юридичних наук Віталій Уркевич і заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду – начальник правового управління Касаційного цивільного суду доктор юридичних наук Михайло Шумило.

Розкриваючи тему «Позови проти рф: їх юрисдикція та суверенний імунітет», суддя КГС ВС Віталій Уркевич зазначив, що це питання є важливим і водночас складним: «На сьогодні Україна є драйвером багатьох процесів, у тому числі на міжнародно-правовій арені, зокрема і в питанні судового імунітету. Ми розуміємо, що всі цивільні позови щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії та воєнних злочинів, передбачають єдину мету – відновлення і захист прав людини. Проте часто позови, подані до національних судів, стикаються з певними перешкодами. Одна з таких перешкод – концепція судового імунітету, який є частиною імунітету держави, що застосовується в міжнародному праві і ґрунтується на державному суверенітеті. Держави є рівними в міжнародно-правовому спілкуванні, вони домовилися, що жодна з них не буде мати якихось переваг і юрисдикції щодо притягнення одна одної до відповідальності. Проте ця концепція має свої винятки, передбачені міжнародно-правовими актами (стосуються сфери комерційних, торгових відносин). Нині постає питання щодо винятку із судового імунітету у справах щодо відшкодування збитків жертвам серйозних порушень прав людини, зокрема воєнних злочинів».

Спікер нагадав, що Україна не перша на цьому шляху, бо вже є практика розгляду подібних справ в інших країнах. Так, протягом 2004–2008 років національні суди Італії розглянули низку позовів громадян, у яких відповідачем була Німеччина, стосовно відшкодування збитків тим особам, які були жертвами нацистських переслідувань у Другій світовій війні. Суди Італії задовольняли такі позови й зазначали, що вони не застосовують правила юрисдикційного імунітету щодо Німеччини, оскільки цей принцип не може перешкоджати захисту прав людини, що зазнали грубих порушень. Німеччина із цим не погодилася і звернулася до Міжнародного суду ООН, вказавши, що Італія порушує міжнародно-правові зобов’язання. У своєму рішенні 2012 року в цій справі Міжнародний суд ООН дійшов висновку, що принцип юрисдикційного імунітету залишається чинним і не може зазнавати жодних винятків щодо прав людини.

Віталій Уркевич також навів найбільш резонансні приклади з практики Європейського суду з прав людини щодо вказаного питання, при цьому зазначивши, що ЄСПЛ вважає, що застосування принципу імунітету не є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема не перешкоджає реалізації права на доступ до суду, гарантованого ст. 6 Конвенції.

Суддя КГС ВС окремо зупинився на постанові Касаційного цивільного суду у складі  ВС від 14 квітня 2022 року, яка мала неабиякий розголос у професійному юридичному середовищі. У цій справі позивачка звернулася з позовом до суду у своїх інтересах та інтересах її малолітніх дітей. Вона просила стягнути шкоду за моральні страждання в розмірі 180 тис. євро (в гривневому еквіваленті) з відповідача – рф. Звідси постало питання юрисдикції національного суду та судового імунітету відповідача.

Аргументування позиції Верховного Суду є багаторівневим. Серед іншого, колегія суддів дійшла висновку, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір і будь-яке кримінальне обвинувачення. Визначаючи, чи поширюється на рф судовий імунітет у цій справі, Верховний Суд урахував, зокрема, те, що:

– предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам – громадянам України внаслідок смерті іншого громадянина України;

– місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна;

– передбачається, що шкоду завдано агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави – України;

– вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов’язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави – України;

– національне законодавство України керується тим, що, за загальним правилом, шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб’єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Верховний Суд у своєму рішенні виходив із того, що в разі застосування деліктного винятку будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й рф, може бути розглянутим та вирішеним судом України як належним і повноважним судом.

Віталій Уркевич переконаний, що зазначене судове рішення КЦС ВС містить вмотивований, логічно вибудований ланцюг доведення. «На мою думку, вже настав час, коли питання судового імунітету держави мають переглядатися і певним чином уточнюватися на міжнародно-правовому рівні».

Начальник правового управління КЦС ВС Михайло Шумило наголосив, що питання судового імунітету – це питання не лише внутрішнього національного права, але й міжнародного публічного права. «Коли йдеться про (не)застосування судового імунітету, то маємо розуміти, що можемо робити будь-що, але як це буде сприйматися далі – вже зовсім інша історія. Тому кожен наш крок має бути прорахований на перспективу, тобто як він буде оцінений зовні. Адже будь-яка справа в міжнародних судових органах оцінюється відповідно до фактичних обставин й аспектів, які тоді існували. Так, рішення Міжнародного суду ООН у справі Німеччини проти Італії, безумовно, є для нас важливим, але не визначальним, оскільки в цій справі дуже багато фактичних обставин, які не можуть накладатися як матриця на ситуацію, що зараз склалася в Україні. Коли ми говоримо про міжнародне право, то маємо на увазі не лише декларації, конвенції, комюніке та рішення міжнародних судів, але й доктрину міжнародного права, бо вона суттєво впливає на прийняття цих рішень, зокрема висловлені критичні зауваги як до рішень Міжнародного суду ООН, так і до рішень ЄСПЛ. Також варто наголосити на тому, що рішення ЄСПЛ щодо судового імунітету не були ухвалені одноголосно, а подекуди з перевагою в один голос. До того ж у цих рішеннях висловлено багато окремих думок, у яких також викладені ґрунтовні контраргументи. Зрештою, якщо говорити про судовий імунітет держави, то навіть він від моменту свого виникнення в кінці ХІХ сторіччя зазнав еволюції. Спершу це був абсолютний судовий імунітет, згодом відбулася зміна парадигми в напрямі застосування функціонального (обмеженого) судового імунітету і почалося розмежування acta jure imperii (дії держави як носія публічної влади) та acta jure gestionis (дії держави як приватної особи). Сьогодні найбільша дискусія точиться навколо деліктних винятків саме в частині acta jure imperii, бо на acta jure gestionis судовий імунітет і без того не поширюється. Склалася парадоксальна й тотально несправедлива ситуація, коли порушуються фундаментальні права, окреслені міжнародним правом як jus cogens, які не можуть бути порушені ніким і ніколи. Водночас вчиняються злочини проти людяності, воєнні злочини, проте судовий імунітет фактично позбавляє права захисту жертв цих злочинів або, інакше кажучи, гарантує безвідповідальність країні-агресору. Ці питання важливі не тільки для України, але і для майбутнього світового правопорядку. Тому можна стверджувати, що чинна позиція щодо дотримання судового імунітету є дуже хиткою. Дискусія в науковій літературі є тому опосередкованим підтвердженням. Я впевнений, що війна в Україні буде сильним поштовхом для застосування деліктних винятків щодо країни-агресора», – зазначив спікер.

На переконання Михайла Шумила, це не тільки локальне наше питання, воно глобальне. «Що стосується згаданої широко обговорюваної постанови КЦС ВС від 14 квітня 2022, то ми перебуваємо на тому етапі, коли це рішення може зробити колосальний прорив, можливо, будуть ще й інші. Вони матимуть серйозне значення для виходу на зовсім інший рівень – міжнародний. Адже лише на локальному рівні це питання ми не закриємо, бо не вистачить майна рф для того, щоб відшкодувати тільки моральну шкоду, завдану звірствами війни росії проти України. Тому велика робота ще попереду. Є над чим працювати, зокрема і Верховному Суду продовжувати ухвалювати рішення в таких спорах. Але в будь-якому разі ВС визнає, що це рішення правильне й обґрунтоване», – резюмував доповідач.

Переглянути відеозапис обговорення можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=hScyq-JkNF8.