Секретар ВП ВС Лариса Рогач висвітлила аспекти відступів від висновків щодо застосування норм права

Із лекцією на тему «Відступи Великої Палати ВС у господарських справах» Секретар Великої Палати Верховного Суду Лариса Рогач виступила в межах правового практикуму, організованого юридичним порталом «Ratio Decidendi». Вона зосередилася на практиці ВП ВС, а ще нагадала, що рішення про відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах ухвалюють також палата та об’єднана палата.

Серед завдань Верховного Суду, зауважила Лариса Рогач, є забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Забезпечення єдиного тлумачення закону, єдності та сталості судової практики важливе і в контексті Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень. Визнаючи повноваження судді тлумачити закон, КРЄС акцентувала на обов’язку судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, допомагаючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

Спікерка зауважила, що цікаві міркування викладені у Висновку № 20 (2017) КРЄС про роль суддів у забезпеченні єдності застосування закону. Зокрема, в ньому зазначено про те, що єдине застосування закону є визначальним задля принципу рівності перед законом. Ухвалюючи різні, суперечливі рішення, суди зменшують довіру до судової системи. Хоча підвищення довіри громадян до суду – одне із ключових завдань суду.

Секретар ВП ВС нагадала, що за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Вона акцентувала на тому, що в цьому Законі не йдеться про обов’язковість судової практики ВС для інших судів. Попри відсутність такого спеціального зазначення у Законі в країнах континентального права рішення суду, особливо Верховного Суду, може мати ширше значення, ніж щодо ухваленого рішення у конкретній справі.

Серед причин виникнення розбіжностей у судовій практиці Лариса Рогач назвала такі: нестабільність, неякісність чинного законодавства, велике робоче навантаження на суддів та працівників апарату, недостатній рівень «горизонтальної» та «вертикальної» комунікації між судами, особливо різних юрисдикцій, недостатній рівень використання можливостей сучасних технологій, різне розуміння, тлумачення та застосування загальних правових понять, положень матеріального та процесуального права. Щоправда, наявність таких розбіжностей у тлумаченні законодавства є нормальною ситуацією і для України, і для інших країн світу .

«Принцип єдності судової практики не може розглядатися окремо від ст. 129 Конституції України, у якій ідеться про те, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Абсолютизація принципів єдності судової практики означатиме, що суд не зможе змінити свою позицію, виправити її, та перекреслюватиме можливість динамічного розвитку права», – переконана Секретар ВП ВС.

Лариса Рогач акцентувала на тому, що у цьому контексті є важливим не так виключення різних підходів, як запровадження національних засобів для подолання глибинних і довготривалих розбіжностей. Важливо також те, яким чином законодавець організовує діяльність судів, і критерії фільтрів для реалізації права оскарження та доступу до ВС, який, здійснюючи касаційний перегляд, забезпечує єдине розуміння та застосування закону.

Серед проблемних питань, які виникали в діяльності Великої Палати ВС, коли вирішувалося питання про можливість прийняття провадження до розгляду, Лариса Рогач назвала те, що чинне законодавство України не розрізняє правових висновків ВС, які стосуються суті спору (висновки щодо застосування норми права при вирішенні ключових питань, які постали перед судом під час розгляду справи), і висновків, які були висловлені obiter dictum («між іншим»), тобто не по суті спору, а лише як додаткова аргументація. Детальніше про це зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду у складі ВС від 19 січня 2022 року у справі № 910/22858/17. У цій справі постали питання процесуального характеру, які стосуються того, як потрібно тлумачити поняття «висновок Верховного Суду щодо застосування норми права».

Лариса Рогач закликала не плутати висновки Верховного Суду з питань застосування норм права із вказівками, що містяться в постанові суду касаційної інстанції та є обов’язковими для судів першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи відповідно до ст. 316 ГПК України.

Далі спікерка навела кілька прикладів, коли прохання відступити від висновків, які мали місце obiter dictum, були підставою для повернення справи до касаційного суду з мотивів недоцільності. Про це, зокрема, йдеться у справах № 914/1570/20 (постанова ВП ВС від 18 травня 2021 року), № 916/1315/18 (ухвала ВП ВС від 12 січня 2021 року).

«Дійсно, судді можуть по-різному тлумачити ту чи іншу норму закону. Водночас якщо щоразу справи передаватимуться до ВП ВС тільки тому, що суддя касаційного суду вважає інакше, – буде губитися значення самого висновку ВП ВС, мети її діяльності. У такому разі ВП ВС не здійснюватиме розвиток судової практики, а займатиметься тиражуванням та дублюванням раніше висловлених висновків. Тож передаючи справу до Великої Палати для відступу від її висновків, доцільно вказувати, що саме не врахувала ВП ВС, висловлюючи цей чи інший висновок», – порадила суддя.

Другу частину лекції Лариса Рогач присвятила постановам ВП ВС, у яких вирішувалося питання про відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Детальніше про це можна прочитати у презентації.