Дмитро Луспеник прочитав лекцію про свободу вираження поглядів в інтернеті

Секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду к. ю. н., доцент Дмитро Луспеник прочитав відкриту лекцію «Свобода вираження поглядів онлайн. Інтернет свобода в Україні: практичні аспекти від Верховного Суду». Захід, організований Міжнародною організацією «Американська асоціація юристів / Ініціатива з Верховенства Права (ABA ROLI)» на запит українських адвокатів та спеціалістів у сфері права, відбувся 7 лютого 2022 року в онлайн-режимі.  

Дмитро Луспеник визначив етапи розвитку судової практики з розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації. Він зауважив, що до 2009 року майже всі позови в таких спорах задовольнялися, зі ЗМІ стягувалася дуже велика компенсація моральної шкоди, що призводило до їх закриття. Старий ЦК України не розмежовував дифамаційні позови, оціночні судження не відрізняв від тверджень про факти, не враховував статусу публічності особи тощо. Фактично це призводило до утиску свободи слова.

27 лютого 2009 року Пленум Верховного Суду України прийняв постанову № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (постанова Пленуму ВСУ), автором якої був доповідач, яку сьогодні застосовують усі суди. Після цього практика судів значно змінилася.

А у 2014 році після рішення ЄСПЛ законодавець виключив із ЦК України презумпцію добропорядності, що також вплинуло на подальшу судову практику у справах про захист гідності, честі та ділової репутації, оскільки  суди  почали більш критично ставитися до інформації, яку просить спростувати позивач.

Також Дмитро Луспеник зауважив, що забезпечення єдності і сталості судової практики у справах про захист гідності, честі та ділової репутації дещо ускладнюють не зовсім зрозумілі касаційні фільтри, передбачені ст. 389 ЦПК України. До того ж законодавець пропонував такі справи взагалі віднести до категорії малозначних в силу закону, але Пленум Верховного Суду висловився категорично проти такої ініціативи, і відповідний законопроєкт не прийняли.

Представляючи презентацію, лектор відзначив важливість інтернету в сучасному житті кожної людини, але зауважив, що в мережі часто порушуються фундаментальні права і свободи людини, які стосуються її особистості, приватного життя, гідності, честі та ділової репутації, тому потрібен ефективний захист від таких порушень.

Він пояснив, що в законодавстві немає визначення понять гідності, честі та ділової репутації, оскільки це могло б обмежити їх тлумачення і застосування. Натомість узагальнена їх характеристика визначена в згаданій постанові Пленуму ВСУ.

У правників виникає багато питань щодо способів захисту немайнових благ. Дмитро Луспеник зазначив, що це має бути належний, ефективний, правомірний спосіб захисту. Він розповів про загальні способи захисту, але детальніше зупинився на спеціальних. Найдієвішим із них є спростування недостовірної інформації. Якщо власник сайту і дописувач невідомі, можна подати позов про спростування недостовірної інформації в окремому провадженні, але такий спосіб захисту застосовується дуже рідко. Причиною цього може бути мета позивачів не так спростувати інформацію, як винести спір у публічну площину і змусити відповідача попросити вибачення, хоча це також не спосіб захисту порушених прав. Незаслужено дуже рідко використовують такий спосіб захисту, як право на відповідь, хоча в багатьох випадках він є ефективним, наприклад коли йдеться про оціночні судження, і ВС нерідко у своїх рішеннях на це вказує.  

Слухачі ставили запитання з приводу способу захисту в разі висловлювань у брутальній принизливій формі, що принижує гідність, честь та ділову репутацію. У постанові Пленуму ВСУ зазначено, що така інформація не може бути спростована тому, що це не твердження про факт, а особиста думка певної особи. Однак, якщо вона є образливою для особи, щодо якої була висловлена, така особа може просити про відшкодування моральної шкоди. Відповідна судова практика наведена у презентації доповідача.

Лектор зазначив, що через відсутність в Україні спеціального закону, який би регулював діяльність інтернет-ЗМІ, суди застосовували за аналогією інші закони, дотичні до регулювання певних правовідносин. Крім того, суди правильно застосовують міжнародні стандарти, які існують щодо поширення інформації в мережі «Інтернет», зокрема Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ тощо.

Втім, на думку Дмитра Луспеника, з огляду на сучасні загрози дезінформації, розповсюдження фейків у мережі «Інтернет» необхідним є спеціальний закон, в якому визначався б статус інтернет-платформ, статус журналістів і блогерів, які працюють на інтернет-ресурсах, тощо. Крім того, таке державне регулювання повинно бути мінімальним та обов’язково підлягати судовому контролю відповідно до відомої системи стримувань і противаг органів влади. «Без судового контролю державне регулювання інтернет-простору може призвести до невиправданого обмеження інтернет-свободи», – сказав Дмитро Луспеник.

Важливим питанням у спорах щодо інформації в інтернеті є визначення відповідача, особливо власника вебсайту. Лектор звернув увагу, із посиланням на практику ЄСПЛ, ВСУ та Верховного Суду, що належними відповідачами в таких справах є як власник вебсайту, так і дописувач. Проте така співучасть не є обов’язковою, якщо без одного з них справу можна розглянути.  Якщо особу жодного з них встановити неможливо, справу може бути розглянуто в порядку окремого провадження. Однак у такому разі позивач обов’язково повинен обґрунтувати, що він ужив достатніх заходів щодо встановлення особи належного відповідача.   

Правники ставили запитання про можливість позовів до таких компаній, як Facebook, Twitter, Google тощо з огляду на те, що в них немає представництв в Україні. Дмитро Луспеник розповів, що Верховний Суд поки не розглядав таких справ, однак до українських судів уже подавали позови щодо блокування акаунтів, видалення облікових записів, публікацій та ін. Лектор навів можливі шляхи розв’язання цієї проблеми.

Крім того, Дмитро Луспеник розповів про дифамаційні спори, зокрема про баланс-тест, який застосовується в таких справах. Він приділив увагу питанню публічності відповідача у спорах про захист гідності, честі та ділової репутації, сказав і про право публічних осіб на приватне життя. 

Також лектор навів практику ЄСПЛ щодо розмежування оціночних суджень і тверджень про факти, зокрема він звернув увагу, що у висловлюванні треба аналізувати кожне слово, речення, яке позивач просить спростувати, і давати оцінку загальному контексту всієї публікації. Від правників були й запитання, чи достатньо для кваліфікації висловлювання як оціночного судження зазначення на початку речення слів, наприклад: «я вважаю», «на мою думку» тощо. Дмитро Луспеник акцентував, що цього недостатньо. Суд повинен оцінити, що написано далі, чи є в публікації фактичні твердження, які можна перевірити. 

Слухачі лекції запитували й про відповідальність власників акаунтів у соцмережах за коментарі третіх осіб. Лектор, зокрема, звернув увагу на рішення ЄСПЛ від 2 вересня 2021 року у справі «Санчес проти Франції» (Sanchez v. France) й проаналізував його. Суд не визнав порушенням ст. 10 Конвенції «Свобода вираження поглядів» притягнення до відповідальності заявника за коментарі під його дописом у фейсбуці, які підбурюють до ненависті або до насильства.

Крім того, було питання про можливість поширення фото, взятого зі сторінки особи у фейсбуці, без згоди автора. Дмитро Луспеник відповів, що це, по-перше, залежить від статусу особи та контексту, в якому поширюється фото. Якщо йдеться про звичайну особу, то порушення її прав, а якщо про публічну особу та про публічну дискусію, яка має суспільне значення, – порушення не буде. По-друге, якщо особа розмістила фото в мережі, яка допускає репост, то поширення фото не буде порушенням прав цієї особи тому, що вона знає про правила цієї платформи та погоджується з ними.     

Лектор у виступі та відповідях на запитання слухачів висвітлив і ряд інших важливих проблемних питань судової практики.

Із презентацією Дмитра Луспеника можна ознайомитися за посиланням.