Практика ЄСПЛ є дороговказом у питаннях розуміння Конвенції та її імплементації в національному праві – голова ККС ВС

1 грудня 2021 року голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко та суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима взяли участь у X Міжнародному форумі щодо практики Європейського суду з прав людини. Захід організований Координатором проектів ОБСЄ в Україні у межах проєкту «Підтримка професійного навчання суддів» і проєктом Ради Європи «Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя» спільно з юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка, Верховним Судом та Національною школою суддів України.

Станіслав Кравченко від імені Верховного Суду привітав учасників заходу, подякував представникам проєктів за організацію форуму та наголосив на важливості його проведення.

«Традиційно щороку ми зустрічаємося для того, щоб обговорити важливе питання – тенденції щодо застосування практики Європейського суду з прав людини. Практика ЄСПЛ є дороговказом для всіх країн – членів Ради Європи в питаннях розуміння Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та імплементації її норм у національних правових системах», – зазначив Станіслав Кравченко.

Голова ККС ВС також розповів, що останні кілька років у суддівському середовищі спостерігається більш професійне ставлення до вивчення та застосування практики ЄСПЛ. І відбувається це завдяки, зокрема, таким заходам, як цей міжнародний форум.

Водночас викликає стурбованість, що практика ЄСПЛ не завжди застосовується судами релевантно. Крім того, зросла кількість рішень ЄСПЛ, постановлених щодо України: якщо у 2020 році було 83 таких рішення, то за одинадцять місяців 2021 року – 140. Щоб виправити ситуацію зі збільшенням кількості звернень до Страсбурзького суду, насамперед потрібні системні зміни у підходах до виконання рішень ЄСПЛ.

За словами Станіслава Кравченка, Верховний Суд ретельно досліджує практику ЄСПЛ. Так, щомісяця ВС публікує огляди практики ЄСПЛ, які містять інформацію про найважливіші рішення, ухвалені Страсбурзьким судом, та їх опис.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима присвятив виступ питанням виконання рішень ЄСПЛ у практиці ВП ВС. Доповідач розповів, зокрема, про деякі виклики, що виникали у ВП ВС під час розгляду заяв про перегляд рішень національних судів у зв’язку з наявністю рішень ЄСПЛ про порушення Україною міжнародних зобов’язань.

За словами Дмитра Гудими, протягом 2018–2021 років ВП ВС прийняла 103 постанови щодо суті таких заяв про перегляд. Повністю задовольнила 24 заяви, частково – 28, відмовила в задоволенні 51 заяви. Крім того, 20 проваджень ВП ВС закрила, у відкритті 143 – відмовила, 75 заяв – повернула, одну – залишила без розгляду, у прийнятті ще однієї – відмовила.

У 2021 році (станом на 1 грудня) ВП ВС розглянула по суті 11 проваджень: три заяви задовольнила повністю, сім – частково, а в задоволенні однієї заяви відмовила. Розгляд ще п’яти заяв триває.

«ВП ВС визначила, коли вона за встановлених ЄСПЛ порушень Україною міжнародних зобов’язань взагалі не може вирішувати питання про перегляд судових рішень. Мова, зокрема, йде про ситуації, коли ЄСПЛ або встановив порушення, які можна усунути лише вжиттям заходів загального характеру, або ці порушення не стосуються особи, яка звернулася до ВП ВС із заявою про перегляд, чи не стосуються справи, про перегляд рішень у якій просить заявник. Або ж порушення, які встановив ЄСПЛ, полягають лише в надмірній тривалості розгляду справи чи невиконання ухвалених у ній на національному рівні судових рішень», – зазначив доповідач.

Дмитро Гудима наголосив, що кількарічний досвід продемонстрував певні недоліки тих положень процесуальних кодексів, які застосовні до перегляду рішень національних судів за виключними обставинами у зв’язку з наявністю рішень ЄСПЛ.

Один із недоліків стосується строку відповідних проваджень на національному рівні. Так, неможливо дотримати 30-денного строку, передбаченого ЦПК, ГПК та КАС України для розгляду заяви, оскільки час, витрачений на витребування матеріалів справи зазвичай перевищує установлений законодавством строк для перегляду. Так само практика показує, що для кримінальних проваджень не вистачає установленого 2-місячного строку. Тому доцільно такі строки збільшити.

Проблемною є регламентація отримання судом автентичного перекладу рішення ЄСПЛ. Згідно з положеннями ЦПК, ГПК і КАС України витребування такого перекладу залежить від наявності відповідного клопотання. Водночас КПК України взагалі не передбачає витребування автентичного перекладу рішення ЄСПЛ навіть за наявності клопотання. Тому, на думку доповідача, бажано унормувати повноваження суду щодо такого витребування в усіх випадках, а не тільки за відповідним клопотанням.

Крім того, суддя запропонував передбачити можливість розгляду відповідних заяв про перегляд судових рішень у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві без проведення судового засідання (у письмовому провадженні). Непоодинокими є випадки відкладання судових засідань через неналежне повідомлення учасників справи або їх неявку з поважних причин. Тоді як з рішення ЄСПЛ достеменно відомо, які дії має вчинити суд для його виконання. І ці дії суду не залежать від усних пояснень учасників справи під час судового засідання, тому що ґрунтуються на рішенні ЄСПЛ.

Доповідач розповів про постанови ВП ВС, які вона прийняла у 2021 році за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з визнанням ЄСПЛ порушень Україною міжнародних зобов’язань. У презентації він згадав справи «Сатановська та Роджерс проти України», «Чернега та інші проти України», «Філозофенко проти України», «Левчук проти України» «Скоморохов проти України», «Чернов проти України», «Шуманський проти України», «Горяйнова проти України», «Галамай проти України» та «Стецов проти України». 

Детальніше з презентацією Дмитра Гудими можна ознайомитися за посиланням.