Судді ККС ВС розповіли про проблему зловживання процесуальними правами та про останню практику ОП ККС ВС

11–12 листопада 2021 року судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександра Яновська та Сергій Фомін узяли участь у VIIІ Конференції з кримінального права та процесу, організованій Асоціацією правників України.

Під час сесії «Зловживання процесуальними правами. Захист професійних прав та гарантій» Олександра Яновська звернула увагу на те, що шляхи виходу із ситуацій, коли учасники провадження зловживають своїми процесуальними, є непростими. Адже суд, розглядаючи кримінальні провадження, має небагато важелів реагування на так звані процесуальні диверсії.

За словами спікерки, поняття «зловживання процесуальним правами» існує не тільки в національній правовій системі, а й у міжнародній. Так, зокрема, у ст. 35 «Умови прийнятності» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згадується про зловживання правами в аспекті можливості розгляду справ саме Європейським судом з прав людини.

«Закріплення цього поняття у Конвенції свідчить, що зловживання правами – не тільки наша національна проблема, а вона існує й на міжнародному рівні. Звісно, не можна цілком і повністю екстраполювати підхід ЄСПЛ щодо цього питання на українське законодавство. Водночас окремі підходи, закладені в практиці ЄСПЛ щодо застосування ст. 35 Конвенції, можуть використовуватися і використовуються в нашій практиці», – зазначила суддя ККС ВС.

Олександра Яновська додала, що в розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і в спілкуванні із судом, іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.

Доповідачка зауважила, що ККС ВС також висловив позицію щодо питання зловживання процесуальними правами. Так, у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 264/6844/20 ККС ВС дійшов висновку, що використання в тексті апеляційної скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу прокурорів, судів та суддів вказує на зловживання процесуальними правами. Апеляційна скарга, яка містить такі висловлювання, є неприйнятною.

Олександра Яновська також звернула увагу на один з інструментів реагування на зловживання процесуальними правами, про який ідеться в постанові об’єднаної палати ККС ВС від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18. У цьому провадженні ВС зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.

Крім того, суддя ККС ВС розповіла про необхідність реагування на проблему кверулянства (сутяжництва), про випадки зловживання професійними учасниками процесу – як стороною захисту, так і обвинувачення – правом на звернення до суду.

«Велика кількість неявок адвокатів та прокурорів у судові засідання, зловживання правом на звернення до суду, маніпулювання фактами певного кримінального провадження, маніпулювання аргументами, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, – все це підштовхує суди до вироблення певного інструментарію для реагування», – зазначила спікерка.

Втім, на думку Олександри Яновської, використання такого інструментарію не допоможе повністю вирішити проблему зловживання правами. «Якщо не зміниться правосвідомість професійних учасників процесу, то не з’явиться розуміння того, що зловживання правами – це не та поведінка, яка сприяє дотриманню засад кримінального провадження, зокрема змагальності сторін, та здійсненню неупередженого, якісного й ефективного правосуддя», – резюмувала суддя ККС ВС.

Суддя ККС ВС Сергій Фомін присвятив свій виступ у сесії «Судовий розгляд кримінальних справ: теорія та практика» 90-річчю з дня народження видатного українського процесуаліста, фундатора харківської школи кримінального процесу Юрія Грошевого, який був його вчителем.

Доповідач розповів про значення об’єднаної палати для діяльності ВС та формування єдності судової практики. «Об’єднана палата ККС ВС надає відповіді на правові питання, які не врегульовані кримінальним чи кримінальним процесуальним законом. На жаль, до КПК України нечасто вносяться зміни, які корелюються із судовою практикою», – зауважив Сергій Фомін.

За його словами, за останні роки ВС вирішив велику кількість питань щодо застосування норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, це стосується визначення належності суб’єкта як передумови допустимості отриманих доказів. Так, у постанові у справі № 640/5023/19 об'єднана палата ККС ВС зробила висновок, що в разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснити досудове розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК України, вказані уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матимуть місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК України та порушення вимог статей 214, 216 КПК України. Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

Крім того, спікер зазначив, що недавно ОП ККС ВС надала відповідь на питання про те, чи може потерпілий або його законний представник чи представник подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про скасування повідомлення про підозру. Так, об’єднана палата дійшла висновку, що потерпілий або його законний представник чи представник не є особами, які мають право оскаржити в апеляційному порядку постановлену на стадії досудового розслідування ухвалу слідчого судді про скасування повідомлення про підозру (постанова від 4 жовтня у справі № 756/10189/20).

Об’єднана палата зазначила, що суб’єктний склад забезпечувальних проваджень не є тотожним суб’єктному складу основного кримінального провадження. Саме такий підхід відображає логіку законодавця стосовно нормативної регламентації забезпечувальних проваджень. Інше б свідчило про недотримання законності як загальної засади кримінального провадження, відповідно до якої, згідно з доктринальним тлумаченням, особа має бути своєчасно допущена до провадження, їй повинні бути роз’яснені її права та обов’язки і надана реальна можливість реалізувати права.

ОП ККС ВС вказала, що потерпілий є учасником кримінального та судового провадження, однак на загальних підставах, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Лише у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився підтримувати обвинувачення в суді, то такий потерпілий користується усіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду (частини 2 та 4 ст. 340 КПК України). Потерпілий на стадії досудового розслідування правами сторони обвинувачення не наділений та, відповідно, не користується, а перелік його прав та обов’язків передбачено у статтях 56–57 КПК України.

Сергій Фомін окреслив також проблеми, які виникають під час застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (щодо закриття кримінального провадження, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи).