Трудове законодавство є невід’ємною складовою економічного розвитку держави, а судова практика – індикатором його ефективності

Про це зазначив заступник керівника департаменту аналітичної і правової роботи Верховного Суду – начальник правового управління Касаційного цивільного суду у складі ВС д. ю. н. Михайло Шумило під час круглого столу на тему «Що насправді означає дерегуляція трудових відносин?», який відбувся 28 жовтня 2021 року. Захід організований Комітетом Асоціації правників України з трудового права, його учасниками були профспілкові організації, науковці, представники правничої та адвокатської діяльності.

Михайло Шумило звернув увагу на проблему законодавчого процесу у сфері трудового права. Він зазначив, що трудове та соціальне законодавство потребує системних, докорінних змін. Зокрема, на його думку, усі спеціальні закони у сфері праці необхідно об’єднати в єдиному кодифікованому акті – Трудовому кодексі.

Індикатором ефективності будь-якого законодавства, переконаний спікер, є кількість спорів, які розглядаються в судах. Він навів статистику Касаційного цивільного суду у складі ВС щодо розгляду різних категорій справ. Найбільше спорів, які розглядає суд, виникає з договорів, другу позицію займають спори щодо відшкодування шкоди, і на третьому місці – трудові спори. Така тенденція зберігається протягом тривалого періоду.

Михайло Шумило звернув увагу, що за перше півріччя 2021 року КЦС ВС розглянув 1109 справ щодо спорів, які виникають із трудових відносин, у 48,2 % (534 справи) випадків було відмовлено у відкритті, закрито провадження або повернуто, у 34,8 % (387 справ) відмовлено у задоволенні касаційної скарги або судове рішення залишено без змін і лише у 17 % випадків (188 справ) касаційну скаргу задоволено. На думку доповідача, значна частина таких спорів виникає через недосконалість та архаїчність законодавства.

Спікер наголосив, що саме судова система чітко бачить недоліки, прогалини та колізії законодавства. «Якщо закон ідеальний, то справи до суду не надходять, і тому, коли готуються зміни до законодавства, варто звертатися до судової практики, оскільки вона є емпіричною», – сказав Михайло Шумило.

Окрім цього, він звернув увагу на концептуальні проблеми, з якими, на його думку, необхідно визначитися. Перш за все потрібно дати відповідь на питання, у сфері якого права – публічного чи приватного – перебуває трудове законодавство. Це допоможе розуміти, як вибудовувати норми права у майбутньому. Друге питання – предмет регулювання трудового законодавства. Треба визначитися: або ми регулюємо всі відносини у сфері праці, або лише щодо договірного регулювання у сфері праці.

Ще однією важливою концептуальною проблемою, яку необхідно вирішити, є питання антагонізму між працівником та роботодавцем. Слід шукати баланс між захистом прав кожної зі сторін, оскільки практика Верховного Суду свідчить, що недобросовісним буває як роботодавець, так і працівник.

Також доповідач наголосив, що для розв’язання цих проблем важливо визначитися з ідеологією майбутнього Трудового кодексу, оскільки чинний КЗпП України спрямований на побудову соціалістичного суспільства. Це питання необхідно обговорювати.

Крім того, Михайло Шумило відзначив тісний зв'язок якості трудового законодавства з економічним добробутом країни. «Праця – це невід’ємна частина економіки. ВВП не створюють засоби виробництва чи технології, його створює людина своєю працею», – сказав він.