Неправильне визначення предмета і підстави позову вплинуло на юрисдикційність спору й перешкодило в доступі до суду – КЦС ВС

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження у справі за позовом фізичної особи про визнання протиправними дій Департаменту архітектури та містобудування міської ради,  Управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт, скасування дозволу.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачами у справі є суб’єкти владних повноважень, а не забудовник, тому між сторонами виникли саме адміністративні правовідносини. Розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Позивачка обґрунтувала свої вимоги тим, що спірним будівництвом порушено її право як мешканки будинку, який збудований поруч. Вважає, що протиправна забудова може негативно вплинути на стан будинку, в якому вона проживає.

Разом із тим суди попередніх інстанцій вказали, що предметом цієї справи є протиправні, на думку позивача, дії відповідачів як суб’єктів владних повноважень щодо видачі дозволів на будівництво, а не дії забудовника щодо будівництва об’єкта.

Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до положень статей 16, 21 ЦК України визнання незаконними рішень суб’єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Позивач не перебуває з відповідачами у відносинах, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій, а правові наслідки, до яких може призвести задоволення позову, виникають для третьої особи у справі – забудовника, оскільки він набув право на виконання будівельних робіт та приступив до них.

Також позивач не є учасником публічно-правових відносин, що склалися між відповідачами й третьою особою. Позовні вимоги про скасування права третьої особи на виконання будівельних робіт і виконання земельних та монтажних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третіми особами будівельних робіт та наявності у зв’язку з цим порушень прав позивача.

Отже, не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб’єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи.

Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що в ньому бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у  справі № 522/2429/21 (провадження №  61-10950св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/100490764.