Судді Верховного Суду обговорили актуальні питання з розгляду спорів щодо захисту прав громадян у зоні проведення ООС

Судді Верховного Суду взяли участь у судовому форумі «Актуальні питання з розгляду спорів, пов’язаних із захистом прав фізичних осіб у зоні проведення операції Об’єднаних сил», який відбувся 6 – 8 жовтня 2021 року в м. Святогірську Донецької області. Захід організовано спільно Верховним Судом, Вищою радою правосуддя, Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України і Норвезькою радою у справах біженців.

У перший день форуму в онлайн-режимі виступили судді судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі ВС Анна Бучик, Олександр Стародуб і Володимир Кравчук.

Анна Бучик зосередила увагу на особливостях розгляду пенсійних та інших соціальних спорів окремих категорій громадян. Вона ознайомила слухачів з низкою зразкових справ: про право на обчислення пенсії у п’ятикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня відповідного року, згідно зі ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (справа № 520/12609/19); про набуття права на обчислення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 зазначеного Закону особами, які брали участь у ліквідації наслідків цієї катастрофи під час проходження служби, в тому числі військових зборів, та є інвалідами (справа № 520/1972/19); про відсутність права на отримання щомісячного підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю (справа № 580/2371/20).

Також суддя розповіла про рішення у справах щодо загальнообов’язкового державного пенсійного і соціального страхування. Так, у справі № 240/12017/19 суд висловив правову позицію про застосування строку звернення до суду, вказавши, що для визначення початку перебігу строку для такого звернення  необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачеві недостатньо лише послатися на необізнаність із цих питань, він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся до суду протягом шести місяців (чи в інший визначений законом строк) від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім цього, суддя навела актуальну судову практику з розгляду спорів щодо загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, соцзахисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, осіб з інвалідністю, з приводу загальнообов’язкового державного соціального страхування тощо.

Олександр Стародуб ознайомив учасників форуму із судовою практикою у справах щодо соціального захисту військовослужбовців. Наприклад, щодо спорів, пов’язаних із виплатою одноразової грошової допомоги. Так, у ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що така допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На виконання вимог цього Закону затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в якій передбачено механізм призначення і виплати допомоги та визначено її розмір у частині, яка не врегульована Законом.

Нестабільність законодавства, нечіткість норм права призвели до різної судової практики при розгляді справ із цих правовідносин. Тому Верховний Суд чотири справи про виплату одноразової грошової допомоги розглянув колегією у складі судової палати. Це такі спори: щодо строків, протягом яких у військовослужбовців строкової військової служби виникає право на отримання допомоги (постанова від 26 червня 2018 року; справа № 750/5074/17); щодо обов’язку підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) (справа № 822/220/18); щодо виплати допомоги в разі встановлення вищої групи інвалідності або вищого ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (справа № 240/10153/19); щодо виплати допомоги в разі встановлення інвалідності після встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (справа № 1.380.2019.006957).

Серед справ, на які звернув увагу слухачів суддя, – спір про право особи на  дострокову пенсію. Пенсійний фонд вважав, що такого права позивач не має, оскільки період його участі в АТО не передбачений порядком обчислення вислуги років і законом про статус ветеранів війни. Верховний Суд у справі № 295/1129/17 дійшов висновку, що встановлення факту безпосередньої участі в проведенні АТО та наявність в особи статусу учасника бойових дій дають право на призначення дострокової пенсії за віком на підставі абз. 6 п. 3 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Олександр Стародуб поінформував, що на підтвердження правильності такої позиції Верховного Суду були внесені зміни до законодавства і нормативного акта, відповідно до яких визначено, що особи, які беруть участь в АТО, віднесені до учасників бойових дій, отже мають право на дострокову пенсію на підставі цієї норми.

Володимир Кравчук порушив питання щодо відшкодування моральної шкоди як ефективного способу захисту особи в публічно-правових спорах. Суддя констатував, що адвокати нечасто звертаються з такою вимогою, тому судової практики небагато. Однак та, що є, закладає загальні підходи до відшкодування моральної шкоди.

Ключовим у справах цієї категорії є встановлення факту заподіяння душевних страждань або приниження. Будь-які порушення прав людини призводять до негативних емоцій, проте не всі вони досягають рівня страждань чи приниження Якщо таке трапляється, тягар доказування відсутності моральної шкоди покладається на відповідача. З огляду на закладений у ст. 3 Конституції України принцип служіння держави людині слід виходити з презумпції, що протиправні дії державних органів та посадових осіб, які призвели до душевних страждань або приниження, завдають моральної шкоди.

Якщо суд переконався, що позивач зазнав душевних страждань, то розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Поведінка державного органу має значення. Наприклад, якщо суб’єкт владних повноважень порушує права через невизначеність законодавства, відсутність судової практики (зокрема, висновків Верховного Суду), то його дії, хоч і є протиправними, не завдають шкоди. Коли ж ці порушення є умисними, дискримінаційними, то є підстави вести мову про шкоду.

На думку судді Володимира Кравчука, адміністративний суд стане сильнішим, якщо буде більш активно використовуючи інститути відшкодування шкоди, окремі ухвали та судовий контроль. Застосування цих інструментів в адміністративному судочинстві мало б стимулювати суб’єкта владних повноважень уникати повторних порушень.

Доповідач навів як приклад кілька рішень Верховного Суду щодо застосування інституту моральної шкоди.

До Святогірська 7 жовтня завітали судді Касаційного цивільного суду у складі ВС Ольга Ступак, Євген Петров, Сергій Погрібний, Наталія Сакара та Ігор Гулейков, які приєдналися до форуму на другий день.

Ольга Ступак виступила з доповіддю «Актуальні питання з розгляду трудових спорів».

На початку виступу вона ознайомила суддів із підсумками роботи КЦС ВС за перше півріччя 2021 року, зокрема навела дані щодо розгляду скарг і справ за окремими категоріями, показники щодо скасованих рішень апеляційних судів за областями.

У рамках доповіді суддя розповіла про постанову Великої Палати ВС від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, якою визначено, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Ця постанова стосується понад 16 тис. звільнених працівників ДП «Донецька залізниця», які тепер можуть звертатися з позовами щодо виплат за затримку розрахунку при звільненні до АТ як до належного відповідача.

Ольга Ступак звернула увагу на постанову ВП ВС від 3 жовтня 2018 року у справі № 820/730/16, яка стосується стягнення заробітної плати працівниками, що працювали на тимчасово неконтрольованій території України та на постанову Об'єднаної палати ВС від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц щодо застосування до роботодавця відповідальності за затримку розрахунку при звільненні у разі, якщо звільнений працівник у день звільнення не працював, вимоги про розрахунок не пред’являв.

Доповідачка поінформувала, що збори КЦС ВС визначили відповідальних суддів за комунікацію з колегами в регіонах, про що також повідомлено апеляційні суди поштою. Передбачається, що для більш ефективної комунікації районні суди передусім мають звертатися з питаннями до апеляційних судів, які узагальнюватимуть запити й або надаватимуть відповіді, або будуть направляти запити до касаційного суду.

Судді ставили багато запитань. Одне з них стосувалося критеріїв визначення розміру шкоди за зруйноване майно внаслідок збройного конфлікту на сході України. Ольга Ступак зауважила, що поки що йдеться лише про сплату компенсації від держави, сума якої повинна визначатися в кожному конкретному випадку. «Немає якоїсь шкали чи шаблону, як нараховувати компенсацію. Суд повинен визначити розмір компенсації в кожній конкретній справі та мотивувати своє рішення», – сказала суддя КЦС ВС.

Окрім специфічних проблем регіону, суди Донецької та Луганської областей зіткнулися й із загальними проблемами для всіх судів України, такими як брак кадрів та відсутність належного фінансування. Судді скаржилися, що масово звільняються помічники та працівники апаратів судів, багато суддів змушені працювати і без помічника, й без секретаря судового засідання.

Євген Петров виступив із доповіддю «Захист прав в іпотечних спорах», ознайомивши учасників форуму з найновішою практикою Верховного Суду в цій категорії справ.

Зокрема, у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 КЦС ВС зазначив, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов’язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюється загальна позовна давність тривалістю три роки, а також усі правила щодо позовної давності.

Також доповідач звернув увагу на постанову ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, якою практично змінено підходи застосування ст. 23 Закону України «Про іпотеку». У постанові зроблено висновок, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

Крім того, Євген Петров навів постанову ОП КЦС ВС від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, в якій зроблено висновок, що спірна квартира придбана частково за особисті кошти відповідачів і частково за кошти отриманого кредиту, не може вважатися придбаною за рахунок кредиту банку, тому виселенню з такої квартири без  надання іншого жилого приміщення відповідачі не підлягають.

Сергій Погрібний розповів про обрання правомірного та ефективного способу захисту права власності фізичних осіб та про проблеми розмежування недійсності, нікчемності та неукладеності правочинів.

Наталія Сакара у доповіді «Новели цивільного процесу. Проблемні та практичні аспекти» висвітлила питання використання інформаційних технологій під час розгляду цивільних справ.

Вона відзначила, що на національному рівні передбачена можливість звернення до суду в електронній формі, проте особа не завжди може належним чином реалізувати таке право, оскільки система ЄСІТС не запрацювала повною мірою. Суддя КЦС ВС із посиланням на практику ЄСПЛ зауважила, що відсутність такої можливості є порушенням доступу до суду.

Також суддя навела практику Верховного Суду щодо можливості звернення до суду в електронній формі. Так, у постанові КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 629/794/19 зроблено висновок, що учасник справи вправі обрати зручний для нього спосіб звернення до суду як у паперовій формі, так і шляхом надсилання заяви (позовної заяви, скарги) в електронному вигляді через систему «Електронний суд». У постанові КЦС ВС від 30 березня 2021 року у справі № 530/544/19 зазначено, що альтернативою звернення учасників справи до суду зі скаргами та іншими процесуальними документами, оформленими в паперовій формі, є звернення з процесуальними документами в електронній формі.

Доповідачка звернула увагу на постанови, в яких КЦС ВС зробив висновки про належне оформлення документів в електронній формі, які подаються до суду. 

Крім того, вона висвітлила питання участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Зокрема, у низці постанов Верховний Суд вказав, що посилання сторони на неможливість явки до суду через запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та необхідність відкладення розгляду справи є необґрунтованими, оскільки сторони не позбавлені можливості скористатися правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Окремо Наталія Сакара зупинилася на проблематиці електронних доказів, висвітлила питання належності, допустимості, достатності, достовірності форми подання електронних доказів і вказала, які докази можна вважати оригіналом електронного доказу.

Ігор Гулейков виступив із доповіддю «Актуальні питання щодо відшкодування судових витрат».

Він зазначив, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Мета запровадження цього принципу – забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді в разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.

Доповідач звернув увагу на постанову ВП ВС від 12 грудня 2019 року у справі № 904/4494/18, у якій було відмовлено в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не подав із позовною заявою попереднього розрахунку суми витрат, які він очікує понести. Однак Суд зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов’язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.  Тобто неподання такого розрахунку не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні.

Також Ігор Гулейков зазначив, що суд, ураховуючи принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат та професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таких висновків дійшла ОП КГС ВС у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

У разі зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору (приклад застосування: постанова ВС від 19 травня 2021 року у справі № 206/1293/19).

Із презентаціями суддів Верховного Суду можна ознайомитися:

Презентація судді КАС ВС Анни Бучик "Особливості розгляду пенсійних та інших соціальних спорів окремих категорій громадян"

Презентація судді КАС ВС Володимира Кравчука "Відшкодування моральної шкоди, завданої державою"

Презентація судді КЦС ВС Ольги Ступак "Правові висновки Верховного Суду у справ, які виникають із трудових правовідносин"

Презентація судді КЦС ВС Євгена Петрова "Захист прав в іпотечних спорах. Судова практика Верховного Суду"

Презентація судді КЦС ВС Сергія Погрібного "Недійсність, нікчемність, неукладеність правочинів: проблеми розмежування"

Презентація судді КЦС ВС Наталії Сакари "Новели цивільного процесу. Проблемні та практичні аспекти"

Презентація судді КЦС ВС Ігоря Гулейкова "Відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу"