На X Щорічному судовому форумі АПУ судді ВС обговорили актуальні виклики незалежної судової влади в умовах турбулентності

Судді Верховного Суду долучилися до роботи X Щорічного судового форуму Асоціації правників України «Незалежна судова влада – фундамент держави в умовах турбулентності», який тривав 30 вересня – 1 жовтня 2021 року. Співорганізатор форуму – проєкт Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні».

Під час сесії «Взаємозв’язок розвитку суспільства та судової влади» виступили суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима і суддя, секретар судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі ВС Ганна Вронська.

Дмитро Гудима акцентував на розвиткові суду в контексті змін соціуму.

Ганна Вронська присвятила свій виступ питанню реалізації Концепції сталого розвитку та її залежності від стану судової системи.

Спікерка нагадала, що сталий розвиток — це загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Концепція є триєдиною і має економічну, соціальну й екологічну складові, які повинні бути враховані однаковою мірою. «Це один із найбільш прогресивних шляхів розвитку людства, який є комплексною моделлю для нашого розвитку. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби. Обмеження, які існують у галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані із сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також зі здатністю біосфери до самовідновлення. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий», – переконана Ганна Вронська.

Суддя зазначила, що Концепція передбачає 17 цілей, 16-ю з яких визначено мир, добробут та рівний доступ до правосуддя. Водночас коли наше правосуддя є людиноорієнтованим, то в інших країнах воно стає вже й природоорієнтованим. Наприклад, у Конституційному суді Угорщини була судова справа про масову вирубку, яку суди визначили як загрозу майбутнім поколінням і порушенням права на безпечне довкілля. «Цілі сталого розвитку не мають лишатися на папері, вони повинні бути інтегровані в наше життя», – наостанок наголосила Ганна Вронська.

Детальніше з презентацією можна ознайомитися за посиланням.

Керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду д. ю. н. Расім Бабанли виступив на сесії «Нові інструменти спрощення доступу до правосуддя – рекомендації Ради Європи та національний контекст» і розповів про Базу правових позицій ВС та про нові можливості для адвоката.

Спікер звернув увагу, що оновлені процесуальні кодекси створили ілюзію абсолютного знання всіма практики Верховного Суду, адже слідкувати за рішеннями Верховного Суду, який щотижня ухвалює їх приблизно 2 тис., доволі складно. Оскільки суди мають враховувати практику ВС, то й адвокати, і прокурори та інші учасники процесу мають підлаштовуватися під цю практику. Утім, якщо поглянути на ситуацію крізь призму ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на справедливий суд», то принциповим у цьому питанні є те, що єдність судової практики – не самоціль, а невід’ємна складова права на справедливий суд. В умовах розгляду Верховним Судом великої кількості справ необхідним є використання технічних інструментів, які спростять пошук практики Верховного Суду та полегшать роботу як суддям, та і всім учасникам процесу. База правових позицій Верховного Суду покликана розв’язати це завдання.

Расім Бабанли сказав, що станом на сьогодні в базі зареєстровано майже 9 тис. осіб, а щодня системою користується приблизно 600 осіб.

База містить низку інновацій. По-перше, дає змогу знаходити рішення ВС за повнотекстовим документом. Наприклад, адвокат підготував проєкт позовної заяви і хоче підібрати релевантну практику ВС з цього питання, щоб знати, чи слід посилити аргументацію з посиланням на інші постанови ВС. Цей документ можна завантажити в базу, і вона автоматично добере релевантну практику до нього. По-друге, допомагає підібрати релевантну практику ВС за скопійованим посиланням на рішення першої або апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень. По-третє, у базі здійснена класифікація практики ВС. Це дає користувачеві змогу за кілька натискань ознайомитися з правовими позиціями, наприклад, ККС ВС за ст. 286 КК України.

Доповідачем сесії «Медіація: принципи Ради Європи та можливі шляхи їх імплементації Україною» став суддя, спікер судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС Юрій Чумак. Він зупинився на питаннях перспективи розвитку медіації в Україні, зокрема на практичному аспекті, пов'язаному з різними категоріями справ, адже специфіка цивільних та господарських справ відрізняється з точки зору застосування медіації (для цивільних справ медіація більш прийнятна).

На переконання судді ВС, забезпечення сталості та єдності судової практики зміцнить інститут медіації та дозволить учасникам більш прогнозовано дивитися на перспективи судового розгляду і, відповідно, спонукатиме до врегулювання спору саме цим шляхом. За словами спікера, головною перевагою медіації над судовим спором є ціна та час: «Якщо підрахувати кошти, що витрачаються на судовий збір, послуги адвоката та дорогу, то вирішити спір за допомогою медіатора вийде дешевше. Водночас медіатор може допомогти вирішити спір більш оперативно, ніж суд. Не секрет, що деякі справи розглядаються в судах роками, проходячи шлях від першої до апеляційної та касаційної інстанцій, а іноді навіть декілька разів по колу. Також не можна відкидати зацікавленість адвокатів саме в судовому розгляді, адже це їхній хліб».

Юрій Чумак звернув увагу і на місце судді в цьому механізмі: «Наразі, на жаль, роль судді при застосуванні медіації не має широкого практичного застосування та розуміння сторонами з огляду на обмежені можливості судді висловлювати свою думку щодо розгляду справи».

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська виступила співмодераторкою сесії «Забезпечення єдності судової практики: рекомендації Ради Європи та досягнення судової влади України».

Суддя зазначила, що в низці випадків зміна судової практики має відбуватися із застереженнями та враховувати сучасні реалії. Не слід забувати й про випадки, коли зміна судової практики чи відступ від неї відбувається не на користь особи. До таких ситуацій слід підходити вкрай виважено.  

У межах цієї сесії суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС Олег Ткачук зауважив, що забезпечити суцільну єдність і сталість судової практики зусиллями лише Великої Палати ВС неможливо. Для ефективного виконання цього завдання необхідно налагодити системну професійну комунікацію як між суддями самого Верховного Суду, так і з суддями першої та апеляційної інстанцій.

Також Олег Ткачук наголосив, що судді всіх інстанції та юрисдикцій щорічно розглядають понад 4 млн. справ, у провадженні одного судді першої інстанції перебуває 1,5–2 тис. справ на рік. При цьому наявний значний дефіцит суддівських кадрів: в одному з апеляційних судів, де за штатним розписом передбачено 100 суддів, працює лише 12 суддів. За умов такого значного навантаження судді не мають змоги відстежувати всю судову практику.

Верховний Суд також змушений розглядати велику кількість справ. Наприклад КЦС ВС щотижня ухвалює майже 300 рішень. У той же час в провадженні цього Касаційного суду натепер перебуває понад 9 тис. справ і процесуальних звернень. Таке навантаження призводить до того, що, незважаючи на продуктивну роботу суддів, деякі справи розглядаються в касаційному порядку протягом двох і більше років. Доповідач зазначив, що в ідеалі у Верховному Суді законність рішень має перевірятися протягом одного-двох місяців. Для цього касаційний суд мав би слухати не майже 30 тис. справ на рік, а не більше тисячі.

Вирішення проблеми надмірного навантаження на суддів доповідач бачить у розвитку інститутів альтернативного вирішення спорів, медіації, запровадження інституту мирових суддів. «Це той шлях, який дозволить розвантажити суди і дати їм можливість діяти повною мірою за принципами справедливості та верховенства права», – сказав Олег Ткачук.

На сесії суддя КАС ВС Володимир Кравчук виступив з доповіддю на тему «Судовий контроль за дотриманням обов’язкових висновків ВС суб’єктами владних повноважень». Він нагадав, що за ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень.

Адміністративні суди, як наголосив суддя, розглядають справи, у яких держава порушує права людей: іноді у зв’язку з тим, що в законодавстві закладені норми, далекі від ідеалу, а іноді через те, що норма права суб’єктивно тлумачиться не на користь людини. Це й належить виправляти Верховному Суду.

Отримавши сигнал від суду, як чинити правильно у тій чи іншій ситуації, всі державні органи мали б змінювати свою адміністративну практику, а отже, запобігати новим порушенням прав людини. А в ідеалі механізм, закладений у ст. 13, мав би працювати таким чином, щоб після висновку Верховного Суду нові справи, у яких до порушення прав людини призвела та сама правова проблема, взагалі не з’являлися. Володимир Кравчук повідомив, що ВС неодноразово з власної ініціативи надсилав свої рішення до центральних органів державної влади – для інформування та застосування у їхній практиці. Чи змінило це адміністративну практику? Вочевидь, це питання залишається риторичним.

Суддя порадив захисникам обґрунтовувати свої звернення до суб’єктів владних повноважень висновками ВС, вимагати застосування цих висновків; попереджати чиновників про те, що висновки ВС будуть застосовані неминуче, та про персональну відповідальність чиновника; просити суд реагувати окремими ухвалами на випадки ігнорування усталених висновків ВС.

Із презентацією Володимира Кравчука можна ознайомитися тут.

У ході обговорення цього виступу Наталія Блажівська висловила переконання, що держава має навчитися сприймати судову гілку влади саме як владу.

У межах форуму відбувся круглий стіл «Антимонопольні спори». Суддя судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством КГС ВС Ірина Булгакова поділилася з учасниками актуальними кейсами щодо підстав скасування рішень Антимонопольного комітету України.

Як зазначила суддя КГС ВС, 2021 рік був для Верховного Суду найбільш продуктивним з точки зору правових позицій. На сьогодні вся практика і позиції ВС випливають із трьох основних елементів, які стосуються діяльності АМКУ, це:

– обов’язок АМКУ діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

– обов’язок АМКУ у розгляді кожної справи дотримуватись всебічного, повного і об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи на підставі належних доказів;

– обов’язок АМКУ здійснювати повне, всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМКУ висновків, викладених в інших справах, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах, що розглядаються. З урахуванням цих трьох основних елементів і формувалися правові позиції ВС.

Говорячи про практику ВС стосовно оскарження рішень АМКУ, Ірина Булгакова навела приклад щодо справи № 910/17891/19 за позовом групи компаній «Тедіс». Основна позиція в ній полягала в тому, що чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціальний характер рішенням та рекомендаціям АМК з інших справ і звільняли б органи АМК від обов’язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМК висновків, викладених в інших справах, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах, що розглядаються. Саме це й стало підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій і прийняття відповідного рішення про задоволення позовних вимог.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима взяв участь в експертному обговоренні під час сесії «20 років виконання рішень ЄСПЛ Україною: дорослий погляд на стан справ».

Суддя КЦС ВС Євген Петров долучився до сесії форуму «Виконання судових рішень: міжнародний аспект». Він виступив із доповіддю «Публічний порядок держави як "перешкода" виконанню рішення міжнародного арбітражу».

Євген Петров навів статистику щодо розгляду справ про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу у 2020 році. Зокрема, він сказав, що за цей період КЦС ВС ухвалив 46 рішень у таких справах, якими визнав арбітражні рішення, і у 85 % випадків цих справ ставилося питання про порушення публічного порядку.

Доповідач нагадав, що ст. 478 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року і Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж передбачають право держави скасувати арбітражне рішення або відмовити в його визнанні та виконанні, якщо суд визначить, що воно суперечить публічному порядку цієї держави. Проте ні чинне законодавство України, ні міжнародні угоди не визначають поняття «публічний порядок», тож суду надається певна дискреція в такому визначенні.

Євген Петров навів практику КЦС ВС щодо розгляду зазначеної категорії справ, зокрема звернув увагу на справи про визнання й виконання арбітражного рішення з «підсанкційним» елементом в Україні.

Підсумовуючи, Євген Петров зазначив, що судова практика України з підсанкційним елементом лише формується, а широке трактування поняття «публічний порядок» буде згодом уточнено в судових рішеннях.

Із презентацією Євгена Петрова можна ознайомитися тут.