Скерування судової практики в єдине русло – справа непроста, але вкрай необхідна для підвищення довіри до судової влади

Верховний Суд має достатню кількість механізмів для забезпечення сталості та єдності судової практики, і важливо, щоб висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВС, враховували інші суди, застосовуючи такі норми права.

На цьому наголосили заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, секретар Другої судової палати Валентина Щепоткіна та суддя ККС ВС Віктор Остапук під час семінару для суддів «Проблемні питання щодо застосування норм Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України», який відбувся у Волинському апеляційному суді.

Спікери проаналізували останні законодавчі зміни до КПК України та КК України, а також окремі проблемні питання застосування норм матеріального і процесуального права. Крім того, доповідачі окреслили можливості їх вирішення Верховним Судом, в тому числі й Великою Палатою.

Валентина Щепоткіна нагадала про механізми забезпечення єдності судової практики, передбачені ст. 434-1 КПК України, – передання кримінального провадження на розгляд палати ККС ВС, об’єднаної палати ККС ВС або Великої Палати Верховного Суду у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Використання таких механізмів дає ВС змогу сформувати уніфіковані підходи до застосування тих чи інших норм права, регулювати окремі правові питання в тих випадках, коли законодавець робить це нечітко.

«Всі суди – від місцевих і до Верховного – повинні розуміти: якщо судова практика є однаковою, сталою і не зазнає необґрунтованих коливань, то судове рішення буде передбачуваним для учасників кримінального провадження. Скерування судової практики в єдине русло – справа непроста, але вкрай необхідна для підвищення довіри до судової влади», – зауважила заступник голови ККС ВС.

Доповідачі розповіли про особливості застосування норм права щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків (постанови ОП ККС ВС від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20; від 14 червня 2021 року у справі № 443/806/19, провадження № 51-5994кмо20); реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їхніми першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, та наслідки недотримання процедури (постанова ОП ККС ВС від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19, провадження № 51-2917кмо20); наділення повноваженнями прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні (постанова ОП ККС ВС від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15, провадження № 51-4584кмо18) тощо.

Під час семінару обговорювалася також судова практика ККС ВС щодо перегляду кримінальних проваджень за новоявленими обставинами в таких аспектах:

• перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами як екстраординарний інститут кримінального процесуального права України;

• судове рішення як предмет оскарження за нововиявленими або виключними обставинами;

• види нововиявлених або виключних обставин:

• обставини, які можуть вважатися нововиявленими або виключними;

• обставини, які не можуть вважатися нововиявленими або виключними;

• відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Судді ККС ВС зазначили, що на підставі судових рішень касаційного суду щодо інституту нововиявлених обставин підготовлено аналіз, який був запропонований суддям для ознайомлення та застосування в судовій практиці (з аналізом можна ознайомитися за посиланням – https://bit.ly/3iVQ2iZ).

Крім того, спікери звернули увагу на питання щодо наслідків порушення стороною обвинувачення строків досудового розслідування. Зокрема, у постанові ККС ВС від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890км19) колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров’я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та спричинює закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Наостанок Валентина Щепоткіна та Віктор Остапук відповіли на запитання суддів місцевих судів Волинської області та Волинського апеляційного суду, а також зазначили, що єдність судової практики забезпечуватиметься завдяки спільним зусиллям суддів усіх інстанцій та обміну професійним досвідом.