Для виконання завдань, що стоять перед ВАКС, усі «антикорупційні гравці» мають виробити взаємні підходи – голова ККС ВС

На цьому наголосив голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко, виступаючи з вітальним словом на ІІ Щорічному круглому столі «Актуальні виклики у діяльності Вищого антикорупційного суду», який відбувся 30 вересня 2021 року.

Як зазначив Станіслав Кравченко, питання протидії корупції залишається актуальним у нашій державі. З перших років незалежності в Україні розуміли про небезпеку існування загроз, пов’язаних із корупцією. Але складалося так, що законодавчі ініціативи, ухвалені на той час, були неефективними.

Сім-вісім років тому законодавець вдався до змін, визначивши, що пріоритетом є існування окремої антикорупційної ланки як правоохоронних, так і судових органів. Зважаючи на це, було створено Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та Вищий антикорупційний суд.

За словами голови ККС ВС, минуло два роки з часу створення Вищого антикорупційного суду, і фактично процес становлення інституції завершився. ВАКС зараз має найкращу ситуацію з кадровим та фінансовим забезпеченням. Тому настав час говорити про поточну роботу антикорупційного суду, про виконання завдань, які стоять перед установою.

«Завдання Вищого антикорупційного суду чітко визначені в Законі України "Про Вищий антикорупційний суд". Перше – це захист громадян, суспільства, держави від корупційних правопорушень. Друге – суворе дотримання процедури притягнення до відповідальності осіб, які скоїли корупційні правопорушення. А також вирішення питання цивільної конфіскації. І для виконання завдань, які стоять перед ВАКС, потрібне формування взаємного розуміння цих завдань, вироблення взаємних підходів усіма, так би мовити, гравцями, учасниками "антикорупційного процесу": починаючи від детективів НАБУ і завершуючи суддями касаційної інстанції», – сказав Станіслав Кравченко.

Спікер звернув увагу на цілком логічне визначення послідовності тем, які обговорюватимуться на заході: забезпечення права на захист крізь призму адвокатури, прокуратури та суду, діяльність слідчих суддів, особливості кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, перегляд судових рішень у касаційному порядку. Він зауважив, що в кожній із цих тем є низка ключових питань, на яких обов’язково потрібно наголосити.

«Говорячи про забезпечення права на захист, на доступ до правосуддя, ми також повинні звертати увагу на те, що у 2020 році прокурори не з’явилися в судові засідання в місцеві суди у кримінальних провадженнях 7 537 разів. Адвокати не прибули в судові засідання 12 328 разів. Така неявка призводить до тривалого розгляду кримінальних проваджень і, як наслідок, – порушення прав осіб», – зазначив голова ККС ВС.

Він нагадав, що завдання ВС – у касаційному порядку переглядати судові рішення в кримінальних провадженнях, у тому числі й судові рішення ВАКС. Втім, часто в тіні, поза полем зору правників залишається інша, не менш важлива, функція ВС – забезпечення єдності судової практики, тобто встановлення «правил гри» у тих випадках, коли законодавець нечітко їх визначає. А таких випадків, коли те чи інше правове питання у разі можливості регулюється судовою практикою, багато.

Станіслав Кравченко розповів, що з усієї кількості судових рішень, які ККС ВС переглядає в касаційному порядку, менше 1 % – це судові рішення, ухвалені ВАКС. Решта, не менш важливі питання, це і державна зрада, тероризм, бандитизм, злочини проти життя та здоров’я, й інші. Але, незважаючи на таку невелику кількість проваджень та розуміючи важливість питання, яке стосується протидії корупції, вперше в історії ВС вдався до такого кроку, як запровадження спеціалізації з розгляду кримінальних проваджень щодо корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією, і створення з цією метою Третьої судової палати ККС ВС.

Про забезпечення єдності судової практики у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень розповів секретар Третьої судової палати ККС ВС Герман Анісімов.

Доповідач висвітлив, зокрема, питання про застосування ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням. Герман Анісімов зауважив, що відповідно до сформованої позиції ВС під час призначення покарання особам, визнаним винними у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, а також інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 75 КК України, не застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Необхідність доповнення ст. 75 КК України ч. 2 була зумовлена тим, що прийнятий у 2012 році КПК України містив новий інститут угод у кримінальному провадженні. З появою цієї частини суд отримав право застосовувати ст. 75 КК України, зокрема, у разі затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

«Положення ст. 75 КК України ділити на складові та вважати, що це різні норми, не доцільно. Це цілісна, єдина норма матеріального права, яка розміщена в одній статті, що складається з кількох частин, і вона підлягає комплексному застосуванню, з урахуванням установлених обмежень. Тобто застосовувати ч. 2 ст. 75 КК України до осіб, які вчинили корупційні кримінальні правопорушення, неправильно», – зазначив секретар Третьої судової палати ККС ВС.

Однак, як свідчить судова практика, деякі суди продовжують застосовувати ст. 75 КК України під час укладення угод про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів.

«Вплинути на цю ситуацію Верховному Суду складно, адже він реагує шляхом ухвалення процесуальних рішень, не викладає свої позиції в будь-який інший спосіб, ніж шляхом застосування конкретної норми у конкретних правовідносинах у конкретному провадженні. Однак рішення про затвердження угоди про визнання винуватості не часто оскаржуються, адже вони задовольняють усі сторони, хоча в них, на мою думку, не зовсім ураховуються інтереси держави. До того ж вирок на підставі угоди має обмежені підстави для касаційного оскарження», – зауважив Герман Анісімов.

Крім того, він окреслив питання, яке стосується процесуальних строків, зокрема й строків досудового розслідування. «Якщо законодавець передбачив певні строки, то з якою метою? Якщо метою було обмежити часові рамки певної процедури, то очевидно, що ця процедура має бути виконана у строки, визначені законодавцем. І наслідки недотримання таких строків законодавець теж передбачив», – пояснив спікер.

Герман Анісімов також акцентував на актуальних питаннях кримінального процесу: чи тотожні поняття обрання та застосування запобіжного заходу, чи підлягають апеляційному оскарженню ухвали про обрання запобіжного заходу у спеціальному досудовому розслідуванні, якими є підстави оголошення особи в міжнародний розшук.