Верховний Суд висловив позицію щодо порядку компенсації витрат на правничу допомогу

Фізична особа звернулася до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу та правову допомогу. Заява мотивована тим, що Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, вирішив питання лише щодо відшкодування судових витрат за подання касаційної скарги, проте до судових витрат належать і витрати на правничу та правову допомогу. Крім того, заявник просив на підставі статей 132 та 139 КАС України вирішити також питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правничу та правову допомогу, надану під час апеляційного та касаційного перегляду справи, оскільки справа в касаційному порядку розглядалась у письмовому провадженні, тобто судові дебати у справі не проводились, а із заявою про стягнення судових витрат він звернувся ще тоді, як подавав позовну заяву.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що згідно з частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду. У разі, якщо справа розглядається в порядку письмового провадження, під час якого судові дебати не проводяться, зазначення в позовній заяві вимоги про стягнення судових витрат з відповідача може вважатися дотриманням вимог ч. 7 ст. 139 КАС України.

З огляду на те, що відповідач не обґрунтував необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач (заявник) навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що розмір судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій) у сумі 10 тис. грн є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників.

Стосовно можливості стягнення на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо умовами договору передбачено, що оплата адвокатського гонорару буде здійснена в майбутньому, колегія суддів зазначила, що, враховуючи приписи ч. 7 ст. 139 КАС України, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Додаткова постанова Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 (адміністративне провадження № К/9901/19007/21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/99093701.