Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У межах освітньої платформи для юристів «Leadership in Law» судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Альберт Єзеров та Ірина Желтобрюх провели онлайн-заняття, яке відбулося 20 липня 2021 року.
Під час заходу суддя судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС Альберт Єзеров, висвітлюючи тему «Застосування Конституції під час здійснення правосуддя», акцентував на питаннях щодо прямого застосування судами норм Конституції, розгляду судових справ за виключними обставинами, після прийняття рішення Конституційним Судом, а також стосовно зупинення провадження у справах у зв’язку з конституційним провадженням.
Доповідач зазначив, що конституційні поправки 2016 року позбавили Конституційний Суд України статусу єдиного органу конституційної юрисдикції, а процесуальні кодекси 2017 року наділили відповідними повноваженнями суди загальної юрисдикції, які отримали можливість конституційного контролю, а саме право на оцінку законів на конституційність. Відтоді, відповідно до ст. 7 КАС України, ст. 10 ЦПК України, ст. 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції КСУ.
Альберт Єзеров пояснив, що таку діяльність судів у доктрині вже називають проміжним конституційним контролем, остаточний же конституційний контроль, що має наслідком втрату чинності положенням закону, залишатиметься функцією Конституційного Суду України.
Доповідач порадив адвокатам, застосовуючи згадані норми процесуальних кодексів, спонукати суддів перевіряти нормативно-правові акти на їх відповідність Конституції. Той методологічний підхід, за якого суди виступатимуть захисниками базових конституційних цінностей, а передусім людської гідності, дасть судам змогу бути органами правосуддя в системі балансування влад.
Суддя зазначив, що в адміністративному судочинстві застосування Конституції є найпоказовішим, і запропонував слухачам ознайомитися з рішеннями у справах, у яких апеляційні суди різних регіонів для вирішення спорів не застосували прямий припис законів або постанов уряду, обґрунтувавши їх неконституційність, а застосували положення Конституції як норми прямої дії (постанови у справах № 201/15357/17, № 404/2725/18, № 200/4213/19, № 420/7581/19 та ухвала у справі № 640/20564/19).
Також він навів приклади висновків, викладених у судових рішеннях КАС ВС. Зокрема, в рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 зазначено, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України зі змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.
У постанові, що прийнята за результатами розгляду справи № 640/7102/20, викладено висновок, що в разі визнання на час розгляду справи в апеляційній інстанції неконституційним закону, який був чинним на час провадження в суді першої інстанції, цей закон не підлягає застосуванню.
Підсумовуючи свій виступ, Альберт Єзеров зазначив, що Конституція буде реальною лише за активної позиції судів щодо застосування її положень під час розв’язання спорів, а суди посідатимуть чільне місце в системі розподілу влад лише в тому разі, якщо Конституція буде основою судових рішень. (Із презентацією Альберта Єзерова можна ознайомитися за посиланням).
Суддя судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ірина Желтобрюх підготувала навчальний модуль «Правові наслідки порушення процедури податкових перевірок у практиці Верховного Суду».
Доповідачка розповіла про найновішу судову практику. Зокрема, зазначила, що у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, яку розглянула палата КАС ВС, Суд відступив від тривалої попередньої судової практики про те, що допуск до перевірки нівелює будь-які порушення процедури її призначення і проведення. Суд звернув увагу суб’єкта владних повноважень контролюючого органу на те, що ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є обов’язковою і наслідки порушення цього засадничого принципу є надважливими.
Так, колегія суддів, відступивши від раніше прийнятого тлумачення ст. 81 ПК України, визнала, що, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку насамперед, а в разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Суддя детально зупинилася на конкретних прикладах порушення процедури та його наслідках. Зокрема, у постанові КАС ВС у справі № 810/1420/16 щодо права платника на участь у розгляді його заперечень на акт перевірки суд дійшов висновку, що незабезпечення відповідачем права позивача на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної перевірки та порушення порядку, передбаченого п. 86.7 ст. 86 ПК України, з розгляду заперечень на акт перевірки мають наслідком визнання податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, протиправними.
Вона звернула увагу на те, що протиправність перевірки тягне недійсність її результатів, а основним критерієм оцінки істотності допущених правопорушень є те, наскільки таке порушення контролюючого органу вплинуло на права платників податків, чи мала змогу фізична або юридична особа реалізувати свої права, і яким чином ситуація, що склалася, вплинула на кінцевий результат.
Ірина Желтобрюх зазначила, що податкові відносини є одними з найурегульованіших, оскільки вилучення власності має дуже болючий вплив на платників податків, тому право платника бути повідомленим про перевірку впливає на можливість оскарження її призначення, відповідно, охороняється законодавцем шляхом закріплення такого права у нормотворенні і судом, який розв’язує конкретні правовідносини у межах спору, про вирішення якого звертається платник податків.
Серед судових рішень, які не оминула увагою доповідачка, є й такі, в яких предметом спору були строки звернення до суду після досудового оскарження рішень, що пов’язані і не пов'язані із донарахуванням грошових зобов’язань. Це постанови палати з розгляду податкових спорів КАС ВС у справі № 640/20468/18 і у справі № 500/2486/19. (Із презентацією Ірини Желтобрюх можна ознайомитися за посиланням.)
_03_03.png)