Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом (за період із 29 червня по 2 липня 2021 року)

29 червня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув  справу, у якій позивач оскаржив рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади генерального директора обласної клінічної лікарні та обласної ради, якими допущено до участі в конкурсі осіб та визнано переможцем одного із цих претендентів.

Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які позов задовольнили, визнали протиправними рішення конкурсної комісії.

Зокрема, Верховний Суд погодився із судами першої та апеляційної інстанцій щодо належності цього спору до адміністративної юрисдикції.

Суди встановили, що комісія, всупереч положенням Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094), допустила до участі кандидатів, які не відповідали єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Такого висновку суди дійшли з тих підстав, що з наявних у матеріалах справи копій трудових книжок конкурсантів встановлено відсутність записів, які б підтверджували їхній стаж роботи на керівних посадах не менше 7 років. Крім цього, комісія при дослідженні пакета документів, поданих претендентами на підтвердження відповідності їх єдиним кваліфікаційним вимогам, крім копій трудових книжок, будь-яких інших документів, які б підтверджували цей стаж роботи, не оголошувала та не досліджувала.

(Постанова КАС ВС від 29 червня 2021 року у справі № 824/443/20-а)

30 червня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу за скаргою на бездіяльність приватного виконавця, що полягала у виконанні судового рішення про витребування автомобіля як рішення немайнового характеру, тоді як необхідно було вилучити автомобіль і передати його стягувачу.

Районний та апеляційний суди відмовили в задоволенні скарги, вважаючи, що судове рішення, за яким видано виконавчий лист, є рішенням немайнового характеру, а законодавство не передбачає вчинення приватним виконавцем заходів примусового виконання рішення немайнового характеру.

КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця, вказавши, що в разі задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов’язує відповідача повернути це майно власникові.  

Одночасне зазначення в судовому рішенні про витребування майна та зобов’язання передати його власнику не свідчить про те, що воно має немайновий характер. Виконання такого рішення передбачає вчинення приватним виконавцем дій щодо вилучення майна у боржника та передачу його стягувачу.

(Постанова КЦС ВС від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16)

Того ж дня 30 червня Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу, у якій позивач просив визнати погодженою Національним комплексом «Експоцентр України» (відповідач) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на провадження господарської діяльності, експлуатації, контролю та нагляду за об’єктом нерухомого майна позивача на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності й надана в постійне користування відповідачеві для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу центру і проведення виставкової діяльності на просп. Академіка Глушкова, 1 у м. Києві.

Позивач просив також визнати договір особистого земельного сервітуту укладеним у запропонованій ним редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у встановленні земельного сервітуту, незважаючи на те, що позивач на земельній ділянці має у власності об’єкт нерухомості та фактично використовує земельну ділянку без можливості оформлення права користування нею у встановленому законом порядку.

КГС ВС не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову, вказавши, що із судових рішень не вбачається, що позивач дотримався процедури, яка визначена законодавством та є передумовою для отримання права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту).

Однак з огляду на відсутність у касаційного суду права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, та додатково перевіряти докази, судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

(Постанова КГС ВС від 30 червня 2021 року у справі № 910/1487/20)

1 липня КГС ВС передав на новий апеляційний розгляд справу за позовом ПАТ до АТ про визнання укладеним договору зберігання природного газу в редакції позивача.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову було ухвалене 2011 року. Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду, ухваленою за результатом другого нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

КГС ВС зазначив, що додатково подані позивачем докази (які не подавалися до суду першої інстанції) з посиланням позивача на те, що їх оригінали він знайшов лише 15 лютого 2021 року, суд апеляційної інстанції прийняв у другому новому розгляді цієї справи 2021 року (майже через 10 років з дня ухвалення рішення судом першої інстанції), врахувавши їх, зокрема, у прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Проте, повертаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, КГС ВС вказав, що відповідно до приписів ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

(Постанова КГС ВС від 1 липня 2021 року у справі № 46/603)