Судді ВС поділилися з правовою спільнотою міркуваннями щодо актуальних питань судочинства на ІХ Судово-правовому форумі

Судді Верховного Суду взяли активну участь у ІХ Міжнародному судово-правовому форумі, який відбувся 15–16 червня. Захід організовано газетою «Юридична практика».

Суддя КГС ВС Іван Міщенко у ході сесії «Суддівські кадри» поділився досвідом професійного вдосконалення і наголосив, що навчання суддів не припиняється після призначення на посаду, а самоосвіта і самовдосконалення триває все життя. Водночас спікер зауважив, що суд має обмежені можливості для комунікації із суспільством. Основним інструментом комунікації, на його думку, є судове рішення, оскільки суд «розмовляє» мовою судових рішень. І від того, наскільки ці рішення якісні, зрозумілі та обґрунтовані, залежить ступінь довіри, яка складається між судом і суспільством.

Іван Міщенко розповів, що у Верховному Суді вироблено модельну структуру судового рішення, яка постійно вдосконалюється, і суди першої та апеляційної інстанцій з власної ініціативи вже почали її впроваджувати. Крім того, спікер також поінформував, що у Верховному Суді запроваджено навчальний курс для суддів щодо подальшого вдосконалення написання судових рішень.

Детальніше з презентацією можна ознайомитися тут.

Секретар судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Герман Анісімов долучився до обговорення, присвяченого кримінальній юстиції. Він нагадав, що ККС ВС діє у складі трьох судових палат, і до компетенції Третьої судової палати належить, серед іншого, розгляд проваджень щодо корупційних злочинів. Ця спеціалізована палата є невід’ємною складовою ККС ВС і завершальною ланкою антикорупційної судової вертикалі, яка утворилася зі стартом процесуальної діяльності Вищого антикорупційного суду та його Апеляційної палати.

За словами Германа Анісімова, об’єднана палата ККС ВС – інститут кримінального процесу, який уже довів свою ефективність шляхом розгляду принципово важливих для судової практики питань матеріального і процесуального права.

«Усі питання правозастосування поступово будуть вирішені Верховним Судом. І не на користь тієї чи іншої сторони, а з точки зору приписів закону – матеріального і процесуального права. Це єдиний критерій, яким керується ККС ВС. У нас є прагнення: надати об’єктивну оцінку матеріалам провадження з огляду на нашу компетенцію», – резюмував суддя.

Про різноманітні аспекти господарської юрисдикції розповіли судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Віталій Уркевич і Іван Міщенко.

Віталій Уркевич звернув увагу на основні віхи становлення господарської юстиції, яке розпочалося із прийняттям Закону України «Про арбітражний суд» 4 червня 1991 року. 10 лютого 1993 року набрав чинності Закон України «Про статус судді», за яким арбітри арбітражних судів отримали статус судді. Відтоді поступово арбітри і арбітражні суди змінювалися у свідомості правників на суддів господарської юрисдикції і господарські суди. Також спікер нагадав про те, що КГС ВС розпочав свою роботу 15 грудня 2017 року, при цьому стати суддями найвищого суду змогли й представники інших професій – адвокати і науковці. Тоді ж набули чинності зміни до процесуальних кодексів.

Суддя зауважив, що до КГС ВС у 2020 році надійшло 9 966 звернень, перебувало на розгляді – 11 557, розглянуто 9 867 справ, розглянуто по суті – 5 878, передано на розгляд Великої Палати ВС – 87 справ. Торік на кожного суддю КГС ВС припадало 330 звернень.

Середні терміни розгляду процесуальних звернень: місцеві господарські суди – 84 дні, апеляційні – 71 день, КГС ВС – 61 день. Віталій Уркевич зауважив, що КГС ВС по більшості справ вкладається у законодавчо визначені строки.

Із презентацією Віталія Уркевича можна ознайомитися тут.

У рамках цієї ж сесії Іван Міщенко висвітлив тему «Зобов’язання через призму рішень Верховного Суду». Він зосередився на ключових аспектах цієї теми.

Розповідаючи про принципи (умови) належного виконання зобов’язання, спікер навів як приклад постанову від 5 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16 у справі за позовом ТОВ до ТОВ про стягнення коштів. У цій постанові зазначено, що зобов’язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідком такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконанням на свій розсуд. А, власне, принципами належного виконання зобов’язання є виконання зобов’язання належними сторонами в належний спосіб, належний строк (термін) виконання зобов’язання, а також щодо належного предмета.

Також Іван Міщенко детальніше розповів про валюту грошового зобов’язання, проілюструвавши сказане  висновком із постанови КГС ВС від 5 серпня 2020 року у справі № 906/282/16 за позовом банку до ФОП про стягнення заборгованості. Відповідно до ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. При цьому, якщо грошове зобов’язання певним чином виражене в іноземній валюті, у складі такого зобов’язання виокремлюються два взаємопов’язаних елементи: валюта боргу (грошова одиниця, в яких нарахована сума зобов’язання, що дає змогу визначити її вартісне значення) та валюта платежу (грошові знаки, що є засобом погашення грошового зобов’язання і в яких має відбуватися їх фактичне виконання).

Із презентацією Івана Міщенка можна ознайомитися тут.

Окрім того, судді поділилися своїм баченням майбутнього господарської юстиції. Віталій Уркевич переконаний, що у системі правових координат господарська спеціалізація збережеться. Він висловив сподівання, що матеріальне і процесуальне законодавство буде вдосконалюватися. Зокрема, корективів потребують норми щодо так званих касаційних фільтрів. «Попри законодавчий формалізм та деякі недосконалі норми, права та інтереси бізнесу мають захищатися господарськими судами якомога ефективніше», – переконаний суддя.

Іван Міщенко має надію, що господарська юрисдикція розвиватиметься та установлюватиме стандарти, до яких тягнутимуться й інші юрисдикції. На його думку, зараз бракує запровадження новітніх технологічних рішень, які допоможуть у пошуку та аналізі судової практики. І в цьому напрямі ВС уже працює.

Секретар судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС Ганна Вронська, розповідаючи про особливості захисту власності у корпоративних відносинах, наголосила на тому, що у вирішенні спорів цієї категорії КГС ВС керується принципом верховенства права та застосовує ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суддя нагадала присутнім правову позицію, викладену в постанові КГС ВС у справі № 918/92/17, яка поклала початок формуванню саме такого підходу в судовій практиці.

Свій виступ Ганна Вронська проілюструвала прикладами з актуальної практики ВС, яка відображає вирішення спорів, пов'язаних із захистом власності під час збільшення статутного капіталу ТОВ та невиплатою дивідендів учасникам (акціонерам).

Окремо доповідачка наголосила на тому, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Для обмеження набувача частки в реалізації правомочності з розпорядження нею з огляду на невнесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань немає законних підстав. 

Із презентацією Ганни Вронської можна ознайомитися тут.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська, модеруючи восьму сесію IX Міжнародного судово-правового форуму, присвячену адміністративній юстиції, нагадала, що свого часу ЄСПЛ зазначив, що сам факт створення та існування адміністративних судів є одним із провідних досягнень держави, заснованої на верховенстві права, враховуючи те, що ці суди здобули юрисдикцію розглядати акти адміністративних органів не без відповідної боротьби. Суддя зауважила, що саме адміністративна юрисдикція є індикатором втілення демократичних перетворень у державі.

Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович розповів про роль адміністративного судочинства в державі.

Доповідач зазначив, що забезпечення гарантій прав громадян у відносинах з адміністративними органами є обов’язком правової держави. Саме це й зумовило свого часу потребу створення адміністративної юстиції в Україні, яка, з одного боку, повинна захищати індивідуальні права, а з другого – за допомогою єдиної судової практики забезпечувати законність діяльності органів публічної влади і таким чином  сприяти зміцненню правопорядку в державі.

Запровадження в Україні адміністративного судочинства й утворення адміністративних судів мало на меті гарантування права кожного оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що дасть змогу забезпечити реалізацію конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною. Тому, на думку доповідача, забезпечення ефективності функціонування системи адміністративних судів в Україні є одним із першочергових завдань адміністративної реформи публічного адміністрування, що визначають критерії успішності реалізації євроінтеграційних процесів, активізованих у 2014 році у зв’язку з підписанням Угоди про асоційоване членство України в Європейському Союзі. 

Михайло Смокович нагадав, що свого часу виокремлення адміністративних судів із системи судів загальної юрисдикції мало істотне підґрунтя та спрямовувалося на вдосконалення вітчизняної системи судоустрою. Крім того, із запровадженням в Україні адміністративного судочинства на якісно новий рівень було піднесено судовий контроль за публічним управлінням як гарантію публічних інтересів.

В умовах активного реформування судової системи України питання правового статусу адміністративного суду набуло особливого значення, адже дає змогу не лише окреслити його роль у суспільних відносинах зі здійснення правосуддя, але й виявити слабкі та сильні сторони у нормативному врегулюванні його правового статусу та діяльності, що, у свою чергу, допомагає покращити ефективність механізму захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері вирішення публічно-правових спорів.

Також Михайло Смокович зазначив, що на нинішньому етапі реформування судової системи взагалі та адміністративної юстиції зокрема сучасна модель побудови судоустрою характеризується низкою позитивних ознак у контексті її ефективного функціонування щодо досягнення мети адміністративного судочинства – оптимального захисту прав, свобод та інтересів особи у юридично нерівних відносинах із суб’єктами владних повноважень.