Ідеальної моделі судової системи не існує в жодній країні – Богдан Львов

Упродовж 15–16 червня 2021 року тижневик «Юридична практика» проводить ІХ Міжнародний судово-правовий форум, який традиційно стає майданчиком для експертних дискусій та обміну думками серед юридичної спільноти.

Відкриваючи захід, заступник Голови Верховного Суду, голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Богдан Львов наголосив: «Уже котрий рік поспіль ми – в епіцентрі реформи не лише судової, а більш глобальної, яка стосується всіх верств правничої спільноти: прокурорів, адвокатів тощо. Тому вже всі зрозуміли, що проблеми й надбання також будуть спільними. Постійно перебуваючи на стадії реформування і планування подальших змін, ми навіть не встигаємо проаналізувати і підсумувати їх проміжні результати. Це не зовсім добре, але ми живемо в таких реаліях».

Під час фахової дискусії «Судова реформа: перезавантаження» Богдан Львов звернув увагу на питання кадрового дефіциту в судах. «Коли йдеться про 30 % суддівських вакансій (у господарських судах – 25 %), то ми маємо враховувати, що загальна чисельність суддів формувалася на фоні кадрового голоду 2016 року і зараз не відображає реального стану речей. Хоча насправді потрібно оперувати статистикою 2013 року, коли кількість суддів відповідала завантаженості», – наголосив спікер. Він також додав, що судовій системі вкрай необхідна ВВКС у дії, що дасть змогу провести конкурси до місцевих та апеляційних судів і заповнити всі вакансії з урахуванням реального навантаження.

На думку очільника КГС ВС, дієва перспективна судова реформа, яка дійсно дасть позитивні результати, повинна відбуватися ще на рівні загальноосвітніх шкіл. «Від якісної освіти наших громадян, виховання правової культури ще зі школи починається шлях до ефективної судової влади. Проте нині освіта і наука фінансуються ще гірше за судову систему», – наголосив доповідач. Утім, за словами доповідача, освітні реформи тривалі та фінансово затратні і не мають миттєвого ефекту у вигляді електоральної підтримки, а тому дуже важко просуваються і складно втілюються. Натомість політики віддають перевагу реформам, які передбачають структурні перетворення (зміни кількості чи системи судів), які є більш швидкими і помітними для електорату. Проте надмірна тривалість таких реформувань доводить, що вони не мають потрібного ефекту.

Щодо забезпечення Верховним Судом єдності судової практики Богдан Львов зазначив, що процесуальне законодавство дає дієві важелі для того, щоб ВС мав можливість усувати розбіжності, які існують. Проте остаточно позбутися цього явища неможливо, адже кожна справа індивідуальна. І ніде у світі ця проблема на 100 % не вирішена. Також на якість судових рішень негативно впливає і перевантаження суддів.

Коментуючи категорію малозначних справ, доповідач нагадав, що вони здебільшого не потрапляють до суду касаційної інстанції. Водночас нині апеляційні суди найменш укомплектовані, тому якість, на жаль, не достатньо висока. І самоусунення ВС від розгляду цих спорів не буде сприяти виконанню ним його головного призначення, про якісне правосуддя та справедливість рішень буде дуже важко говорити. Мають бути законодавчі зміни, щоб ВС мав змогу прийняти до свого провадження будь-яку справу. Навряд чи буде прийматися велика кількість справ, але у ВС буде хоча б якась можливість відреагувати на найбільш резонансні й доленосні скарги.

Підсумовуючи виступ, Богдан Львов зауважив, що більшість сьогоднішніх гострих проблем можуть бути вирішені практикою без постійних реформ: «Не можуть усі бути задоволені судовими рішеннями. Ідеальної моделі судової системи не існує в жодній країні».