Зловживання процесуальними і матеріальними правами – судді ВС розповіли про судову практику

23 квітня 2021 року відбувся Всеукраїнський онлайн-семінар для суддів апеляційних та місцевих судів «Зловживання процесуальними і матеріальними правами: правові наслідки», спікерами якого були судді Верховного Суду. Організатор заходу – Національна школа суддів України.

Семінар відкрили проректор НШСУ Наталія Шукліна та директорка Харківського регіонального відділення НШСУ Лілія Гуцал.

Розпочався семінар виступом професорки кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Інни Спасибо-Фатєєвої, яка розповіла про поняття та критерії визначення зловживання правом. Доповідачка навела приклади зловживання правом (власником своїм правом, стороною договору; сімейними, корпоративними, житловими правами тощо) та судові рішення ВС, які стосуються цього питання.

«Зловживання правом не є прямим деліктом і не є нормальним здійсненням права», – наголосила Інна Спасибо-Фатєєва. Вона також звернула увагу на інструментарій, що дає змогу виявити наявність зловживання правом та негативних наслідків, якщо відбулося зловживання правом.

Презентація Інни Спасибо-Фатєєвої – https://bit.ly/3e2mm1d. 

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олена Кібенко розповіла про зловживання процесуальними правами в господарському процесі. Спікерка нагадала, що у ст. 43 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, а суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Крім того, у ч. 2 ст. 43 ГПК України зазначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, та перелічено окремі такі дії.

За словами Олени Кібенко, суд також визнавав зловживанням процесуальними правами: подання неодноразових скарг на різні судові рішення, але у межах однієї справи; подання скарг, зміст яких вочевидь не відповідає вимогам процесуального законодавства; подання скарги без оплати судового збору; подання скарг, які містять образливі вирази, ненормативну лексику, та інші.

Суддя КГС ВС пояснила, як відмежувати правомірне користування правами від зловживання. «Для судді, який вирішує протидіяти зловживанню процесуальними правами, вжити передбачені законом заходи, виникають істотні ризики. Один із них – дисциплінарна відповідальність», – зауважила доповідачка.

Наприклад, підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) чи інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

«Однак межа між реалізацією цих прав та зловживанням ними не є досить чіткою. І якщо суддя певну дію вважатиме зловживанням, то сторона процесу може звернутися зі скаргою до Вищої ради правосуддя, яка визнає це не зловживанням, а реалізацією учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав», – сказала суддя КГС ВС.

Спікерка ознайомила із заходами, які може вживати суд для реагування на зловживання процесуальними правами: залишення без розгляду скарги, заяви, клопотання; повернення скарги, заяви, клопотання; попередження та штраф (заходи процесуального примусу); направлення окремої ухвали, забезпечення судових витрат.

Крім того, Олена Кібенко навела приклади судових рішень щодо застосування судами заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Так, в окремій ухвалі від 31 липня 2019 року у справі № 916/1573/18 КГС ВС зазначив про неналежне виконання адвокатом своїх професійних обов’язків та з метою подальшого запобігання порушень надіслав до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області окрему ухвалу для вирішення питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Так, у справі № 905/2065/16 КГС ВС встановив низку системних зловживань скаржника в апеляційній і касаційній інстанції – неодноразове подання безпідставних скарг і клопотань, без оплати судового збору, скарг однакового змісту. Суд спочатку залишав скарги без розгляду, потім стягнув штраф 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, після цього – 40, а потім ще раз 40 – ухвалою від 17 січня 2019  року стягнуто зі скаржника штраф –  76 840, 00 грн.

В ухвалі КГС ВС від 7 березня 2018 року у справі № 916/772/14 зазначено, що подана касаційна скарга по суті являла собою набір не пов'язаних між собою за логікою та змістом речень із вкрапленнями загальних норм цивільного законодавства та положень попередньої редакції ГПК України, суть яких у кінці зводилась до того, що Верховний Суд просто повинен скасувати ухвалу апеляційного господарського суду. Чергове подання скаржником завідомо безпідставної касаційної скарги, не оплаченої судовим збором, суд визнав зловживанням процесуальними правами та наклав на  скаржника штраф 38 420 грн.

З іншими судовими рішеннями можна ознайомитися в презентації Олени Кібенко за посиланням https://bit.ly/2SfRdPl. 

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат виступив із доповіддю «Судова практика з питань оспорювання правочинів і застосування судом норми статті 13 Цивільного кодексу України про зловживання правом».

Василь Крат проілюстрував за допомогою кейсів КЦС ВС, як ВС вирішував спори, які так чи інакше стосувалися застосування конструкції зловживання правом. Так, у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц КЦС ВС вказав, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Як зазначено в постанові КЦС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 318/89/18, слід розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

У постанові КЦС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16 йдеться про те, що правочином, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним правочином), може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Застосування конструкції «фраудаторності» при односторонньому правочинові має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати односторонній правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належить те, що внаслідок вчинення одностороннього правочину відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна.

В іншій постанові (від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17) КЦС ВС вказав, що зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб’єкти, чиї права безпосередньо пов’язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб’єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах  і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

З іншими кейсами КЦС ВС можна ознайомитися у презентації  Василя Крата – https://bit.ly/3gNwoot. 

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ян Берназюк ознайомив учасників заходу з особливостями дотримання принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві.

За словами доповідача, принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами ґрунтується насамперед на положеннях ч. 1 ст. 68 Конституції України, згідно з якою кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Крім того, важливе значення для розкриття цього принципу мають ще деякі норми прямої дії Конституції України: ч. 1 ст. 55 – права і свободи людини і громадянина захищаються судом; ч. 2 ст. 55 – кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; ч. 3 ст. 125 – юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Розкриття принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами також вимагає аналізу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6 «Право на справедливий суд», ст. 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту», ст. 17 «Заборона зловживання правами», ст. 35 «Умови прийнятності»).

Спікер нагадав, що неприпустимість зловживання процесуальними правами закріплена у ст. 45 КАС України. А от ч. 8 ст. 139 КАС України, в якій ідеться про те, що в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, застосовується нечасто.

Ян Берназюк також розповів про підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу, звернувши увагу на те, що відповідно до ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. У разі неодноразового зловживання процесуальними правами суд може постановити ухвалу про стягнення штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Говорячи про відмінності в адміністративному, цивільному та господарському процесах, доповідач зазначив: «КАС України передбачає низку положень, що стосуються прав та обмежень для суб’єктів владних повноважень як учасників справи та неповною мірою відповідають принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом».

Ян Берназюк звернувся до практики КАС ВС щодо питання зловживання процесуальними правами, зокрема, зауважив, що в ухвалі від 22 січня 2019 року у справі № 9901/34/19 КАС ВС указав, що з метою уникнення дискредитації суду та суддів учасники процесу повинні утримуватися від дій, які виражають неповагу до суду чи судді.

Стосовно практики судів інших країн, то суддя КАС ВС навів приклад, зокрема, рішення Федерального Конституційного суду Німеччини, ухваленого рік тому, в якому розкрито конституційні стандарти щодо образливих заяв, зроблених з використанням мережі «Інтернет».

Детальніше з презентацією Яна Берназюка можна ознайомитися за посиланням https://bit.ly/3aQb7Xz. 

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк розповіла про зловживання процесуальними правами у кримінальному процесі. Спікерка наголосила, що у КПК України тільки двічі згадується про зловживання правами. І в цьому Кодексі немає такого розширеного переліку дій, які можуть бути визнані зловживаннями, як у ЦПК України, ГПК України та КАС України. Це пов’язано з тим, що кримінальна юрисдикція чутлива до захисту прав як обвинуваченого, так і потерпілого. Інколи складно визначити, чи є конкретна дія чи бездіяльність учасників провадження зловживанням. Тож про зловживання варто вести мову тоді, коли воно є явним.

Наталія Антонюк навела приклади постанов ККС ВС щодо питання зловживання процесуальними правами. Так, у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №132/185/18 ККС ВС зазначив, що невикористання захисником права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не утворює підстави для визнання доказів недопустимими. В іншій постанові ККС ВС – від 23 січня 2020 року у справі №607/5005/17, йдеться про те, що відмова від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування з посиланням на обмеження в часі не може свідчити про їх невідкриття.

«В одному із судових рішень ВС зробив висновок, що неявка учасників провадження свідчить про зловживання правами. Так, у постанові ККС від 24 вересня 2019 року у справі № 755/10138/16-к зазначено, що судовий розгляд у суді апеляційної інстанції здійснювався протягом майже року. За цей час апеляційний суд 8 разів призначав судові засідання і 6 разів відкладав їх через неявку захисника та засудженого. Причому про причини неявки в останні судові засідання засуджений не повідомляв. Враховуючи зазначене, ВС вказав, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях сторони захисту зловживання своїми правами, що має своїм наслідком безпідставне затягування процесу», – розповіла доповідачка.

Крім того, Наталія Антонюк звернула увагу на питання щодо визнання зловживанням правом неотримання судових рішень. Так, ККС ВС вказав, що «заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. А відтак та обставина, що засуджений не отримував судові повідомлення, що надсилалися на вказану ним адресу, тобто не виявляв бажання прийти до поштового відділення для отримання судових повідомлень, та продовж майже півроку не цікавився станом розгляду його касаційної скарги і є проявом такого зловживання» (ухвала ККС ВС від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).

Як зауважила суддя, що ще одна категорія зловживань стосується зловживання правом на залучення перекладача у тих випадках, коли такої потреби немає, або ж заявлення вимог про неодноразову зміну перекладача з одночасною зміною і мови, на яку має здійснюватися переклад. У постанові ККС ВС від 19 лютого 2019 року у справі № 236/1798/16-к сказано, що при вирішенні питання про залучення перекладача визначальною є впевненість суду, що обвинувачений дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою. Хоча закон не встановлює критеріїв, за якими суд має визначитися в цьому питанні, такі роз'яснення містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Віктор Пророк присвятив свій виступ питанню щодо зловживання учасниками справи процесуальними правами у практиці ВП ВС. Він розповів, зокрема, про одне із зловживань – використання образливої лексики. Так, у постанові у справі № 199/6713/14-ц ВП ВС вказала, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям), не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи чи заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Скаржник, зауважив Віктор Пророк, неодноразово використовував нецензурну лексику у скарзі, лайливо характеризував державного виконавця та його роботу і стверджував, що звернувся до суду за захистом своїх прав саме тому, що державний виконавець має такі характеристики.

«Велика Палата дійшла висновку, що такі дії скаржника є виявом неповаги до суду й інших учасників процесу, та констатувала, що подання такої скарги – це зловживання скаржником його процесуальним правом, невиконання обов'язку керуватися завданням цивільного судочинства», – сказав доповідач.

Крім того, Віктор Пророк навів приклади судових рішень ВП ВС, які стосуються питання про те, що неявка в судове засідання є зловживанням правом. У постанові у справі № 800/482/17 ВП ВС вказала, що позивач був належним чином повідомлений судом про призначення судового засідання, двічі (повторно після відкладення розгляду справи) не прибув у судове засідання без повідомлення поважних причин неявки і заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Згідно із ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. У розумінні КАС України позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.

Суддя ВП ВС також розповів про визнання зловживанням правом безпідставних відводів (ухвала ВП ВС від 2 березня 2021 року у справі № 910/17048/17, постанова ВП ВС від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17) та безпідставних процесуальних звернень (ухвали ВП ВС від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17, від 11 березня 2019 року у справі № 757/22314/17-ц, від 10 вересня 2019 року у справі № 295/15945/18, від 6 серпня 2019 року у справі № 761/24672/15, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Презентація Віктора Пророка – https://bit.ly/2R4Fliy. 

Відео онлайн-семінару можна переглянути за посиланням https://bit.ly/3nvV4TX.