Судді ВС долучилися до обговорення звіту щодо аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у 2020 році

22–26 лютого 2021 року відбулася презентація моніторингового звіту Міністерства юстиції України за результатами проведеного у 2020 році моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів.

З вітальним словом до учасників презентації звернулася Голова Верховного Суду Валентина Данішевська. Вона зауважила, що законодавство України не є бездоганним і що існує проблема двозначності тлумачення його норм, а це має безпосередній вплив на судову практику. Тому, на думку Голови ВС, необхідно вжити максимальних заходів для того, щоб законодавство розвивалося системно: суд підтримував законодавця у розумінні й тлумаченні закону, а законодавець своєчасно реагував на сигнали судової системи щодо приведення застосування закону до єдиної практики.

Голова ВС також зазначила, що хоча українському законодавству інколи бракує чіткості, ясності та однозначності, проте Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визнає, що в деяких сферах може бути важко сформулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості є навіть бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які заходи необхідні для вирішення конкретної справи.

«Законодавець і суди мають іти пліч-о-пліч, щоб законодавство при його застосуванні давало належні результати і для суспільства, і в захисті прав людей. Якщо певне положення закону видається надто нечітким, але є стала судова практика щодо його тлумачення, то проблеми нечіткості закону немає», – зауважила Валентина Данішевська.

Створення епіцентру законодавчих ініціатив саме в Міністерстві юстиції України, на переконання Голови ВС, є важливим кроком до вдосконалення законодавства, проте, аналізуючи положення блоку «Судоустрій та судочинство» моніторингового звіту щодо впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у 2020 році, вона висловила певні застереження.

Зокрема, п. 5 зазначеної частини моніторингового звіту окреслює проблему відсутності чітких та однозначних правил розмежування різних юрисдикцій, яку пропонується вирішити шляхом покладення на суд обов’язку приймати у провадження справи від судів іншої юрисдикції, навіть якщо таке передання є помилковим. Це фактично нівелює встановлену Верховним Судом трирічну практику та перенавантажує судову систему, затягуючи  процес прийняття рішення. Окрім цього, запропонована норма може спричинити утворення так званих квазіюрисдикцій.

Проблему відсутності чітких та однозначних критеріїв процесуальних фільтрів для касаційного оскарження, зазначену в п. 6, пропонується унормувати шляхом закріплення у вимогах до змісту постанови суду касаційної інстанції такого пункту, як «висновок щодо застосування норми права». Озираючись як на практику ЄСПЛ, так і досвід Верховного Суду, таке рішення може спричинити загрозу через висновок про застосування норми права фактичного утворення додаткової норми права. Тоді як така діяльність є повноваженням законодавчої влади, а не судової. Натомість суд у своєму рішенні наводить підходи і принципи, виходячи з яких він саме за обставин конкретної справи вирішив спір так чи інакше, застосувавши певним чином норму права. Тож висновки суду мають аналізуватися виключно крізь призму конкретних обставин справи.  

«Ми повинні рухатися саме в цьому напрямі. Такий підхід буде, з одного боку, не формальним для захисту прав кожної конкретної людини, а з іншого – даватиме можливість застосувати висновки у подібних справах для того, щоб рішення суду не ставало окремим законом. Саме так формується судовий процес», – підсумувала Валентина Данішевська. 

Керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли долучився до презентації моніторингового звіту в частині «Судово-експертна діяльність», що відбулася 24 лютого 2021 року. Він наголосив на актуальності ініціатив Міністерства юстиції України щодо системної роботи у напрямі покращення правової політики. Що ж стосується судово-експертної діяльності, то це невід’ємна і важлива складова всього процесу правосуддя, де існує потреба якісного та швидкісного її розвитку. 

У цьому контексті Расім Бабанли також звернув увагу на матеріально-технічне забезпечення. За його словами, є величезний потенціал у використанні можливостей штучного інтелекту в експертній діяльності. Крім того, держава насамперед повинна ініціювати пошук перспективних рішень для застосування сучасних технологій.

26 лютого 2021 року Верховний Суд на заході з аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сфері банкрутства представляли суддя – секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Володимир Погребняк і суддя-спікер цієї судової палати Сергій Жуков.

Володимир Погребняк відзначив високий рівень підготовки моніторингового звіту і глибину опрацьованих питань та висновків. У ході виступу він окреслив практичні проблеми банкрутства підприємств, що перебувають у власності чи під управлінням держави, та наголосив, що ця проблема і всі інші, пов’язані з нею, є системними і потребують консолідації зусиль усіх гілок державної влади. Водночас у результаті тривалих дискусій усі сторони дійшли висновку, що основним координатором цієї роботи має стати державний орган з питань банкрутства. Адже основною функцією судової влади є здійснення правосуддя, а всі інші функції – похідні й забезпечувальні.

Одним із напрямів майбутньої роботи визначено огляд системи відповідальності держави, банкрутства державних підприємств, управління державними підприємствами, мораторії тощо. Так, що стосується підприємств, щодо банкрутства яких встановлено заборони, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ), то від початку положеннями цього Кодексу не передбачалося встановлення заборон щодо відкриття провадження у справі про банкрутство окремих категорій боржників, навпаки, концепція КУзПБ полягає у запровадженні більшої доступності до процедури банкрутства та її ефективності. Однак, як зазначив спікер, законодавець поступово наповнює КУзПБ такими заборонами, що повертають до практики, яка існувала під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який містив чимало заборон.

Крім того, Володимир Погребняк зупинився на кейсах із судової практики застосування спеціального законодавства у справах про банкрутство державних підприємств, що перебувають у власності чи під управлінням держави.

У свою чергу суддя – спікер судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Сергій Жуков нагадав, що в межах процедури банкрутства розглядаються спори, предметом яких є майнові відносини щодо боржника, або правочини, в яких він є стороною та які впливають на формування реєстру вимог кредиторів, ліквідаційної маси і мають майновий характер.

Що стосується нарахування податків і обов’язкових платежів у процедурах банкрутства, то, на думку спікера, ця тема є дуже цікавою. «Верховний Суд має певну судову практику з цього питання, яка стосується нарахування таких платежів після введення ліквідаційної процедури, тобто коли боржника вже визнано банкрутом і відбувається процедура ліквідації».

Стосовно судової практики, то Сергій Жуков повідомив, що судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС ухвалено дві постанови: від 12 березня 2019 року – за ст. 38 вже не чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і від 19 січня 2021 року, яка регулює застосування ст. 59 КУзПБ, щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування саме в процедурі ліквідації. У цьому кейсі судова палата дійшла висновку, що жодні інші додаткові зобов’язання в процедурі ліквідації не виникають, адже вона не є господарською діяльністю, а є лише процедурою погашення конкурсних вимог чи реєстрових вимог, які заявляються у процедурі банкрутства. Тобто варто чітко розрізняти господарську діяльність і спеціальну процедуру, яка відбувається під судовим контролем. У підприємств, які перебувають у процедурі банкрутства, виникає право на легітимне очікування бути звільненими від податкового обов’язку щодо сплати податків, зборів та інших платежів, які виникли саме після визнання боржника банкрутом.

Що стосується оскарження платіжних повідомлень-рішень у процедурах банкрутства, то, за словами спікера, до КГС ВС вже надійшла відповідна справа, яка передана на розгляд ВП ВС з метою вирішення виключної правової проблеми застосування ст. 7 КУзПБ щодо визначення предметної підсудності розгляду спорів за позовом осіб, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство, до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами проведеного у 2020 році моніторингу було визначено три основні проблеми у цій сфері: прогалини правового регулювання банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 %; нарахування та сплата податків неплатоспроможними підприємствами у судових процедурах санації та ліквідації; відсутність спрощеного режиму неплатоспроможності для мікро- та малих підприємств, відсутніх боржників, підприємств із нульовими активами.

На думку учасників заходу, застосування напрацьованих під час моніторингу пропозицій вирішення вказаних проблем дасть змогу розвивати законодавство України у сфері банкрутства та зробити його більш ефективним, ніж воно є зараз. Усі ці проблемні питання потребують врегулювання шляхом внесення змін до законодавства.

Судді Верховного Суду також долучилися до обговорення презентованих  Міністерством юстиції України 22–26 лютого 2021 року новел звіту. Зокрема, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Семен Стеценко зазначив, що сама ідея моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів, а також якості законодавчої роботи є нагальною та корисною. Адже закон чи будь-який нормативно-правовий акт, який сформульовано таким чином, що обумовлює можливість неоднозначного тлумачення, не можна вважати якісним.

Суддя КАС ВС звернув увагу на дискусійність пропозицій з приводу необхідності формулювання правового висновку у змісті кожної постанови суду касаційної інстанції. Вказане, проте, на думку Семена Стеценка, не скасовує необхідності належного мотивування кожного рішення, що приймає суд.

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександра Яновська звернула увагу учасників заходу на проблему зловживання правами у кримінальному процесі.

Вона зазначила, що хоча результатами моніторингу встановлено, що чинний КПК України не виокремлює наслідки зловживання правами, проте професійні учасники кримінального провадження (представники захисту та обвинувачення) часто використовують певні процесуальні можливості в протиріччя з процесуальною функцією, яку вони мають реалізовувати. Тому пропозиція повернення до інституту окремих ухвал у таких випадках, на думку судді, є доречною.

Суддя ККС ВС також підтримала пропозицію щодо розширення обставин, за яких стає можливим розгляд справи у письмовому провадженні, особливо на етапі касаційного розгляду.

Участь у заходах із презентації моніторингового звіту Міністерства юстиції України за результатами проведеного у 2020 році моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів взяли також голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Богдан Львов, заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальник правового управління (ІІІ) ВС  Геннадій Зеленов.