Суддя ВС Мирослава Білак взяла участь у дискусії щодо культури верховенства права

Суддя Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак взяла участь у панельній дискусії «Культура верховенства права», яку 12 лютого 2021 року в режимі он-лайн провела команда ГО «Українське покоління лідерів».

В рамках цього заходу розглядались практичні аспекти застосування елементів верховенства права крізь призму корупції та протиправності закону.

Під час зустрічі також виступив юридичний радник Transparency International Ukraine Олександр Калітенко. Координував дискусію, до участі в якій доєдналося майже 70 учасників, голова ГО «Українське покоління лідерів» Кирило Лапко.

Суддя КАС ВС Мирослава Білак нагадала, що в Конституції України закріплений принцип верховенства права (правовладдя), який є основоположним у діяльності суддів. Як правило, в аргументації рішень суди посилаються на основні принципи, які охоплюються принципом верховенства права, а також принципами, які зазначені в «Загальних засадах» Конституції України та статті розд. ІІ «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина».

Доповідачка звернула увагу, що саме на Конституційний Суд України покладається місія наповнювати новим смислом, що відповідає європейським стандартам, норми  Конституції з урахуванням потреб сьогодення крізь призму цінностей, національної ідентичності та суспільних потреб.

Відповідаючи на запитання, чи може закон вважатися протиправним без рішення органу конституційної юстиції, Мирослава Білак наголосила, що саме Конституційний Суд України вирішує питання конституційності закону. Якщо закон офіційно не визнаний неконституційним, то суди, розглядаючи справи, не можуть його не застосовувати або офіційно визнавати його протиправним.

Як зауважила Мирослава Білак, що Верховний Суд не встановлює неконституційність закону, але він може встановлювати суперечливість Конституції. У ч. 4 ст. 7 КАС України зазначено, що якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі зобов’язаний звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Приймаючи рішення у справі, суд насамперед повинен обґрунтувати таку суперечність, що потребує значних інтелектуальних зусиль із застосуванням різних методів тлумачення. При цьому суд повинен самостійно вирішити справу, застосувавши норми Конституції як норми прямої дії. Втім, така практика не є поширеною, оскільки застосування Конституції ускладнюється нормами загального характеру, для реалізації яких  необхідна законодавча деталізація у чинному законодавстві.

Торкаючись питання необмеженої дискреції суб’єкта владних повноважень, суддя звернула увагу, що, незважаючи на упереджене ставлення до цього інституту, суб’єкт владних повноважень повинен мати дискрецію, щоб використати її в якнайкращий спосіб стосовно людини. Для цього повинні бути чітко виписані критерії меж дискреції в законі про адміністративні процедури, на який чекає українське суспільство вже понад десять років. У разі прийняття такого закону суспільство через ці процедурні стандарти зможе краще контролювати владу. Втім, це не заважає адміністративним судам у своїй практиці використовувати ст. 2 КАС України, яка й визначає основні принципи, спрямовані на обмеження дискреції суб’єктів владних повноважень.