Верховний Суд опублікував Огляд судової практики КГС ВС за листопад – грудень 2020 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.  Серед цих висновків, зокрема, такі:

• у спорах, що виникають із земельних відносин, ОП КГС ВС сформулювала висновок про те, що позовна вимога прокурора про зобов’язання повернути земельну ділянку у зв’язку з припиненням дії договору оренди має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна;
• у спорах щодо виконання договорів банківської гарантії ОП КГС ВС зауважила, що якщо сторони не визначили іншого терміну набуття банківською гарантією чинності, ніж день видачі, то пункт договору про надання гарантії, яким передбачено набрання нею чинності згідно із цим договором, не може свідчити про те, що гарантією встановлено строк її дії в розумінні ст. 251, ч. 1 ст. 561, ч. 4 ст. 563 ЦК України;
• у спорах щодо стягнення інфляційних втрат ОП КГС ВС констатувала, що сума боргу, внесена за період із 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено із 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, інфляційна складова обчислюється без урахування цього місяця, а якщо із 16 до 31 числа місяця — з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов’язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення в неповному місяці;
• у спорах щодо визнання договорів недійсними ОП КГС ВС зазначила, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов’язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин;
• у спорах, що виникають із корпоративних правовідносин, судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС сформулювала правовий висновок про те, що підписання генеральним директором договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивача як учасника товариства.