Судді ВС обговорили проблеми доступу до архівів держорганів, що лишилися на непідконтрольних уряду України територіях

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак, суддя Великої Палати ВС Дмитро Гудима та суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС Аркадій Бущенко взяли участь у круглому столі «Обговорення проєкту звіту щодо доступу до архівів державних органів, що перебувають на непідконтрольних уряду України територіях», який відбувся 14 грудня 2020 року в онлайн-режимі. Захід проведено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки уряду Королівства Нідерландів.

Ольга Ступак розповіла про відновлення судами проваджень у цивільних справах, які залишилися на тимчасово непідконтрольних уряду України територіях. Вона поінформувала, що у 2014 році Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив більше 400 касаційних проваджень у справах, які касаційний суд мав витребувати із судів першої інстанції, розташованих на непідконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей, а також в АР Крим. Ці провадження були оцінені як втрачені, і ВС звернувся до належних судів першої інстанції на контрольованій території України з листами про необхідність відновлення проваджень, і в переважній більшості такі провадження були відновлені в частині судових рішень. Касаційному суду для перегляду справ було достатньо відновленого провадження лише в частині судових рішень. «Якщо внаслідок об’єктивних обставин немає доступу до архівів відповідних судів, особа або суд може ініціювати відновлення втраченого судового провадження», – пояснила Ольга Ступак.

Щоправда, додала вона, для цього треба мати саме посвідчені копії рішень попередніх судів. Доповідачка зазначила, що в Україні діє Єдиний державний реєстр судових рішень, до якого кожне судове рішення потрапляє лише за електронним підписом судді. Тож, на її думку, варто було б унести зміни до законодавства, якими передбачити офіційний статус витягів із цього реєстру. «Ми могли б використовувати текст роздрукованого з реєстру рішення як належно завірену його копію», – запропонувала Ольга Ступак. Адже реєстр – це один із модулів електронного суду, на його адміністрування витрачається багато фінансових та людських ресурсів, натомість він існує лише як інформаційна база. 

Отже, підсумувала доповідачка, особа має гарний шанс на відновлення втраченого судового провадження, якщо в неї збереглися завірені копії судових рішень. Якщо їх немає, але збереглися тільки окремі процесуальні документи (судові повістки тощо), втрачене провадження навряд чи буде відновлено. Однак, звернула увагу Ольга Ступак, згідно із законом в особи залишається можливість ініціювати новий позов із тих самих підстав і предмета – у такому разі не буде діяти правило, що спір між тими самими сторонами з того самого предмета вже розглянуто судом.

Під час дискусії висловлювалася думка, що архіви державних органів, які залишилися на тимчасово непідконтрольних уряду України територіях, із часом втрачають свою актуальність, оскільки через відсутність доступу до них відповідна інформація поступово відновлюється через різні механізми.

Ольга Ступак підтримала позицію, що потрібно розрізняти цінність архівів. Вона зауважила, що, можливо, можна говорити про поступове відновлення архівів Пенсійного фонду України, Державної міграційної служби України. Однак для судів дуже важливі відомості, що стосуються реєстрації прав власності, особливо на нерухомість, відновити які не так просто. Адже державний реєстр речових прав на нерухоме майно існує в електронному вигляді лише з 2013 року, а до того всі права на об’єкти нерухомості реєструвалися в Бюро технічної інвентаризації. Тому, якщо після 2013 року об’єкт нерухомості не відчужувався, з ним не вчинялися інші дії, речові права на нього не зареєстровані в електронному реєстрі.  

«Після повернення контролю над окупованими територіями ми отримаємо дуже багато справ з приводу права власності на об’єкти нерухомого майна. І судам їх буде дуже важко розглядати без правовстановлюючих документів», – сказала доповідачка. Крім того, вона зауважила, що в архівах судів, які лишилися на непідконтрольній території, дуже багато справ щодо нерухомості, які повинні зберігатися протягом 75 років. «Тому все, що можна зберегти і повернути, треба повертати», – наголосила суддя ВС.

Також вона звернула увагу, що сьогодні громадяни не можуть отримати відшкодування за зруйноване внаслідок збройного конфлікту на Сході України майно, яке розташоване на непідконтрольній території, саме через відсутність належних і допустимих доказів, які підтверджують право власності на майно та факт його руйнування. «Але після реінтеграції територій, сподіваюся, ці особи зможуть надати належні документи та отримати відшкодування», – зазначила Ольга Ступак.

На заході піднімалося питання щодо доречності сплати судового збору громадянами, які втратили документи через збройний конфлікт, за звернення до суду про встановлення фактів. Доповідачка зазначила, що сплату судового збору за встановлення фактів передбачає Закон України «Про судовий збір», і, відповідно, до нього треба вносити зміни. Водночас, звернула увагу вона, цей Закон містить підстави для звільнення громадян від судового збору. «Ми про це неодноразово говорили із суддями Донецької та Луганської областей, вони знають про цю процедуру й активно її застосовують, забезпечуючи таким чином доступ громадян до суду», – розповіла суддя ВС. Для звільнення від сплати судового збору, зауважила Ольга Ступак, необхідно, щоб особа звернулася до суду з таким клопотанням і пояснила, чому вона не має можливості сплатити збір.

Аркадій Бущенко зазначив, що проблема доступу до архівів державних органів, які перебувають на непідконтрольних уряду України територіях, може бути вирішена, зокрема, шляхом застосування процедури встановлення фактів.

«Якщо людина не може захистити свої права чи інтереси через відсутність документів – така ситуація не може тривати довго. Ще одним варіантом виходу з такої ситуації може бути зменшення тягаря доказування, який покладено на осіб, що звертаються до суду», – зазначив Аркадій Бущенко.

На переконання Дмитра Гудими, суди повинні мати безпосередній доступ до тих державних реєстрів, робота з якими необхідна для розгляду конкретних справ. Можливість суду отримати інформацію з певного реєстру не має залежати від поведінки сторін, зокрема від подання ними відповідних клопотань. Суд також повинен мати можливість самостійно отримати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача.

«На законодавчому рівні слід, зокрема, визначити, що відомості з державних реєстрів суддя може дослідити незалежно від того, чи наполягають на цьому учасники справи та чи надали вони певну інформацію з такого реєстру, яку слід перевірити», – зауважив Дмитро Гудима.