Проблеми щодо виконання Україною рішень ЄСПЛ обговорили на комітетських слуханнях парламенту

Сьогодні, 9 грудня 2020 року, на слуханнях Комітету Верховної Ради України з питань правової політики обговорили у режимі відеоконференції проблеми виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини. Захід відбувся за підтримки проєкту Ради Європи «Подальша підтримка виконання Україною рішень у контексті статті 6 Європейської конвенції з прав людини».

Участь у комітетських слуханнях взяли народні депутати Верховної Ради України, представники Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, судової влади, громадянського суспільства і міжнародних організацій та експерти Ради Європи.

Під час заходу йшлося про стан виконання Україною рішень ЄСПЛ та вимоги РЄ щодо їх виконання в контексті взятих Україною міжнародних зобов’язань. Зокрема, про вимоги Комітету Міністрів Ради Європи та рекомендації першочергових дій, які необхідно вжити з метою виконання рішень ЄСПЛ у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», групи Жовнера та «Бурмич та інші проти України». Учасники обговорили проблеми, ідентифіковані у справах ЄСПЛ «Зеленчук і Цицюра проти України», «Петухов проти України», «Петухов проти України (№ 2)», визначили пріоритетні кроки та заходи, які необхідно здійснити, строки їх здійснення, а також індикатори їх виконання у контексті виконання рішень ЄСПЛ, що були предметом обговорення на цих комітетських слуханнях, та сформулювали рекомендації за результатами проведених слухань.  

Керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли детально розкрив бачення ВС щодо виконання рішень ЄСПЛ. Він, зокрема, наголосив на першочерговій необхідності аналізу всіх рішень ЄСПЛ щодо України, які перебувають на контролі КМРЄ, та поінформував учасників заходу про здійснення відповідного аналізу Верховним Судом у співпраці з Міністерством юстиції України, проєктом Європейського Союзу «Право-Justice» та Департаментом виконання рішень ЄСПЛ Ради Європи. Так, за результатами аналізу встановлено кількість таких рішень – 600, найбільш поширені види порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також їх відсоткове співвідношення.

З огляду на таку кількість рішень, на думку доповідача, варто чітко визначити етапи їх виконання: сформувати повний перелік рішень, ухвалених проти України, які необхідно виконати; з’ясувати, які заходи (індивідуального та загального характеру) необхідно вжити на виконання цих рішень; визначити органи влади, які є відповідальними за вжиття окреслених заходів; установити строки, необхідні для вжиття відповідних заходів.

«Така діяльність дала б змогу розділити цей пласт у 600 рішень на певні складові і визначити строки досягнення відчутних результатів за кожним із аспектів. На наш погляд, за умови сприйняття такого підходу, діяльність щодо виконання рішень ЄСПЛ набуде ознак системності, що, в свою чергу, призведе до її більшої ефективності», – зазначив Расім Бабанли.

Окремо він зупинився на пріоритетній ролі парламенту у розробленні та внесенні законодавчих змін у разі констатації ЄСПЛ порушень, обґрунтованих недосконалістю закону.

Детальніше з позиціями Верховного Суду, про які говорив під час виступу керівник департаменту аналітичної та правової роботи, можна ознайомитися в презентації.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, член Ради суддів України Володимир Кравчук виступив із доповіддю щодо виконання рішень ЄСПЛ у соціальних спорах. Він звернув увагу учасників на необхідність дотримання принципу обов’язковості судових рішень та, зокрема, висновків Верховного Суду щодо застосування норм права з метою підвищення ефективності дотримання гарантій, пов’язаних із виконанням судових рішень, а також уникнення повторюваності відповідних порушень. У разі незастосування державним органом висновків Верховного Суду, на думку доповідача, слід ініціювати окремою ухвалою дисциплінарну відповідальність державного службовця на підставі п. 15 ч. 2 ст.  65 Закону України «Про державну службу».

«У судової влади є певний ресурс впливу. Суди можуть надавати цьому механізму більш широке застосування, коли будуть реагувати на всі випадки незастосування практики Верховного Суду окремими ухвалами і в такий спосіб створювати підстави для дисциплінарних проваджень і, відповідно, для притягнення до відповідальності чиновника, який цей принцип обов’язковості судових рішень не застосував», – наголосив суддя.

Окремо Володимир Кравчук зупинився на практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з інформування державних органів про наявність правових висновків ВС щодо застосування тієї чи іншої норми.

«Лишається дієвим такий інструмент, коли ми про знакові судові рішення, у яких є ключова правова позиція, інформуємо державний орган, щоб він відповідним інформаційним листом сповістив своїх підлеглих. Така практика доводить свою ефективність, оскільки державний орган, як правило, направляє текст постанови ВС своїм підлеглим із вказівкою про її застосування. Тобто в нас є підстави розраховувати, що чиновники поінформовані і адміністративна практика буде змінюватися», – повідомив суддя.

З огляду на сказане вище доповідач запропонував удосконалити механізм інформування державних службовців про висновки Верховного Суду, що стосуються сфери їхньої діяльності.

«Такі напрацювання можуть бути імплементовані в норму закону і можуть підвищувати дієвість та ефективністі судових рішень», – підсумував  суддя КАС ВС.