ВС протягом 2020 року чотири рази звертався до КСУ з конституційними поданнями – Расім Бабанли

27 листопада 2020 року керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли став учасником другого дня  IX Щорічного судового форуму: «Вектор розвитку 2020» та виступив із доповіддю на тему «Конституційні подання Верховного Суду у 2020 році: підстави, проблематика, стан розгляду».

Він, зокрема, поінформував учасників заходу про чотири конституційні подання Верховного Суду, що були направлені на розгляд до Конституційного Суду України протягом 2020 року. Це конституційні подання щодо судової реформи (затверджене постановою Пленуму ВС від 15 листопада 2019 року № 15), щодо карантинних обмежень (затверджене постановою Пленуму ВС від 29 травня 2020 року № 7), щодо конституційного імунітету Президента України (затверджене постановою Пленуму ВС від 18 вересня 2020 року № 10) та щодо мораторію на виконання судових рішень (затверджене постановою Пленуму ВС від 18 вересня 2020 року № 11).

Під час виступу Расім Бабанли зупинився окремо на кожному з них та окреслив підстави, якими керувався Верховний Суд для підготовки висновку про відповідне звернення до КСУ, коротко розкрив суть цих подань і повідомив про поточний стан їх розгляду Судом.

Так, у конституційному поданні щодо судової реформи Верховний Суд вбачав норми Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» стосовно зменшення кількості суддів Верховного Суду із 200 до 100 осіб, зменшення базового розміру посадового окладу судді Верховного Суду, ліквідації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, наділення Комісії з питань доброчесності та етики повноваженнями щодо перевірки членів Вищої ради правосуддя такими, що не відповідають Конституції України.

«Мотиви такого звернення ґрунтувались насамперед на принципі незалежності суддів, а саме на такому його аспекті, як незмінюваність (що стосується, зокрема, скорочення кількості суддів). Ці аргументи були сприйняті Конституційним Судом України, і Закон № 193 у цій частині визнано неконституційним», – роз’яснив Расім Бабанли. (Рішення КСУ від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Що стосується конституційного подання щодо карантинних обмежень, то на думку ВС, запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних заходів, спричинених пандемією COVID-19, перешкоджало реалізації конституційних прав громадян, зокрема праву на свободу пересування, праву на отримання послуг з охорони здоров’я тощо.

Конституційний Суд України, розглянувши це подання, дійшов таких висновків. Кабінет Міністрів України, запроваджуючи карантин, вийшов за межі своїх конституційних повноважень. Тимчасове обмеження безспірного списання Державною казначейською службою України коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду суперечить нормам Конституції України щодо обов’язкового виконання судових рішень. А тимчасове обмеження розміру заробітної плати та грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ, а також розміру суддівської винагороди є необґрунтованим і таким, що суперечить принципу правової визначеності, а також  принципу незалежності суддів.  (Рішення КСУ від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020).

Приводом подання ВС до КСУ щодо конституційного імунітету Президента України стало звернення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, на розгляді якого перебувала справа про притягнення Президента України до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення під час виконання повноважень.

Пленум Верховного Суду дійшов висновку, що існує потреба в офіційному тлумаченні ст. 105 Конституції України в аспекті поширення недоторканності Президента України на справи про адміністративні правопорушення. Адже в законодавстві України немає норм, які б деталізували імунітет глави держави та уточнювали підстави і процесуальний порядок притягнення Президента України до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень.

«Вивчення цього питання засвідчило об’єктивну необхідність в існуванні такого тлумачення, оскільки ні законодавство, ні Конституція України не містять жодної деталізації. А право на недоторканність, яке як словосполучення використано у ст. 105 Конституції, є широким за змістом і без його деталізації не може розумітись однозначно», – зауважив доповідач.

На сьогодні Конституційним Судом України відкрито провадження у цій справі, як і у справі щодо мораторію на виконання судових рішень за іншим конституційним поданням Верховного Суду.

До ВС надійшли у процесуальному порядку два звернення –Господарського суду Одеської області та Глибоцького районного суду Чернівецької області, в яких порушено питання щодо перевірки відповідності Конституції України норм Закону України від 2 жовтня 2019 року № 145-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Пленум Верховного Суду вирішив, що обмеження, встановлене зазначеними положеннями законодавства, суперечить низці статей Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейській конвенції), і вказав, що виконання судового рішення є невід’ємним елементом права кожного на судовий захист.

Додатковим аргументом для відповідного конституційного звернення  був сформований раніше висновок КСУ про недопустимість існування законодавчих положень, які перешкоджають виконанню судових рішень (за результатами розгляду конституційного подання щодо запровадження карантинних обмежень).

Більше можна дізнатися з презентації Расіма Бабанли.