Верховний Суд пропонує ознайомитися з черговим Оглядом судової практики ККС ВС

До огляду вміщено низку важливих правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень у вересні 2020 року, зокрема щодо:

– інкримінування особі такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, якщо в інших кримінальних провадженнях стосовно неї не постановлено обвинувальних вироків;

– кваліфікації закінченого вбивства однієї людини та замах на життя іншої у разі наявності єдиного прямого визначеного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом або більше особам;

– кваліфікації дій особи, яка одночасно заволоділа майном, що належить на праві спільної сумісної власності їй та одному з потерпілих, а також майном, що належать іншим потерпілим на праві приватної власності;

– визнання відомостей, які надаються під час слідчого експерименту,  самостійним джерелом доказів;

– визнання допустимим доказом протоколу огляду житла, проведеного без ухвали слідчого судді з метою перевірки повідомлення про смерть власника житла за письмовою згодою його близьких родичів;

– впливу відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальних провадженнях, розпочатих у формі приватного обвинувачення, після набранням вироком законної сили, у тому числі під час провадження в суді касаційної інстанції.

Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального та кримінального процесуального права України, зокрема, стосовно того, чи застосовується спеціальна конфіскація у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності; з якого моменту шпигунство вважається закінченим злочином; чи обов’язково повинна призначатися експертиза, якщо предметом кримінального правопорушення є гроші або цінні папери, що мають грошовий еквівалент; чи є допустимим доказом протокол обшуку, в якому відсутні ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей; чи можна вважати нововиявленою обставиною неоднаковість судової практики стосовно вирішення конкретного питання у кримінальному провадженні.