Про судове врядування та конституціоналізм ішлося на ІІ Одеському конституційному форумі

Під час ІІ Одеського конституційного форуму «Судове врядування та Конституціоналізм: синергія заради ефективності» міжнародні та національні експерти, представники законодавчої та судової влади, а також науковці обговорили питання щодо стратегічного бачення розвитку інститутів суддівського самоврядування та врядування, незалежності суду, адміністрування та фінансування судів в умовах нового територіального устрою і навантаження.

У заході, який відбувся 25 вересня 2020 року, взяли участь судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська, Ірина Желтобрюх, Наталія Коваленко, Володимир Кравчук, Тетяна Стрелець.

Суддя КАС ВС, президент Асоціації розвитку суддівського самоврядування України Володимир Кравчук виступив з вітальним словом.

На початку виступу на тему «Суддівська незалежність – між Венецією та Страсбургом» суддя КАС ВС Наталія Блажівська пригадала слова судді Верховного суду США Рут Бейдер Гінзбург про те, що надзвичайно важливою для верховенства права в будь-якій країні є незалежність судової влади. Судді не підзвітні іншим гілкам влади, а отже, мають змогу здійснювати неупереджене правосуддя. Однак, як підтверджує недавній досвід, незалежність судової системи є вразливою перед нападами. Незалежність може бути знищена, якщо суспільний порядок не забезпечує її захисту. Доповідачка зауважила, що ці слова Рут Бейдер Гінзбург актуальні не тільки для США, а й для кожної країни.

Суддя розповіла, що судова система України протягом останніх років була об’єктом кількох реформ, про що свідчать і численні висновки Венеційської комісії та доповіді, які були підготовлені Радою Європи. Наталія Блажівська сказала, що принцип стабільності та послідовності законів як основного елемента верховенства права вимагає стабільності в судовій системі.

Вона зауважила, що Венеційська комісія нагадує нам про контрольний список таких складових верховенства права: чіткість, передбачуваність, послідовність, узгодженість законодавчої бази, а також стабільність законодавства, яка є надзвичайно важливою для будь-якого правового порядку, заснованого на принципах верховенства права. Венеційська комісія зазначає і те, що існує чіткий зв’язок між стабільністю судової системи та її незалежністю. Довіра до судової системи може зростати лише в межах стабільної системи. Принцип стабільності та узгодженості забезпечує передбачуваність законів, що важливо не тільки для учасників правовідносин, а й для суддів.

Крім того, суддя зробила ретроспективний аналіз усіх висновків Венеційської комісії щодо України у сфері правосуддя.

Наталія Блажівська розповіла, що практика Європейського суду з прав людини висвітлює низку важливих аспектів незалежності судової влади.

Вона також проаналізувала рішення Європейського суду з прав людини «Кінський проти Чеської Республіки», в якому суд, заявляючи у своєму висновку про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що діяльність певних політиків, про яких пише заявник (чи то усні висловлювання в засобах масової інформації чи інше), спрямовані на створення негативної атмосфери навколо юридичних дій заявника або прямі спроби втручання у це судове провадження, були неприйнятними в системі, заснованій на верховенстві права.

Про роль Верховного Суду в забезпеченні незалежності судової влади  розповіла суддя КАС ВС Наталія Коваленко.

Суддя зазначила, що втручання в діяльність судів, на жаль, завжди перебувало серед питань «порядку денного» в Україні. Це стосувалося практично всіх аспектів функціонування судової влади: розгляду конкретних судових справ, дотримання спеціальних гарантій статусу судді, формування суддівського корпусу, вирішення питань про відповідальність суддів, що надалі призводило до ревізій статусу суддів, обмеження фінансової самостійності судів і суддів, встановлення жорсткого контролю за діяльністю судів, обмеження повноважень органів суддівського врядування.

Тому й Верховний Суд у межах своїх повноважень намагається захистити незалежність судової влади.

Наталія Коваленко наголосила, що Верховний Суд як найвищий представник судової влади саме через виконання своєї основної функції – розгляду справ та ухвалення рішень може встановити або відновити порушений баланс щодо гарантування незалежності суддів при зазіханні на неї, недодержання спеціальних гарантій, які стосуються не тільки особливого порядку обрання суддів, а й притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, недотримання відповідності їх статусу міжнародним стандартам, а загалом незалежності судової влади.

Доповідачка також звернула увагу на діяльність Пленуму Верховного Суду, зазначивши, що постанови Пленуму ВС є результатом виваженої роботи всього складу ВС. Наголосила на важливості висновків Пленуму Верховного Суду щодо проєктів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою.

Суддя нагадала, що за час свого існування Верховний Суд два рази реалізовував право на конституційне подання і обидва рази воно, крім іншого, стосувалося захисту незалежності судової влади.

Розповіла суддя і про звернення Пленуму Верховного Суду до Президента України, Голови Верховної Ради України та Прем’єр-міністра України з проханням збільшити видатки на фінансування судової влади у 2020 році. Таке звернення зумовлене тим, що зменшення видатків Державного бюджету України на фінансування судів і суддів не забезпечує повного й незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи.  

Суддя КАС ВС Ірина Желтобрюх, виступаючи з доповіддю «Вплив деяких аспектів політичного, соціального та економічного життя країни на стан незалежності Судової влади», зазначила, що виконавча та законодавча влада останнім часом стали більш взаємозалежними. Розвиток виконавчої влади та демократичних процесів у суспільстві призвів до того, що все частіше дії двох інших гілок влади стають предметом оскарження в суді. У результаті судовій владі більшою мірою доводиться оцінювати, а в деяких випадках навіть обмежувати дії законодавчої та виконавчої влади. Суди ухвалюють рішення щодо надзвичайно важливих питань в економічній та політичній сферах. Природно, що це, в свою чергу, призводить до того, що повноваження судової влади стосовно контролю дій виконавчої влади ставляться під сумнів, адже незгода із судовими рішеннями і небажання їх виконувати часто призводять до пошуків виправдання у формі невизнання їх легітимності. Але якщо реакцією особи на судове рішення може бути обмежений інструментарій, то влада використовує з цією метою цілий арсенал доступних їй засобів і механізмів.

Ірина Желтобрюх зауважила, що розуміння ролі судової влади в демократичних країнах (особливо розуміння того, що обов’язком судді є справедливе та безстороннє застосування закону незалежно від можливих соціальних або політичних тисків) дуже відрізняється в різних країнах та соціально-економічних умовах і значною мірою залежить від рівня забезпеченості життя населення.

Також Ірина Желтобрюх додала, що всі судді вже довгий час перебувають у стані невизначеності через тривалі процеси перманентного реформування, які відбуваються в різних напрямах під впливом різних політичних сил, що не дає змоги спрогнозувати та зрозуміти події вже завтрашнього дня.

Крім того, суддя порушила питання щодо «фінансового управління» судами шляхом їх суттєвого недофінансування. За інформацією ДСА України, на сьогодні загальний дефіцит фінансування судової системи становить 2 млрд 292,9 млн грн. Проте грошова винагорода суддів повинна відповідати їхній ролі та відповідальності й передбачати належні виплати допомоги у зв’язку з хворобою та виходом на пенсію. Така оплата праці має гарантуватися чітко визначеними законодавчими положеннями та бути захищена від зменшення, а також повинні бути прийняті положення, що передбачають підвищення винагороди відповідно до зростання вартості життя.

Захід проведений за підтримки Асоціації розвитку суддівського самоврядування України, П’ятого апеляційного адміністративного суду, Національної асоціації адвокатів України та проєкту Європейського Союзу «Право-Justice».