Судді ККС ВС взяли участь у навчанні, організованому Національною школою суддів України

Керівництво та судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду взяли участь як спікери й доповідачі у навчанні суддів судових палат у кримінальних справах апеляційних судів, організованому Національною школою суддів України.

Під час заходу виступили голова ККС ВС Олександр Марчук, суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур, а також судді ККС ВС Олександра Яновська,  Світлана Яковлєва, Сергій Фомін, Микола Ковтунович.

Навчання було присвячене актуальним питанням кримінального судочинства, зокрема процесуальним аспектам розгляду справ в умовах воєнного стану.

Доповідачі висвітлили теми відповідальності за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, призначення покарання у кримінальних справах, особливості оцінки доказів, отриманих під час дії воєнного стану, особливості проваджень, розглянутих судами в порядку in absentia.

Вітаючи учасників навчання, Олександр Марчук сказав про важливість постійного професійного розвитку суддів. Він зазначив, що повномасштабна війна суттєво вплинула на роботу правосуддя, зокрема через значну кількість проваджень щодо воєнних злочинів і військових правопорушень. За  словами очільника ККС ВС, попри кадровий дефіцит і значне навантаження на суди надзвичайно важливо забезпечити високу якість правосуддя та єдність судової практики, що потребує постійного підвищення кваліфікації суддів.

«Для цього судді повинні постійно навчатися. І це не лише їхній обов’язок і право на підвищення кваліфікації. Сьогодні для суддів професійне спілкування та обмін досвідом стали необхідністю, яка зростає у зв’язку з новими викликами, спричиненими війною», – наголосив він.

Голова ККС ВС також зауважив, що забезпеченню єдності судової практики сприяють огляди судової практики Верховного Суду та їх поширення серед суддів першої й апеляційної інстанцій, адвокатів і представників правоохоронних органів. «Коли ми говоримо про роботу правоохоронних органів і судів, дуже важливо не допускати помилок уже на першому етапі. Саме тому такі професійні обговорення та навчання є надзвичайно важливими», – зазначив Олександр Марчук, побажавши - учасникам заходу  плідного спілкування.

Микола Мазур прочитав дві лекції: «Верховенство права в кримінальному судочинстві» та «Кримінальні провадження in absentia».

Під час першої лекції суддя зосередився на теоретичних засадах принципу верховенства права та практичних аспектах його застосування у сфері кримінальної юстиції. Він зупинився на ключових елементах цього принципу, сформульованих у документах Венеційської комісії, зокрема на законності, правовій визначеності, забороні свавілля, доступі до правосуддя та повазі до прав людини. Лектор також розглянув низку рішень Європейського суду з прав людини та національних судів, які демонструють, як принцип верховенства права впливає на тлумачення норм кримінального законодавства і забезпечення процесуальних гарантій під час кримінального провадження.

Під час другої лекції Микола Мазур проаналізував особливості кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), приділивши увагу як національному законодавству, так і стандартам Європейського суду з прав людини та Європейського Союзу. «Хоча Конвенція з прав людини не забороняє "заочний" судовий розгляд, вона визначає низку стандартів, які мають бути дотримані: або відмова обвинуваченого від особистої участі в процесі повинна бути встановлена в однозначний спосіб, або такій особі, як тільки вона дізнається про вирок, має бути гарантоване право на новий розгляд або перегляд».

Олександра Яновська у своєму виступі розглянула проблеми ретроспективного застосування кримінального закону щодо злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Вона відзначила гостроту цього питання в національному правовому контексті: «Це питання розглядається на перетині національного конституційного, кримінального прав та міжнародно-правових стандартів». Суддя наголосила, що злочини проти людяності тривалий час не були кодифіковані в КК України, що породжує складні конституційно-правові питання щодо ретроактивності.

«Особам, які вчиняють систематичні напади на цивільне населення, не можна очікувати безкарності, а межі допустимої ретроактивності мають визначатися передбачуваністю закону та опорою на міжнародне право», – зазначила суддя.

Олександра Яновська детально проаналізувала зміни до КК України, зокрема Закон України від 9 жовтня 2024 року № 4012-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього», що гармонізує національне законодавство з міжнародними стандартами.

Ілюструючи, як цей Закон застосовується під час розгляду справ, Олександра Яновська навела статистику вироків, ухвалених після прийняття Закону № 4012-IX. Так, було 5 вироків за ст. 437 («Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни»), 77 вироків за ст. 438 («Порушення законів та звичаїв війни»), два вироки за ст. 442 («Геноцид») та жодного – за ст. 442‑1 («Злочини проти людяності»). Суддя  акцентувала, що ретроспективне застосування кримінального закону у справах про міжнародні воєнні злочини категорично не заборонене, якщо дотримуються принципів передбачуваності та суворої заборони тлумачення закону на шкоду собі.

Світлана Яковлєва під час лекції звернула увагу на ключові аспекти призначення покарання й типові помилки, яких припускаються суди під час ухвалення рішень. За її словами, питання покарання є однією з найпоширеніших підстав для перегляду судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Особливу увагу суддя приділила ситуаціям, коли апеляційний суд змінює вирок суду першої інстанції або скасовує його та ухвалює новий, наголосивши на необхідності обов’язково вирішувати питання щодо призначення покарання та належним чином мотивувати відповідні висновки.

Доповідачка наголосила, що призначення покарання має здійснюватися з урахуванням вимог кримінального закону, ступеня тяжкості кримінального правопорушення, особи винного, а також обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання. Окремо Світлана Яковлєва звернула увагу на правильне застосування норм кримінального законодавства, зокрема щодо щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди та інших обставин, які можуть впливати на пом’якшення покарання.

Крім того, суддя детально зупинилася на питаннях застосування положень кримінального законодавства щодо призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також на особливостях застосування додаткових видів покарання. Вона наголосила на необхідності чіткої та вичерпної мотивації судових рішень у частині покарання, оскільки саме належне обґрунтування таких рішень забезпечує їхню стійкість під час перегляду в судах вищих інстанцій.

Сергій Фомін під час виступу розповів про підходи судової практики до оцінки допустимості доказів у кримінальному провадженні. За його словами, під час вирішення цього питання суди мають насамперед з’ясовувати, чи призвели процесуальні порушення до обмеження конвенційних прав учасників провадження. При цьому, як зазначив суддя, практика Верховного Суду та Європейського суду з прав людини виходить із того, що не кожне порушення вимог кримінального процесуального закону автоматично тягне визнання доказу недопустимим. Важливим є також з’ясування, чи вплинули такі порушення на походження доказу, його достовірність і надійність.

Доповідач наголосив, що під час оцінювання доказів суди мають застосовувати комплексний підхід, орієнтуючись на правові позиції Великої та об’єднаних палат Верховного Суду. Зокрема, необхідно перевіряти повноважність суб’єкта, який здійснював процесуальні дії, дотримання правил підслідності, а також аналізувати, чи можуть виявлені процесуальні недоліки бути усунені під час судового розгляду. Суддя також підкреслив важливість активної ролі суду в дослідженні та оцінці доказів і належного обґрунтування рішень щодо їх допустимості або недопустимості.

Микола Ковтунович наголосив на актуальності застосування норм щодо злочинів проти основ національної безпеки України в умовах війни та окупації.

Він зазначив, що зміна характеру загроз державі потребує поглиблення знань і формування єдиних підходів у судовій практиці. Суддя також звернув увагу на позиції Верховного Суду щодо кваліфікації публічних закликів до насильницької зміни конституційного ладу або посягання на територіальну цілісність України, зокрема поширених у мережі «Інтернет» і соціальних мережах.

Доповідач розповів і про сформовану практику притягнення до кримінальної відповідальності іноземних посадових осіб за посягання на територіальну цілісність України, а також окреслив підходи до кваліфікації державної зради, зокрема щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України.

Кожен з виступів суддів Верховного Суду завершувався активним обговоренням та сесіями із запитаннями суддів апеляційних судів, які також зазначили, що такі навчання є дуже корисними для судової практики.