flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Судді ВС обговорили судову практику щодо електронних доказів і захист права на приватність при роботі з доказами в умовах застосування штучного інтелекту

12 лютого 2026, 09:48

Судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ян Берназюк і Андрій Жук виступили з лекціями в межах тренінгу для суддів «Специфіка та спеціальний правовий статус електронних доказів. Виклики сучасності».

Доповідь Андрія Жука  була присвячена аналізу судової практики Верховного Суду щодо використання електронних доказів.

Зокрема, спікер звернув увагу слухачів на постанову КАС ВС від 7 грудня 2023 року у справі № 420/15422/22, у якій вирішувалося питання щодо того, чи можна використовувати як доказ скан-копії переписки в месенджері, якщо учасник справи оспорює її відповідність оригіналу. Суд зазначив, що електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) може бути взято до уваги як доказ у справі, за умови встановлення авторів цього листування та його змісту. Водночас, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд визначає в кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з усіх обставин справи.

Спікер висвітлив позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, у межах якої, зокрема, порушувалися такі питання:

– чи можуть слугувати доказами факту поставки товару електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів («Skype», «Telegram», «Viber», «WhatsApp» тощо) у їх сукупності та системному зв’язку з іншими доказами;

- чи вважається належним і допустимим доказом у судовому процесі висновок судової експертизи комп’ютерної техніки та програмних продуктів, проведеної над оригіналом електронного доказу, на якому міститься листування за допомогою згаданих месенджерів.

ВП ВС дійшла висновку, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності й допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Також Андрій Жук детально проаналізував правові позиції ВС, викладені в постановах КАС ВС від 14 вересня 2021 року у справі № 640/20599/19 і від 18 квітня 2021 року № 0540/7665/18-а, щодо порушеного питання.

Із презентацією Андрія Жука можна ознайомитися за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_sud_prakt_VS_elektr_dokazu.pdf.

Ян Берназюк під час виступу акцентував на обов’язках судді щодо гарантування права на приватність при роботі з доказами в умовах застосування штучного інтелекту. Він розповів про глобальні виклики й технологічні ризики: від збору даних до загрози деанонімізації осіб (коли ШІ ідентифікує особу шляхом зіставлення фрагментів знеособлених даних із відкритими джерелами).

Лектор окреслив ключові ризики ШІ для персональних даних, наголосивши, що здатність систем аналізувати величезні масиви інформації створює загрози для приватності. Зокрема, він розглянув застосування прогнозної аналітики (predictive analytics) для моделювання поведінки особи. Окрему увагу спікер приділив проблематиці використання систем відеоспостереження та розпізнавання облич без належної згоди громадян, а також впливу автоматизованих рішень на захист приватного життя. Спікер зазначив, що в Україні вже закладено фундамент регулювання цих питань, зокрема Положенням про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду, яке чітко визначає межі роботи з конфіденційною інформацією.

Суддя поділився практичними порадами щодо кібергігієни та інструментів захисту приватності. Серед іншого, він порекомендував:

  • застосовувати глибоке знеособлення (анонімізацію) даних;
  • надавати перевагу локальним (On-premises) рішенням;
  • використовувати режим «нульового збереження» (Zero Data Retention);
  • вимикати використання даних для навчання моделей (Opt-out);
  • аналізувати юрисдикцію та умови надання послуг (ToS);
  • враховувати ризики «мозаїчної деанонімізації».

Ян Берназюк також наголосив на важливості дотримання принципу конфіденційності та безпеки. За його словами, забороняється використовувати загальнодоступні технології ШІ для роботи з інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною, таємною та службовою інформацією). Зокрема, це стосується службових документів із персональними даними суб'єктів звернення або учасників процесу, банківської чи адвокатської таємниці тощо. ШІ можна залучати виключно для технічних, допоміжних або навчальних завдань, що не передбачають введення інформації з обмеженим доступом. Особа повинна, наскільки це технічно можливо, відмовитися від надання дозволу на використання введених даних для подальшого навчання ШІ.

Доповідач зазначив, що забороняється використання технологій ШІ для:

  • опрацювання документів, які містять відомості, що охороняються законом, у тому числі таємницю ухвалення судового рішення та інформацію із закритого судового засідання;
  • аналізу та моніторингу поведінки працівників;
  • спроб прогнозувати індивідуальні рішення суддів у конкретних справах;
  • автоматичного створення проєктів рішень та будь-яких інших процесуальних документів, що ухвалюються в межах судового провадження;
  • опрацювання матеріалів судової справи, що містять персональні дані.

Водночас допускається використання ШІ для узагальнення судової практики з метою забезпечення її єдності та виявлення причин виникнення системних спорів, підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства, аналізу великих масивів даних із відкритих джерел, автоматизації рутинних процесів, допомоги в підготовці звітів та перекладу іноземної документації тощо.

Насамкінець суддя зазначив, що використання суддею технологій ШІ є допустимим за умови, якщо це не впливає на його незалежність і неупередженість, не стосується оцінки доказів чи процесу ухвалення рішень, а також відповідає вимогам законодавства.

Детальніше – у презентації Яна Берназюка за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/165_Judicial_Privacy_Duties_AI_Evidence_bernaziuk.pdf.

Захід організувала Національна школа суддів України спільно з Програмою підтримки ОБСЄ для України.