Судді ВС прочитали лекції в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів і помічників суддів місцевих та апеляційних господарських судів

Про розгляд справ про банкрутство юридичних осіб, cпори щодо прав на земельні ділянки під час воєнного стану, розгляд спорів щодо захисту права власності, практику Верховного Суду з розгляду корпоративних спорів, принципи відповідального використання ШІ за рекомендаціями Міністерства цифрової трансформації України та методологію застосування права ЄС і практики Суду справедливості ЄС національними судами України розповіли секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у ВС Олег Васьковський, судді ВС у Касаційному господарському суді Віталій Зуєв, Юрій Чумак, Ганна Вронська та судді ВС у Касаційному адміністративному суді Ян Берназюк і Олеся Радишевська в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів і помічників суддів місцевих та апеляційних господарських судів.

Лекція Олега Васьковського була присвячена практичним аспектам розгляду справ про банкрутство юридичних осіб. Суддя окреслив сучасні тенденції та динаміку цієї категорії справ, зазначивши, що попри воєнний стан і економічні виклики, кількість відкритих проваджень повертається до довоєнних показників (близько 15 тис.). Лектор наголосив, що процедура банкрутства не має лише «негативного» відтінку — її мета полягає не так у виведенні неплатоспроможних суб’єктів із ринку, як у створенні правових механізмів для відновлення платоспроможності, реорганізації бізнесу та стабілізації економічних процесів.

Особливу увагу суддя звернув на новели КУзПБ, які змінили порядок відкриття провадження у справі про банкрутство. Він пояснив, що, на відміну від попереднього законодавства, для відкриття справи більше не вимагається наявність судового рішення, три місяці прострочки чи сума боргу, еквівалентна 300 мінімальним заробітним платам. Нині достатньо факту простроченого грошового зобов’язання. Такий підхід, за словами доповідача, з одного боку, пришвидшує реагування на фінансові проблеми, але з іншого — підвищує ризик зловживань і конфліктів, адже суд має оперативно оцінювати, чи існує спір про право між кредитором і боржником. Цей етап став одним із найскладніших у практиці, адже саме на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство визначається, чи є підстави для руху справи. Тобто, зазначив спікер, відкриття провадження має фундаментальне значення для подальшого процесу.

Олег Васьковський також розкрив значення превентивної реструктуризації, закріпленої в кн. 3 КУзПБ, як інструменту для уникнення банкрутства через врегулювання боргів до відкриття провадження. Він зазначив, що цей інститут, запозичений із європейської сучасної практики, дозволяє боржнику та кредиторам домовитися про реструктуризацію за участю суду, зберігаючи платоспроможність підприємства. На завершення суддя акцентував, що справи про банкрутство потребують глибокого розуміння не лише правових, а й економічних процесів: «Банкрутство — це не кінець, а можливість перезапуску бізнесу в законний спосіб. Суд, застосовуючи Кодекс, має балансувати між інтересами кредиторів і шансом боржника на відновлення діяльності».

Віталій Зуєв розповів про особливості вирішення земельних спорів під час воєнного стану та застосування правових підходів ВC у цій сфері. Суддя акцентував на тому, що сам факт повномасштабної агресії не звільняє сторони від доведення об’єктивної неможливості виконання договірних зобов’язань: у кожній справі необхідно доводити причинний зв’язок між воєнними обставинами та невиконанням договору. На прикладах судової практики, зокрема справ із Маріуполя, Києва й Харкова, він проілюстрував принципи пропорційності втручання, правової визначеності, а також критерії, за якими суди оцінюють обґрунтованість позовів про розірвання чи поновлення договорів оренди землі. Окремо він зупинився на підходах ВС до автоматичного продовження договорів у 2022 році, обмеження безоплатної передачі земель у період воєнного стану та повноважень військово-цивільних адміністрацій щодо укладення нових договорів оренди.

Також частину лекції суддя присвятив аналізу способів захисту прав на землю та усталеній практиці ВП ВС. Віталій Зуєв детально розглянув негаторні й віндикаційні позови, окресливши, щодо яких категорій земель (природно-заповідного, лісогосподарського чи історико-культурного призначення та водного фонду) застосовується той чи інший спосіб захисту, а також особливості підходів щодо позовної давності в таких справах. Серед ключових тем були питання ефективності обраного способу захисту, статусу гідротехнічних споруд, земель прикордонної смуги, а також застосування критеріїв пропорційності втручання у спорах щодо часткового накладення земельних ділянок. Суддя підкреслив, що формування єдиної практики має забезпечити не лише правову визначеність, а й баланс між суспільним інтересом і захистом прав добросовісних набувачів.

Юрій Чумак висвітлив актуальні питання судової практики щодо спорів про захист права власності. Лектор розпочав з аналізу змін у процесуальному законодавстві, що розширили межі виключної підсудності спорів, пов’язаних із нерухомим майном, та навів висновки ВП ВС у справі № 910/10647/18. Окремо він зупинився на проблематиці визначення юрисдикції у справах, пов’язаних з реквізицією або примусовим відчуженням майна під час воєнного стану, звернув увагу на висновки ОП КГС ВС (справа № 910/10009/22) про розмежування адміністративної та господарської юрисдикцій залежно від характеру порушеного права.

Далі суддя зосередився на доктринальних аспектах права володіння та принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном, наголосивши, що державна реєстрація створює презумпцію належності права, яка є спростовною в судовому порядку. Він розповів про відмінність між фактичним і юридичним володінням, а також навів позиції ВП ВС щодо віндикаційного позову як способу введення власника у володіння майном через запис у Державному реєстрі речових прав. Юрій Чумак звернув увагу на сучасні тенденції у практиці – зменшення кількості позовів про визнання права власності, оскільки судове рішення не є самостійною підставою для набуття права, а лише підтверджує його наявність.

На завершення доповідач розкрив питання про управління майном і розмежування права власності й довірчої власності, зокрема щодо активів, переданих до управління АРМА, підкресливши, що передача в управління не змінює титулу власності. Також було проаналізовано правові підстави набуття власності за набувальною давністю, умови добросовісності володіння і безтитульності, а серед узагальнених висновків лектор відзначив ключову тенденцію: ВС формує стабільну та системну практику, спрямовану на захист права власності як одного з базових елементів правової визначеності та верховенства права.

Лекція Ганни Вронської була присвячена темі «Фідуціарні обов’язки керівників: міжнародний досвід та аналіз судової практики України щодо відповідальності у сфері корпоративного управління». Суддя визначила фідуціарні обов’язки як фундаментальний елемент корпоративного права, що регулює відносини між керівниками, акціонерами, інвесторами та іншими стейкхолдерами, забезпечуючи баланс між владою і відповідальністю менеджменту. У першій частині виступу, присвяченій досвіду інших країн, Ганна Вронська розкрила сутність ключових принципів — добросовісності (duty of good faith), лояльності (duty of loyalty) та обачливості (duty of care), і наголосила на значенні доктрини Business Judgment Rule, яка захищає директорів, якщо рішення ухвалені сумлінно й в інтересах компанії.

Суддя зупинилася й на порівняльно-правовому аналізі. На прикладах прецедентів США (справи Guth v. Loft, Smith v. Van Gorkom, In re Walt Disney Co.), Великої Британії (положення Companies Act 2006), Канади та Австралії вона продемонструвала, як у країнах із прецедентною системою права формувалися стандарти корпоративної відповідальності. Ці системи не лише вимагають від менеджменту чесності й прозорості, а й надають йому правові механізми захисту, якщо управлінські рішення були прийняті обґрунтовано. На думку лекторки, цей підхід є орієнтиром і для української практики, яка поступово адаптує європейські та англо-саксонські стандарти корпоративного управління.

Ганна Вронська зазначила, що фідуціарні обов’язки в Україні регулюються Законом України «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність» та ЦК України. Вони включають зобов’язання діяти в інтересах компанії, уникати конфліктів інтересів і здійснювати належний контроль за діяльністю органів управління. Суддя окреслила основні типи порушень фідуціарних обов’язків, які проявляються в: недбалому управлінні активами (ризикові кредити, неліквідні інвестиції), конфліктах інтересів (операції з пов’язаними особами), доведенні компаній до банкрутства через необґрунтовані рішення.  

Під час лекції суддя проаналізувала низку рішень ВС, що формують підхід до відповідальності керівників за порушення фідуціарних обов’язків. Зокрема, у справі № 910/12930/18 (ПАТ «КБ Даніель») ВС наголосив на необхідності оцінки ризиків під час ухвалення фінансових рішень і направив справу на новий розгляд через недослідження економічної обґрунтованості операцій. У справі № 910/7305/21 (ПАТ «Радикал Банк») ВС підкреслив, що навіть нікчемність правочину не звільняє керівників від відповідальності за недобросовісні чи необережні дії. У справах № 910/9851/20 (ПАТ Банк «Траст») та № 910/11371/18 (ПАТ «Легбанк») ВС зазначив, що позивачу достатньо довести невиправдану ризикованість рішень, а відповідачі повинні спростувати вину. Також у справах № 911/3853/23 (АТ «Київоблгаз») та № 910/4149/21 (ПАТ «Артем-Банк») ВС визнав порушення фідуціарних обов’язків через недбале рішення про придбання облігацій без due diligence.

Завершуючи виступ, Ганна Вронська наголосила, що національна практика тільки формується, але вже орієнтується на принципи презумпції вини, належного аналізу ризиків та економічної доцільності рішень. Суддя зауважила, що подальше вдосконалення законодавства і правозастосування у сфері фідуціарних обов’язків сприятиме підвищенню стандартів корпоративної поведінки та довіри до бізнесу й судової системи в Україні.

Ян Берназюк висвітлив тему «Принципи відповідального використання штучного інтелекту за рекомендаціями Мінцифри: від особистої практики судді до контролю за учасниками процесу». У виступі він представив результати опитування суддів і працівників апарату КАС ВС, згідно з яким більше як половина респондентів уже застосовують інструменти ШІ у професійній діяльності — переважно для пошуку судової практики, аналізу текстів та підготовки проєктів документів. Водночас, як зазначив суддя, більшість респондентів висловила обережність щодо довіри до результатів, отриманих із допомогою ШІ. «0 % довіри, 100 % залученості! Тобто потрібно розуміти, що ШІ – це помічник, який може зробити тільки ту роботу, яку людина може зробити сама», – наголосив Ян Берназюк і додав, що ШІ може бути ефективним асистентом, але ніколи не повинен підміняти людське судження.

Окрему увагу лектор приділив нормативним і етичним рамкам використання ШІ в судочинстві, зокрема ст. 16 Кодексу суддівської етики, яка допускає застосування технологій лише за умови, що це не впливає на незалежність судді, не стосується оцінки доказів чи процесу ухвалення рішень і не порушує законодавства. Суддя окреслив сфери допустимого використання технологій — від автоматизації документообігу до аналітики судової практики, і навів приклади внутрішніх протоколів, які готуються у ВС. Зокрема, йдеться про розроблення проєкту Положення про використання технологій ШІ працівниками апарату ВС, що визначає ключові принципи: верховенство права, відповідальність, конфіденційність, достовірність і недискримінацію.

Підсумовуючи, Ян Берназюк наголосив на необхідності балансу між технологічними інноваціями й етичними стандартами правосуддя. Штучний інтелект може підвищити ефективність судової роботи, допомогти в аналізі даних та уніфікації рішень, однак остаточна відповідальність за будь-яке судове рішення залишається за людиною. Суддя зазначив, що впровадження ШІ має бути прозорим, контрольованим і супроводжуватися постійною перевіркою достовірності результатів, адже людський елемент — емпатія, розуміння контексту й моральна оцінка — залишаються незамінними в системі правосуддя.

У межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів і помічників суддів місцевих та апеляційних господарських судів Олеся Радишевська розповіла про методологію застосування права ЄС і практики Суду справедливості ЄС національними судами України.

Із презентаціями суддів можна ознайомитися за посиланнями:

презентація Олега Васьковського – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Rozglyad_sprav_bankrytstvo.pdf;

презентація Віталія Зуєва – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Spory_prav_zem_dilyan.pdf;

презентація Юрія Чумака – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Spory_zahust_prav_vlasn.pdf;

презентація Ганни Вронської – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Fidyctiarni_obovjazku.pdf;

презентація Яна Берназюка – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/143_Responsible_AI_Principles_in_Justice_%D0%92ernaziuk.pdf.

Захід організовано Одеським регіональним відділенням Національної школи суддів України.