Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ірина Желтобрюх, Володимир Соколов та Наталія Коваленко взяли участь у програмі підготовки для підтримання кваліфікації суддів апеляційних адміністративних судів.
Забезпечуючи вдосконалення правничих знань, практичних навичок, професійного стандарту суддів відповідно до сучасних вимог судочинства, Національна школа суддів України відіграє ключову роль у формуванні високопрофесійного суддівського корпусу, що є запорукою ефективного функціонування правової держави.
Діяльність НШСУ спрямована на підвищення професійної кваліфікації суддів, сприяючи зміцненню авторитету судової влади, утвердженню її незалежності та забезпеченню належного захисту прав і свобод людини й громадянина на засадах верховенства права.
Про це сказав очільник КАС ВС Михайло Смокович під час відкриття тижневої навчальної програми.
Ірина Желтобрюх висвітлила знакові рішення КАС ВС, ухвалені у 2024–2025 роках. Насамперед лекторка звернула увагу на ухвалу КАС ВС від 21 листопада 2024 року про передачу справи № 500/2276/24 на розгляд Великої Палати ВС. КАС ВС дійшов висновку про наявність виключної правової проблеми в питанні щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вказуючи на існуючі розбіжності у правових висновках на рівні ВП ВС та КАС ВС. Суддя поінформувала, що 19 грудня 2024 року ВП ВС прийняла цю справу до розгляду.
Далі спікерка розглянула питання правового регулювання строків стягнення узгодженого бюджетного відшкодування як способу відновлення порушеного права (постанова ВП ВС від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19). ВП ВС дійшла висновку, що п. 102.5 ст. 102 ПК України не є тим «іншим законом», який встановлює спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист і відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості та/або пені, нарахованої на таку заборгованість. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 122 КАС України, яка передбачає загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Аналогічний висновок міститься і в постанові ВП ВС від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18.
Водночас через відсутність правового висновку щодо визначення моменту (дня), з якого слід обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення пені, КАС ВС ухвалою від 16 жовтня 2024 року у справі № 200/9658/21 передав це питання на розгляд ВП ВС. За результатами розгляду ВП ВС, зокрема, зазначила, що порушене питання може бути вирішене КАС ВС (ухвала ВП ВС від 28 листопада 2024 року у справі № 200/9658/21).
Суддя також проаналізувала низку постанов судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС, зокрема щодо:
Володимир Соколов розповів про строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.
Лектор висвітлив найактуальнішу практику ВС щодо застосування статей 117 та 233 КЗпП України крізь призму положень ст. 122 КАС України в аспекті питання стосовно строків звернення до адміністративного суду з позовами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зокрема, суддя зазначив, що ВС сформовано усталену й послідовну практику про те, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, яка стосується строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України у Рішенні від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Цей підхід також неодноразово підтримала Велика Палата ВС. Як приклад суддя навів постанову ВП ВС від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, у якій зазначено, що норми ст. 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника в разі порушення законодавства про працю. Дія вказаної норми поширюється на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їхньої трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Володимир Соколов зазначив, що після набрання чинності 19 липня 2022 року Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» ч. 2 ст. 233 КЗпП України зазнала змін – у ній запроваджено певні часові обмеження для звернення до суду. Суддя пояснив, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Однак після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Лектор також сказав, що внаслідок цих законодавчих змін сформувалися різні правові підходи ВС щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України. З метою усунення розбіжностей у правових позиціях та формування єдиного підходу щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України в редакціях до і після внесення змін судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС прийняла постанову від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23. У цій постанові судова палата розглядала питання щодо застосування ст. 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Із презентацією Володимира Соколова можна ознайомитися за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/stroky_zvernenna_publichna_slygba_5_05.pdf.
Висновки об’єднаної палати КАС ВС за 2022–2025 роки висвітлила Наталія Коваленко. Зокрема, спікерка звернула увагу на постанову КАС ВС від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15, у якій об’єднана палата дійшла висновку, що передбачене ст. 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб’єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Розповіла суддя і про висновок об’єднаної палати, сформульований у постанові КАС ВС від 13 березня 2023 року у справі № 440/2582/20. ВС дійшов висновку, що ухвала про відмову в задоволенні заяви, поданої на підставі ст. 383 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
У межах лекції доповідачка проаналізувала ухвалу КАС ВС від 30 квітня 2024 року у справі № 380/12153/20, у якій ключовим було питання щодо можливості касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції про накладення штрафу, ухваленого в межах процедури судового контролю, визначеної ст. 382 КАС України. Об’єднана палата дійшла висновку, що ухвали суду апеляційної інстанції про накладення штрафу та ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст. 382 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню.
Також спікерка ознайомила слухачів із правовою позицією, висловленою в постанові КАС ВС від 8 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22. ВС дійшов висновку, що в ситуації, коли позивач (як фізична особа) не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв у суді його [позивача] інтереси, суд, відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 КАС України, надсилає [електронну] копію судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу, що, в розумінні приписів ч. 7 ст. 251 КАС України, є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою якого [вручення] можна пов’язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як «учасником справи».
Детальніше – у презентації Наталії Коваленко за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/OP_KAS_VS_5_05.pdf.
Захід організувала Національна школа суддів України.
_03_03.png)