Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич і суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Наталя Волковицька прочитали лекції в межах програми для суддів та помічників суддів господарських судів «Захист прав бізнесу в умовах воєнного стану».
Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України поставила перед національною судовою системою безпрецедентні виклики, зокрема у сфері захисту прав громадян та бізнесу, що зазнали шкоди. Одне з найскладніших питань – подолання судового імунітету держави-агресора для забезпечення можливості стягнення компенсацій в українських судах.
Так, під час вебінару Віталій Уркевич детально проаналізував міжнародно-правові засади судового імунітету держав, що історично ґрунтується на принципі суверенної рівності (par in parem non habet imperium). Він розмежував концепції абсолютного та функціонального (обмеженого) імунітету, зазначивши, що сучасне міжнародне право схиляється до останнього, позбавляючи державу імунітету в приватноправових відносинах (acta iure gestionis), але зберігаючи його при здійсненні публічно-владних функцій (acta iure imperii).
Особливу увагу Секретар ВП ВС приділив співвідношенню імунітету з імперативними нормами міжнародного права (jus cogens), такими як заборона агресії та воєнних злочинів. Аналізуючи практику Міжнародного суду ООН (рішення 2012 року у справі «Німеччина проти Італії») та ЄСПЛ (справи Al-Adsani v. the United Kingdom, Cudak v. Lithuania, Jones and Others v. the United Kingdom), він зазначив, що міжнародні інстанції досі констатували відсутність загальновизнаного винятку з імунітету навіть при порушенні jus cogens, наголошуючи на процесуальному характері імунітету. Однак ключовим є так званий деліктний виняток (tort exception), закріплений у Конвенції ООН 2004 року, який дозволяє не застосовувати імунітет у справах про відшкодування шкоди життю, здоров'ю чи майну, завданої на території держави суду. Хоч, за словами доповідача, Україна формально не є стороною цих конвенцій, вони застосовуються як звичаєві норми міжнародного права.
Саме на основі цих міжнародних підходів та порушення рф суверенітету України Верховний Суд сформулював важливу позицію. У постановах КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 було зроблено висновок, що рф, вчинивши неспровоковану агресію, втратила право посилатися на судовий імунітет в українських судах у справах про відшкодування шкоди, завданої її діями. Обґрунтування охоплювало нівелювання самої мети імунітету діями агресора, застосування «деліктного винятку» та забезпечення права на ефективний доступ до суду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), обмеження якого в цьому випадку було б непропорційним.
Під час лекції Віталій Уркевич проаналізував актуальну судову практику щодо подолання судового імунітету рф, викладену також в інших постановах КЦС ВС та КГС ВС.
Доповідач акцентував на постанові КГС ВС від 20 липня 2022 року у справі № 910/4210/20 за позовом Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ». Суд визнав, що така юридична особа є фактичним представником держави-агресора (alter ego), і її звернення до суду свідчить про мовчазну відмову від імунітету.
Віталій Уркевич згадав і про законопроєкт «Про юрисдикційні імунітети іноземних держав та їх майна» (реєстр. № 7520-д), що має врегулювати питання юрисдикційного імунітету та визначити державу-агресора як суб’єкта, який не може посилатися на імунітет у випадках пред’явлення позовів про відшкодування шкоди. Втім, Віталій Уркевич акцентував на низці практичних і міжнародно-правових викликів щодо виконання рішень, міжнародного визнання позиції України та важливості фіксації шкоди в межах роботи Міжнародного реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України.
Говорячи про практичні аспекти розгляду справ про відшкодування шкоди, завданої війною, Наталя Волковицька звернула увагу на масштаби збитків, яких зазнала економіка України, зокрема інфраструктура, енергетика та промислові об’єкти. Посилаючись на дані Київської школи економіки, вона наголосила, що значна частина пошкодженого чи знищеного майна належить саме підприємствам, що спричиняє зростання кількості позовів у господарській юрисдикції. На сьогодні в господарських судах України вже було ухвалено понад 450 рішень у справах про стягнення шкоди з російської федерації.
Передусім Наталя Волковицька розглянула питання щодо підвідомчості та підсудності справ за позовами про відшкодування шкоди / збитків, завданих внаслідок збройної агресії рф у господарському процесі.
Суддя звернула увагу, що в господарській юрисдикції серед позовів, пов’язаних з вимогами про відшкодування шкоди, завданої війною, найпоширенішими є:
На лекції було висвітлено актуальні виклики у сфері правозастосування. Зокрема, Наталя Волковицька розповіла про питання, які виникають при визначенні належного відповідача. Суддя зазначила, що господарський процес не визнає державу як сторону процесу sui generis, отже формулювання «російська федерація в особі відповідного органу» (міністерства оборони, міністерства юстиції тощо) є єдино допустимим у позовних вимогах.
Ще одним суттєвим процесуальним викликом є забезпечення належного повідомлення відповідача. З огляду на припинення дипломатичних відносин між Україною та рф традиційні канали взаємодії між судами та іноземними суб’єктами недоступні. Тому суди змушені використовувати альтернативні способи: публікації на вебпорталі «Судова влада України», направлення електронних повідомлень, інколи навіть звернення через треті країни.
Окремо Наталя Волковицька зупинилася на доведенні складу правопорушення. За її словами, позивач у таких справах має підтвердити не лише факт заподіяння шкоди, а й чіткий причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та збройною агресією рф. Це вимагає комплексної доказової бази, яка може включати фотознімки, геолокацію, акти обстеження, висновки експертів і незалежних оцінювачів.
Важливим елементом процесуального регулювання є також питання про судовий збір. Суддя звернула увагу, що позивачі у справах про стягнення шкоди з рф звільняються від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Проте ця пільга застосовується лише за умови правильного зазначення відповідача – саме як «російська федерація в особі» конкретного органу. Якщо ж позов подано, наприклад, до юридичної особи з державною участю, яка має зв’язок із рф, звільнення від судового збору не передбачається, і позивач має здійснити відповідну оплату.
Також лекторка детально проаналізувала нормативні акти, ухвалені після початку повномасштабної агресії. Серед них – Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України». Постанови Кабінету Міністрів України № 326, № 380, № 381, № 600, № 624 та № 365 детально регламентують механізми збору інформації, визначення розміру шкоди, порядок подання заяв на компенсацію через портал «Дія», умови для виплати та строки її здійснення.
Крім того, суддя зазначила, що навіть за умови ухвалення позитивного рішення суду виконання таких рішень наразі залишається проблематичним. Водночас кожне судове рішення – це не лише інструмент захисту прав конкретного підприємства, але й частина системного процесу документування збитків, який матиме значення в майбутньому, зокрема для механізмів міжнародної компенсації, включно з міжнародним Реєстром збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України.
Із презентаціями суддів можна ознайомитися за посиланнями:
презентація Віталія Уркевича – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Probl_podol_sud_imyn_agresora.pdf ;
презентація Наталі Волковицької – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_vidshkod_shkodu_war.pdf .
Захід організовано Харківським регіональним відділенням Національної школи суддів України.
_03_03.png)