Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про особливості розгляду спадкових спорів під час воєнного стану, актуальні питання вирішення спорів про визначення місця проживання дитини, розгляд справ щодо поділу майна подружжя розповіли судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Синельников, Владислав Шипович і Євген Петров у межах підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів і помічників суддів місцевих загальних та апеляційних судів.
Владислав Шипович прочитав лекцію на тему «Особливості розгляду справ про спадкування».
Він зазначив, що, за відомостями ДСА України, у 2023 році на розгляді місцевих загальних судів перебувало 41 844 справи у спорах, що виникають з відносин спадкування, з яких залишились нерозглянутими на кінець 2023 року 12 262 справи (29,3 %). Згідно з даними статистики це третя за кількістю категорія справ позовного провадження після справ у спорах, що виникають із правочинів, та справ у спорах, що виникають із сімейних відносин.
Суддя розповів про особливості обчислення строку для прийняття спадщини під час дії воєнного стану та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Зокрема, він звернув увагу на необхідність врахування п. 20 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у випадках, коли в період дії воєнного стану смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою.
Що стосується поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, то відповідно до висновків, викладених у постанові КЦС ВС від 7 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21, такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Суддя навів приклади із практики КЦС ВС як щодо задоволення, так і щодо відмови у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Так, постановою від 19 червня 2024 року у справі № 179/417/22 ВС відмовив у задоволенні позову дочки спадкодавця, яка стверджувала, що пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки не знала про смерть батька, який з нею не спілкувався. Натомість ВС вказав, що мотиви тривалої відсутності спілкування позивачки зі спадкодавцем мають суб’єктивний характер. Дочка не мала об’єктивних перешкод для того, щоб цікавитися життям та долею свого батька похилого віку. При цьому ВС врахував, що відповідно до ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
В іншому випадку (постанова від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23) ВС погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які встановили додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері позивачці, яка проживає в селі, що тривалий час перебувало в зоні активних бойових дій. Також Суд відхилив доводи відповідача – міської ради – про те, що позивачка мала можливість направити заяву про прийняття спадщини поштою або запросити нотаріуса додому.
У постанові Великої Палати ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 визначено випадки, в яких необізнаність спадкоємця про наявність заповіту не може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини.
Під час лекції суддя звернув увагу на свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, який передбачає необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання.
Доповідач поінформував про актуальну практику Об’єднаної палати КЦС ВС у справах щодо спадкування, зокрема про постанову від 4 листопада 2024 року у справі №504/3606/14-ц. У ній розмежовано правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину», а також постанову від 9 вересня 2024 року у справі № 688/2840/22, в якій зроблено висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1224 ЦК України при вирішенні спорів про усунення від спадкування.
Крім того, Владислав Шипович із посиланням на судову практику розповів про особливості черговості при спадкуванні за законом; спадкову трансмісію та спадкування за правом представлення; оспорювання свідоцтва про право на спадщину; спадкування за заповітом; право на обов’язкову частку у спадщині; процесуальні питання розгляду справ щодо спадкування. Також він навів загальну інформацію про стандарти доказування та особливості їх застосування у справах про спадкування.
Євген Синельников прочитав лекцію на тему «Актуальні питання, які виникають при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини».
Суддя навів статистику, що свідчить про зростання кількості спорів (зокрема, у суді касаційної інстанції) як щодо дітей загалом, так і про визначення місця їх проживання.
Лектор порушив такі питання:
Євген Синельников зауважив, що сторони при вирішенні спору щодо дітей не мають бути суперниками в суді. Суддя в сімейному спорі – це суддя, який може зосередити увагу сторін на ключових питаннях правового та неправового характеру у складний для колишнього подружжя час і спрямувати їх до спільного вирішення проблем.
Доповідач звернув увагу на постанову ОП КЦС ВС від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19. У ній вказано, що нормами чинного українського законодавства не передбачено імперативної умови про те, що перебування дитини за межами України є підставою для відмови в задоволенні позову про визначення місця проживання такої дитини, а сама по собі обставина проживання дитини за кордоном не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23 КЦС ВС вказав на неприпустимість ініціювання спору про визначення місця проживання дитини з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звільнення з військової служби протягом особливого періоду, виїзду за межі України. Суд зробив висновок, що факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження. Така позиція наведена і в інших постановах КЦС ВС.
У постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 ОП КЦС ВС зробила висновок, що ненадання (неможливість надання) органом опіки та піклування висновку не призводить до неможливості розгляду та вирішення спору по суті. А у справі № 761/37027/20 10 квітня 2024 року КЦС ВС постановив окрему ухвалу, в якій звернув увагу Національної соціальної сервісної служби України на системні проблеми, пов’язані з пасивною поведінкою органів опіки та піклування у спорах між розлученими батьками щодо фізичної опіки (батьківського часу) над малолітніми дітьми.
Євген Синельников приділив увагу питанню оцінки інтересів дитини при вирішенні спору щодо батьківської опіки. Лектор звернув увагу на постанову КЦС ВС від 31 січня 2024 року у справі № 711/4569/23 щодо особливостей забезпечення позову в період воєнного стану. Суд зробив висновок про доцільність надати можливість безперешкодного спілкування та побачень матері з дитиною, участі у її вихованні для недопущення розриву сталого психологічного зв’язку протягом певного проміжку часу.
Також доповідач порушив питання врахування думки дитини; складників концепції «найкращих інтересів дитини»; застосування у спорах про визначення місця проживання дитини такої моделі, як спільна батьківська опіка (така модель була запроваджена ВС і вже застосовується судами першої та апеляційної інстанцій). Крім того, Євген Синельников присвятив увагу питанню вдосконалення процедури виконання судових рішень.
Євген Петров прочитав лекцію на тему «Розгляд справ про поділ майна подружжя».
Він звернув увагу на постанову ВП ВС від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц. Суд вказав, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, як й інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов’язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Водночас вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а є лише підставою для вирішення такої справи.
У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 ВП ВС зроблено висновок, що згода одного з подружжя на укладення договору позики, який виходить за межі дрібного побутового та стосується цінного майна, що перебуває у їх спільній сумісній власності, зокрема, грошових коштів, сума яких не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК України), має бути надана в письмовій формі.
Доповідач навів постанову ВП ВС від 4 липня 2023 року у справі № 686/20282/21, в якій Суд вказав, що справи про оспорювання свідоцтва про право власності на частку в статутному капіталі ТОВ, в разі смерті одного з подружжя, перерозподілу спадкових часток розглядає суд цивільної (а не господарської) юрисдикції.
У постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 ВП ВС відступила від висновку Верховного Суду України щодо визнання права спільної сумісної власності подружжя на об’єкт незакінченого будівництва, визначивши, що до прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об’єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Також Євген Петров проаналізував практику ВП ВС щодо компенсації за частку в спільному майні, яке було відчужено без згоди співвласника; можливості припинення права одного з подружжя на частку в спільному майні із виплатою відповідної грошової компенсації без згоди іншого з подружжя; поділу спільного майна, яке перебуває в іпотеці; виділення частки в натурі в спільному майні подружжя тощо.
Презентація Владислава Шиповича – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Spadkyvannya_21_11_2024.pdf
Презентація Євгена Синельникова – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Akt_put_prozh_dit_21_11_2024.pdf
Презентація Євгена Петрова – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Podil_maina_podr_21_11_2024.pdf
Захід організувала Національна школа суддів України.
_03_03.png)