Про особливості кваліфікації сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, розповіла суддя Верховного Суду

Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Наталія Марчук долучилася до обговорення питання щодо особливостей кваліфікації сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, за законодавством України про кримінальну відповідальність.

На сьогодні в національному законодавстві немає чіткого визначення кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину. Натомість наявна ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни», у диспозиції якої враховано не тільки ратифіковані міжнародні договори, але й ті договори, до яких Україна приєдналася (ст. 9 Конституції  України). Доповідачка наголосила, що згадана норма є бланкетною, тобто не містить чіткого переліку дій, а відсилає до інших правових норм.    

З огляду на це основним питанням є те, як довести, що вчинені особою дії були вчинені в умовах збройного конфлікту та, відповідно, можуть бути кваліфіковані за ст. 438 КК України.

Лекторка назвала основні критерії для кваліфікації:

• наявний зв’язок діяння зі збройним конфліктом;
• об’єктивна сторона – діяння вчиняються під час збройного конфлікту;
• об’єкт посягання – особи (їхні права або власність), що перебувають під захистом МГП;
• не має значення кількість жертв (одна чи більше осіб);
• виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про існування збройного конфлікту.

Крім того, у судовому рішенні задля доведення правильності кваліфікації необхідно детально описати всі згадані вище факти.

Суддя акцентувала, що необхідно довести в суді зв'язок між вчиненням злочину в умовах збройного конфлікту та усвідомлення особою його наявності. Наталія Марчук нагадала, що на початку повномасштабного вторгнення представники країни-агресора постійно заперечували свою поінформованість щодо участі у збройному конфлікті.

В межах лекції також розглянули спільні та відмінні риси схожих за своєю природою злочинів, якщо один із них є ординарним, а інший – воєнним. Зважаючи на те, що воєнні злочини є міжнародними, то для них потрібна окрема кваліфікація зі своєю специфікою.

Приділили увагу й питанню щодо командної відповідальності у воєнних злочинах. Зокрема, лекторка нагадала, що відповідно до національного законодавства безпосередній виконавець воєнних злочинів не завжди є винятковою особою, яка повинна нести відповідальність за вчинені діяння. Підлягають кримінальній відповідальності й командири за вчинення злочинів підлеглими з власної ініціативи та/або з мовчазної згоди командирів, за віддання наказів щодо вчинення дій, які становлять порушення МГП. Крім того, суб’єктами командної відповідальності можуть виступати інші особи. Приміром, особи, які, маючи авторитет, фактично відіграють роль командира у військовому підрозділі, чи цивільні начальники, які здійснюють керівництво діями своїх підлеглих.

Наталія Марчук висвітлила питання стосовно вчинення воєнних злочинів у співучасті та розповіла про особливості її форми, а саме:

• вчинення злочину індивідуально, разом з іншими чи через іншу особу;
• підбурювання або спонукання до вчинення злочину;
• пособництво чи інше сприяння з метою полегшити вчинення злочину;
• будь-яким іншим чином сприяння вчиненню злочину чи замаху на нього групою осіб, що діють із загальною метою, – підтримання злочинної діяльності чи злочинної мети групи, з усвідомленням умислу вчинити злочин.

Окремо учасники розглянули практику Міжнародного кримінального суду у справах щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили сексуальне насильство в умовах воєнного стану.

Суддя звернула увагу на те, що у справі «Прокурор проти Жермена Катанги» обвинуваченого було виправдано в частині зґвалтувань та сексуального рабства.

Відповідно до обставин справи, сторона обвинувачення вважала Катангу співучасником (пособником) у скоєнні сексуального насильства, оскільки, постачаючи зброю комбатантам, він уможливив вчинення цих злочинів. Під час розгляду справи МКС встановив, що зґвалтування та сексуальне рабство відбувалося під час та одразу після нападу на Богоро, але за недостатністю доказів визнав ці злочини такими, що не належали до спільної мети бойовиків. Відтак, оскільки зґвалтування та сексуальне рабство не належали до загальної мети, з якою діяли всі комбатанти, Жермена Катангу було виправдано.

Доповідачка наголосила на тому, що для притягнення Катангу до відповідальності у цьому випадку необхідно було довести, що:

• зґвалтування та сексуальне рабство були частиною загальної мети нападу на Богоро і всі бойовики діяли з цією метою;
• зґвалтування та сексуальне рабство були звичайною практикою серед комбатантів під час збройних нападів;
• Катанга усвідомлював, що, організовуючи напад на Богоро і передаючи зброю комбатантам, сприятиме вчиненню ними зґвалтувань та сексуального поневолення.

Учасники навчання розглянули також справу «Прокурор проти Жан-П’єра Бемба Гомбо». Обвинувачений очолював Визвольний рух Конго, мав повний контроль над своїми підлеглими й знав про злочини, які вони здійснюють, проте не вжив жодних заходів для того, щоб їх припинити.

Проаналізувавши обов’язки та повноваження головнокомандувача і те, що він міг би зробити для уникнення наслідків дій підлеглих, але чого не зробив, суд визнав Бемба Гомбо винуватим. Проте апеляційна палата МКС дійшла висновку, що судова палата МКС припустилася помилки, коли встановила, що він відповідальний як командир за злочини, які вчинили війська MLC під час операції у 2002–2003 роках, а саме:

• за встановлення ефективного контролю над військами MLC;
• відхилення та ігнорування доказів, що стосуються цього питання;
• встановлення факту, що він знав про вчинені злочини;
• встановлення того, що він не вжив усіх необхідних та розумних заходів;
• встановлення причинного зв'язку.

Тому головнокомандувача Визвольного руху Конго було виправдано.

На завершення навчання слухачі виконали практичне завдання, підготовлене межах семінару.

Лекція відбулася в рамках тренінгу для помічників суддів місцевих загальних та апеляційних судів, Верховного Суду «Розгляд справ щодо сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом» Національної школи суддів України.