flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Правозастосування щодо визначення місця проживання дитини при розгляді справ в умовах воєнного часу

13 червня 2024, 17:52

Це питання висвітлила суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Алла Олійник на лекції в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів.

Суддя прочитала лекцію «Актуальні питання, які виникають під час вирішення спорів про визначення місця проживання дитини та розмежування цієї категорії справ від інших».

Алла Олійник зазначила, що численні рішення Європейського суду з прав людини щодо питань, які  пов'язані із захистом прав дитини, ґрунтуються на положеннях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конвенції про права дитини. 

ЄСПЛ вказав, що при ухваленні всіх рішень, які стосуються дітей, найкращі інтереси дітей мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися.  Держава має позитивні зобов’язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров’ю та розвитку.

Доповідачка звернула увагу на рішення ЄСПЛ у справі «М. С. проти України», в якому йдеться про визначення поняття «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками, а також застосування судами Керівних принципів щодо правосуддя, дружнього до дітей, які 17 листопада 2010 року прийняв Комітет міністрів Ради Європи.

У справі «А. В. проти Словенії» ЄСПЛ, вказавши відповідні міжнародні правові інструменти, зазначив, що до дітей слід ставитися з обережністю та чутливістю протягом будь-якої процедури, з особливою увагою до їхньої особистої ситуації, благополуччя та конкретних потреб, і з повною повагою до їхньої фізичної та психологічної цілісності. Рішення суду, які стосуються дітей, повинні бути належним чином обґрунтовані. У всіх провадженнях, в яких беруть участь діти, принцип терміновості повинен застосовуватися для забезпечення швидкого реагування і захисту найкращих інтересів дитини, з дотриманням при цьому верховенства права.

Зосередившись безпосередньо на специфіці розгляду спорів про визначення місця проживання дитини, Алла Олійник зазначила, що необхідно брати до уваги рівність прав і обов’язків батька й матері щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Згідно з чинним законодавством розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що під час ухвалення рішень суди мають враховувати низку обставин, зокрема таких, як:

  • ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків;
  • особиста прихильність дитини до кожного з них;
  • вік дитини, стан її здоров’я;
  • сталі соціальні зв'язки дитини;
  • місце навчання дитини;
  • психологічний стан дитини;
  • бажання дитини проживати з одним із батьків;
  • особисті якості батьків;
  • відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);
  • можливість створення дитині умов для виховання та розвитку;
  • безпечне для життя дитини середовище.

Лекторка проаналізувала судову практику касаційного суду щодо забезпечення найкращих інтересів дітей під час розгляду справ про визначення місця проживання дитини, зупинилася на відповідних правових висновках суду касаційної інстанції, зокрема: сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків; обставини, пов’язані із безпекою дитини та наслідками бойових дій, є істотними, підлягають встановленню та оцінці судом; вирішуючи спір про місце проживання дитини під час воєнного стану, суди мають оцінювати всі обставини справи в їх сукупності, застосовувати гнучкі підходи до ухвалення рішення у справі з урахуванням найкращих інтересів дитини, балансу між інтересами дитини та правами батьків на її виховання.

Також суддя звернула увагу на актуальні правові висновки Об’єднаної палати КЦС ВС.

У межах спору про місце проживання дитини не допускається вступ у справу самої дитини. Якщо малолітня дитина бажає проживати з одним із батьків, то її інтерес збігатиметься з інтересом одного з батьків. Тому в такому випадку самостійна вимога малолітньої дитини відсутня (постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22).

Факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того, вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини (постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).

Обов’язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами (постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19).

Алла Олійник звернула увагу, що в постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 Верховний Суд уперше в українській судовій практиці застосував модель спільної батьківської опіки над дітьми, зупинилася на застосуванні цієї моделі судами з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Доповідачка наголосила на важливості врахування думки дитини відповідно до її віку і зрілості та окреслила процедури, у межах яких може бути з’ясована думка дитини (способи заслуховування думки дитини).

Крім того, Алла Олійник розповіла про розмежування справ про визначення місця проживання дитини від інших сімейних справ, пов’язаних із захистом прав та інтересів дітей, а саме справ про повернення дитини, відібрання дитини, виконання обов’язку щодо утримання дитини, встановлення факту самостійного виховання батьком  малолітньої (неповнолітньої) дитини та ін.

Лекторка зупинилася на дії правила «міжнародна підсудність слідує за звичайним місцем проживання дитини».

Також вона наголосила на важливості функціонування Гаазької мережі суддівської взаємодопомоги, метою якої є, в тому числі, надання суддями держав – учасниць Гаазьких конвенцій інформації щодо паралельних судових процесів у міжнародних сімейних справах. Суддею від України в Гаазькій мережі суддівської взаємодопомоги є суддя ВС у КЦС Юлія Черняк.

Презентація Алли Олійник – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Vuznach_prog_31_05_2024.pdf.

Захід організовано Харківським відділенням Національної школи суддів України.