Суддя ВС проаналізував актуальну практику Суду щодо спадкування в умовах війни

Як прийняти спадщину, якщо вона відкрилася на ТОТ, чи можна визнати недійсною відмову від спадщини, в який спосіб орган місцевої влади може відновити своє право на відумерлу спадщину – ці та інші питання висвітлив суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Петров, виступаючи з лекцією «Здійснення права на спадкування» на Всеукраїнському семінарі для суддів місцевих загальних судів та апеляційних судів «Спадкування в умовах воєнного стану. Огляд правових позицій Верховного Суду».

Суддя розповів, що днями колегія суддів, до якої він входить, передала на розгляд Об’єднаної палати КЦС ВС справу щодо розірвання спадкового договору. Існує практика, що звертатися до суду з позовом про розірвання договору мають право лише його сторони. У справі, на яку звернув увагу доповідач, відчужувач за спадковим договором помер, і з позовом про розірвання договору звернувся його спадкоємець. Тож постало питання, чи є спадкоємець належним позивачем, оскільки є практика вирішення спору, коли відчужувач подав позов про розірвання спадкового договору й помер, після чого у справу вступив спадкоємець за процесуальним правонаступництвом. Суд врахував доводи спадкоємця про те, що відчужувач реалізував за життя своє право на подання позову про розірвання спадкового договору.

Євген Петров звернув увагу на новітню практику, пов’язану з питанням про виникнення права на спадщину. Він звернув увагу на постанову КЦС ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц. У ній зроблено висновок, що спадкоємець, який прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття цієї спадщини, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

«У спадкоємця, який прийняв спадщину, виникають усі пов’язані з нею права, в тому числі право захищати спадщину, незалежно від отримання свідоцтва про право на спадщину. І якщо суд встановив, що позивач дійсно прийняв спадщину, то відмовляти в праві на захист він уже не має права», – сказав Євген Петров.  

Важливою є постанова КЦС ВС  від 13 листопада 2023 року у справі № 638/7337/21, в якій суд зробив висновок, що в разі, коли спадщина відкрилася на ТОТ, спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації) до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування.

Доповідач зауважив, що цей висновок перегукується з тим, що викладений у постанові ВП ВС від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17. У ньому йдеться, що посвідчення заповіту нотаріусом поза межами його нотаріального округу не тягне нікчемності заповіту. Також суддя розповів, що в його провадженні була справа, за обставинами якої спадкодавець помер на ТОТ. Разом із тим встановлено, що спадкоємець звертався до Головного управління ПФ України в м. Києві, а також до київського банку для отримання пенсії спадкодавця. Тож відповідач у справі зазначав, що у спадкодавця було майно на підконтрольній Україні території, і спадкоємець мав звертатися із заявою щодо прийняття спадщини до нотаріуса в Києві, а не в Запоріжжі. КЦС ВС констатував, що місце смерті спадкодавця – на ТОТ, тому спадкоємець мав право звертатися до нотаріуса в будь-якому місті на вільній території України.

Євген Петров проаналізував проблематику щодо визнання відмови від спадщини недійсною та відкликання такої відмови, навівши як приклад постанову КЦС ВС від 3 листопада 2021 року у справі № 303/2113/19. Позивачі просили суд визнати недійсними і такими, що вчинені під впливом обману, заяви про відмову від прийняття спадщини. Касаційний суд погодився із судом апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову. Вказав, що наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Позивачі як спадкоємці за законом скористалися своїм правом відмови від спадщини. Отже, підписуючи заяви про відмову від спадщини з усіх підстав, свідомо позбавили себе права на частку у спадщині. Позивачі мали довести належними та допустимими доказами, що відповідач порушив їхні цивільні права, які підлягають захисту та поновленню.

Суддя розглянув і питання про витребування спадкоємцем нерухомого майна до його державної реєстрації. Він навів постанову ВП ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц. У цій справі відповідач успадкував квартиру за рішенням суду, продав її, після чого відповідне рішення було скасовано. Тож міська рада просила суд визнати відумерлою спадщину та витребувати квартиру від покупця на свою користь. ВП ВС зазначила, що у спадкоємця виникає право на отримання спадкового майна в натурі лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А тому, застосовуючи аналогію закону, можна дійти висновку, що й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна на користь добросовісного набувача має право на отримання лише грошової компенсації. При цьому ВП ВС зазначила, що позивач не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, а тому в нього немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача.

Також Євген Петров навів висновки ВС щодо того, що спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, саме на праві спільної часткової власності; визнання права власності на спадщину в судовому порядку є винятковим способом захисту. Крім того, проаналізував практику щодо суб’єктного складу у справах про визнання права власності на спадщину; стосовно визначення додаткового строку для прийняття спадщини тощо.

Семінар для суддів місцевих загальних судів та апеляційних судів «Спадкування в умовах воєнного стану. Огляд правових позицій Верховного Суду» організований Одеським регіональним відділенням Національної шкоди суддів України.