Про особливості розгляду спорів щодо окремих категорій договірних відносин розповіли судді Верховного Суду

Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич та суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Олена Кібенко виступили з лекціями під час всеукраїнського семінару для суддів місцевих господарських судів і помічників суддів місцевих та апеляційних господарських судів.

Про судову практику ВС щодо особливостей розгляду справ про укладення, зміну, розірвання договорів, визнання правочинів (господарських договорів) недійсними учасників семінару поінформував Секретар ВП ВС Віталій Уркевич. На прикладі постанови ВП ВС від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 спікер висвітлив питання загальних підходів суду касаційної інстанції щодо розірвання, визнання недійсними договорів. Він зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Окрему увагу Секретар ВП ВС приділив правовим висновкам щодо зміни, визнання недійсними окремих видів договорів. Так, у постанові ВП ВС від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц наголошено на тому, що відповідно до частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Отже, нікчемним згідно із частинами 1 та 2 ст. 228 ЦК України є договір купівлі-продажу земельної ділянки за відсутності для цього підстави, визначеної в абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності (постанова ВП ВС від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).

Віталій Уркевич окреслив певні питання, які виникають у спорах щодо недійсності договорів оренди землі. У контексті правовідносин, які стосуються відчуження орендарем виділеній з нього юридичній особі права оренди земельної ділянки державної власності, норми ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі» (що встановлюють спеціальні обмеження для відчуження орендарем права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності) є спеціальними щодо загальної норми ч. 4 ст. 32 цього Закону про те, що реорганізація юридичної особи – орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору. Таким чином, у справі № 918/119/21 від 15 листопада 2023 року ВП ВС дійшла висновку, що внаслідок передачі за розподільчим балансом новоствореній юридичній особі права оренди земельної ділянки фактично відбулося відчуження цього права, тоді як нормою ч. 1 ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі» прямо заборонено орендарю на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки державної власності.

Крім того, суддя розповів про справи щодо недійсності господарських договорів, які зараз перебувають на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

З презентацією Віталія Уркевича можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Urckevich_dogovori_09_02_2024.pdf.

Суддя Верховного Суду у КГС Олена Кібенко розповіла слухачам про форс-мажорні обставини, що впливають на зміну та розірвання (припинення) господарських договорів. Доповідачка нагадала що форс-мажорні обставини, тобто обставини непереборної сили, бувають невідворотними й надзвичайними. Суддя зауважила, що в більшості випадків сертифікат Торгово-промислової палати (ТПП) підтверджує наявність форс-мажорних обставин, однак його не можна вважати беззаперечним доказом їх наявності. Відповідний документ має критично оцінюватися судом з урахуванням установлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (постанова об’єднаної палати КГС ВС від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17).

У межах семінару доповідачка проаналізувала, чи можна вважати лист ТПП від 28 лютого 2022 року (засвідчує наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме – воєнної агресії росії проти України) беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин у всіх випадках. У постанові ВС від 7 червня 2023 року у справі № 912/750/22 виснувано, що згаданий лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Тому він не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без винятку суб’єктів господарювання України з початком військової агресії рф.

Також суддя нагадала, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Під час лекції обговорили й інші питання. Зокрема, чи може контрагент за договором доводити наявність форс-мажорних обставин в іншої сторони цього договору, які наслідки несвоєчасного повідомлення іншої сторони договору про форс-мажор, чи може сторона, яка посилається на наявність форс-мажорних обставин щодо певних зобов’язань, заперечувати їх наявність щодо інших тощо.

Олена Кібенко пояснила, чи звільняють обставини непереборної сили сторону від сплати нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України (річні та інфляційні нарахування), і розповіла, як форс-мажор впливає на публічні закупівлі.

З презентацією Олени Кібенко можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Kibenko_fors_major.pdf.

Захід організовано Національною школою суддів України.